"Наречена". Федір Кричевський(1910). - це конкурсна картина, за яку художник отримав право викладання живопису і рисунку у середніх і вищих навчальних закладах.
Вона одразу зачепила мене своїм сюжетом. Перше на що я звернула увагу: власне наречена, її самовдоволений вид і горда постава, що ламає усталене уявлення про образ жінки як зажуреної (згвалтованої) Марії в українському мистецтві. За сюжетом, на картині дружки і (таємнича) жінка у чорному допомагають нареченій поратися з весільною хусткою, прикрашають стрічками.
Наречена - зірка сьогоднішнього дня, але ніхто на неї не дивиться. Хіба не дивно? Наче ніхто за неї не радіє. Більш за все мене турбує дівчина, що заплетає стрічки одразу позаду нареченої. Мені здається, у неї пригнічений вид, наче вона змушена тут бути.
Можу припустити, що на картині зображений любовний трикутник між нареченою, дівчиною позаду і невідомим парубком. Я думаю, це один з сюжетів, коли парубок за обставинами чи переконаннями обирає більш огрядну і практичну дружину, як, наприклад, у "Лісовій пісні", замість тендітної чуттєвої дівчини. Відомий сюжет…
Якщо це так, то цікаво, як на композиції дівчина позаду більш у затінку, ніж інший персонаж - жінка зліва, що сидить на лавочці. Я спочатку подумала, що це вдова(бо вона одягнена в чорне), але в українській традиції чорний одяг розповсюджений і як щоденний теж у деяких регіонах. (Хоча її стрій не виглядає традиційним).
Мені здається, "вдова" тужить за своїм коханим. Подивіться, як вона тримає в руці барвисту стрічку, не звертаючи уваги на свято нареченої і гомін дівчат по заду. Вона наче занурена у спогади про власне весілля.
Судячи з костюму нареченої, а саме з золотавого фартука і вороту(типова фабрична, тобто дорога, тканина, розповсюджена на наддніпрянщині), дівчина заможна, але не є якоюсь визначною титулованою особою з особливим становищем у суспільстві. Тому це не конфлікт верств суспільства, а особиста драма. На цій картині особисте переважає над формальним.
А особисті сюжети завжди складніші. Також я хочу аби ви зауважили, що картина написана у 1910р, тобто до революції 1917. Коли я переглядала роботи українських графіків минулого(післяреволюційного) видно, що їхні роботи мають надлом, тривожність, якої нема на цій картині, що як на мене, це відокремлює творчий наробок Кричевського у покоління деякою мірою безтурботних художників…Хоча доля у художника була теж дуже сумна: він “…Помер за мольбертом від голоду 30 липня 1947 року в Ірпені…”
Федір Кричевський був художником-модерністом, тим паче ця академічна більш-менш класична картина здається мені особливою. Можливо, і це дуже ймовірно, він писав її попри свої справжні цікавості: експерименти з формою, текстурою, кольором. Це також додає картині своєрідного контексту.
Нижче представлені деякі роботи, в яких видно більше творчого пориву і особистості Кричевського як митця:
