Друкарня від WE.UA
Публікація містить рекламні матеріали.

“Генеральний погром”: до 52-ї річниці масових арештів української інтелігенції

12 січня 1972 року Україною прокотилася хвиля арештів, що увійшла в історію під назвою «генеральний погром». За ґратами опинилися багато представників інтелігенції, які брали участь у дисидентському русі.

Хто такі дисиденти?

Дисидентами називали учасників ненасильницького руху опору, що діяв у СРСР від середини 1950-х до середини 1980-х років. Це слово об’єднувало і тих, хто прагнув «покращення» радянського режиму й тих, хто відкрито йому протистояв. Відрізнялися дисиденти й за поглядами. Для росіян, які почувалися в СРСР панівною нацією, не існувало національної дискримінації: їм хотілося лише демократизувати радянський лад. Інші ж народи потерпали не лише від беззаконня, а й від спроб асиміляції, нав’язування російської мови й культури. Не краще почувалися й представники релігійних конфесій, частина з яких мусила вести свою діяльність у підпіллі (як наприклад, греко-католики). Тому й мотиви у переслідуваних радянським режимом за інакодумство були різні.

Радянська влада почала розправлятися з інакодумством вже за часів Хрущова. Арешти, звільнення з роботи, заборона публікуватися — весь цей арсенал активно застосовувався вже тоді. Зі зміною влади у жовтні 1964 року репресії продовжилися. Влітку 1965 року в різних містах України було проведено масові арешти серед української інтелігенції. Заарештованих звинувачували у антирадянській агітації та пропаганді, але насправді причиною було те, що вони поширювали самвидав (твори, видані в обхід офіційної цензури), писали звернення з протестами проти русифікації, намагалися захищати й розвивати українську мову та культуру.

Арешти й судові процеси середини 1960-х викликали резонанс і в Україні, і на Заході серед української діаспори. Родичі й друзі заарештованих дисидентів не мовчали, а писали колективні та індивідуальні звернення на їхній захист. Деякі з цих творів потім поширювалися у самвидаві й потрапляли за кордон — наприклад, праця В’ячеслава Чорновола «Правосуддя чи рецидиви терору?». За цей твір Чорновіл заплатив своєю свободою, але після звільнення продовжив боротьбу і 1970 року почав видавати журнал «Український вісник», де друкувалися різноманітні самвидавні матеріали, а також повідомлення про переслідування інакодумців. А радянська влада тим часом готувала нову хвилю репресій.

Від шпигунського скандалу до масових арештів

 

Як привід для арештів кагебісти використали приїзд бельгійського студента Ярослава Добоша. Він зустрічався з деякими дисидентами й намагався вивезти самвидав, зокрема, «Словник рим української мови» Святослава Караванського. Однак не зміг, бо його затримали на кордоні. Пізніше з 24-річного хлопця вичавили покаянну заяву, з якою він виступив на прес-конференції, а тоді видворили з СРСР. Дисиденти ж, заарештовані «у зв’язку» з його справою, так і залишилися за ґратами.

У повідомленні на адресу керівника української компартії Петра Шелеста від 13 січня 1972 року голова республіканського КГБ Віталій Федорчук рапортував про результати обшуків у Києві та Львові. Як видно з документа, самвидаву в заарештованих дисидентів було хоч греблю гати. Ось лише деякі приклади. В Івана Світличного кагебісти знайшли машинопис спогадів політв’язня, колишнього західноукраїнського комуніста Данила Шумука, який провів у тюрмах і таборах (польських, німецьких, а потім радянських) понад 30 років і встиг повоювати в лавах УПА. У його сестри Надії — щоденник Василя Симоненка, текст Євгена Сверстюка «Собор у риштуванні» про кампанію з цькування Олеся Гончара за роман «Собор», а також картотеку, де фіксувалася закордонна допомога засудженим і тим, хто повернувся з ув’язнення. У Чорновола знайшли текст заяви про створення комітету на захист Ніни Строкатої, а також документи самвидаву, створені Стусом, Горинем (незрозуміло, Богданом чи Михайлом), Осадчим, Калинцем та іншими. У подружжя Калинців зберігався архів самого Чорновола за 1966–1971 роки. Ці арешти були лише початком. За наступні півтора року в Україні заарештували близько 100 людей, провели тисячі обшуків, десятки тисяч людей побували на допитах і були викинуті з роботи або навчання.

Наприкінці 1971 року українська інтелігенція Києва і Львова організувала традиційні колядки. На фото - різдвяний вертеп у домі Садовських у Львові. Зліва на фото можна впізнати Василя Стуса, який невдовзі опиниться за ґратами. Справа стоїть з горнятком Михайло Горинь, який допомагатиме рідним заарештованих і сам перебуватиме за крок від арешту… Фото Наталки Пилип’юк. Джерело: Електронний архів українського визвольного руху

Тиск на допитах і перебування за ґратами витримували не всі. Кагебісти таки змогли витиснути покаянні заяви з літературознавців Івана Дзюби й Зіновії Франко (онучки Івана Франка). Але змусити всіх дисидентів припинити опір у них так і не вийшло. Цей опір тепер перемістився за ґрати. Тут інакодумці влаштовували акції протесту й голодування, вимагаючи надання їм статусу політв’язня, різними способами надсилали інформацію про умови перебування в таборах на Захід. А дату 12 січня з 1975 року стали відзначати як День українського політв’язня.

Більше про «генеральний погром» 1972 року та дисидентський рух загалом можна дізнатися у моїй книжці «Невидима битва. Як дисиденти боролися за незалежність України».

 

Паперову версію можна придбати тут

Електронну тут

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Роман Клочко
Роман Клочко@roman_klochko

Люблю писати й перекладати

18Довгочити
6.3KПерегляди
12Підписники
На Друкарні з 16 серпня 2023

Більше від автора

  • Необмежено придатні

    «Необмежено придатний», «довічно мобілізований» - це не меми, а написи на шевронах бійців, які вже не перший рік на війні. Цей чорний гумор – захисна реакція на політику влади, яка чомусь вважає безстрокову мобілізацію нормальним явищем.

    Теми цього довгочиту:

    Чіткі Терміни Служби
  • Видайте українською. Цікаві книжки у жанрі альтернативної історії

    Жанр альтернативної історії вабив письменників здавна. Їм хотілося уявити, яким шляхом могла б піти історія людства або їхньої країни, якби... Тому неперекладених творів у цій сфері досить багато. Ми поговоримо про три з них.

    Теми цього довгочиту:

    Переклад
  • Хавєр Блас, Джек Фарчі. Світ на продаж. Враження від перекладу

    А ось і ще один мій переклад. Книжка «Світ на продаж. Як трейдери заробляють на ресурсах Землі» відчиняє двері у світ компаній, що торгують сировиною й сільськогосподарською продукцією. Вони не надто публічні, а коли про них і стає відомо, то хіба що внаслідок скандалів.

    Теми цього довгочиту:

    Економіка

Це також може зацікавити:

  • ПРО ОЛЕСЮ ГУДИМЯК, ВЧИТЕЛЬКУ ІСТОРІЇ ТА ДОНЬКУ ПРОШАКІВ

    Логічним продовженням до дослідження подружжя Івана та Марії Прошаків стане розкриття життєвого шляху їхньої доньки, Олесі (у заміжжі Гудимяк), яка присвятила своє життя донесенню історичної правди про Україну школярам, майбутнім українцям.

    Теми цього довгочиту:

    Вчитель
  • 5 невеличких міст України, які набагато старші за московію

    Мені стало надзвичайно цікаво, які прості містечка України були засновані ще до виникнення на болотах першого поселення.

    Теми цього довгочиту:

    Україна
  • Первомайськ. Розділ 1. Виведення

    «Первомайськ» — повість про Андрія, українського офіцера ракетних військ, який 1989-1994 розбирає ядерний арсенал, успадкований від СРСР. Розділ 1: лютий 1989, звістка про виведення військ з Афганістану приносить у дім рідкісну мить родинної радості — першу тріщину в імперії.

    AI !Публікація містить зображення, або фрагменти тексту, створені за допомогою штучного інтелекту

    Теми цього довгочиту:

    Історія України

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • ПРО ОЛЕСЮ ГУДИМЯК, ВЧИТЕЛЬКУ ІСТОРІЇ ТА ДОНЬКУ ПРОШАКІВ

    Логічним продовженням до дослідження подружжя Івана та Марії Прошаків стане розкриття життєвого шляху їхньої доньки, Олесі (у заміжжі Гудимяк), яка присвятила своє життя донесенню історичної правди про Україну школярам, майбутнім українцям.

    Теми цього довгочиту:

    Вчитель
  • 5 невеличких міст України, які набагато старші за московію

    Мені стало надзвичайно цікаво, які прості містечка України були засновані ще до виникнення на болотах першого поселення.

    Теми цього довгочиту:

    Україна
  • Первомайськ. Розділ 1. Виведення

    «Первомайськ» — повість про Андрія, українського офіцера ракетних військ, який 1989-1994 розбирає ядерний арсенал, успадкований від СРСР. Розділ 1: лютий 1989, звістка про виведення військ з Афганістану приносить у дім рідкісну мить родинної радості — першу тріщину в імперії.

    AI !Публікація містить зображення, або фрагменти тексту, створені за допомогою штучного інтелекту

    Теми цього довгочиту:

    Історія України