Який же сумний світанок, але чому таємницю ховати?
Якщо усмішка сама не виникає, лицарем емоцій сьогодні мені не бути.
Машина тоне, а я намагаюсь плисти в морі.
Всередині так порожньо, і до огиди — так противно.
Скло від реальності відділяє, бажання знову виникає — сказати хоча б слово.
Або каменем розбити, щоб я, збій реальності, миттєво міг неохоче забути.
Але проблиски світла інколи мене обіймають, і ось уже минув ще один,
улюблений мною — зимовий вечір, що передвіщає нестримну весну!
У цьому оповіданні йдеться про складний момент розставання двох молодих людей, які опинилися на роздоріжжі своїх життів. Через призму їхніх переживань та спогадів ми занурюємося в глибокі почуття тривоги, суму та надії.
В оповіданні "Дорога — мій дім" розкривається внутрішній світ молодого чоловіка, що сидить на березі моря, спостерігаючи за заходом сонця та розмірковуючи про своє життя.
У цьому оповіданні героїня згадує про свій зв'язок з Денисом, простим хлопцем, якого вона неочікувано полюбила. Через спогади про їхні моменти разом, вона відчуває сум і гнів, розмірковуючи про думки оточуючих, які зневажливо ставляться до її почуттів.
