Жанр альтернативної історії вабив письменників здавна. Їм хотілося уявити, яким шляхом могла б піти історія людства або їхньої країни, якби… Тому неперекладених творів у цій сфері досить багато. Ми поговоримо про три з них.
Сінклер Люїс. У нас цього не станеться (It Can't Happen Here by Sinclair Lewis)
Вікіпедія визначає цю книжку як політичний роман у жанрі антиутопії. Таким він, власне, й був під час публікації у жовтні 1935 року. На тлі економічної кризи у Європі набували популярності фашистські режими і американський письменник Сінклер Люїс цілком обґрунтовано хвилювався, що подібна небезпека загрожує і його батьківщині. Так і з’явилася ця книжка, яка сьогодні вже більше претендує на жанр альтернативної історії.
У романі на президентських виборах 1936 року перемагає сенатор Берзеліус Віндріп, який обіцяє повернути країні велич і процвітання, а ще забезпечити кожному американцю дохід у 5000 доларів на рік (на той час цілком собі пристойні гроші). Після приходу до влади Віндріп встановлює у країні авторитарний режим: кидає інакодумців за ґрати, запроваджує цензуру, створює власне військове формування («мінітменів»), яке розганяє протести. Одним словом, все за вже обкатаним німецькими «колегами» сценарієм. Зрештою, американські громадяни таки не витримують і країну охоплює громадянська війна.
Тогочасні критики вказували на те, що образ Віндріпа дуже нагадує сенатора від Луїзіани Г’юї Лонга, який тоді прагнув балотуватися на президентських виборах. Лонга вбили 1935 року, незадовго до публікації роману. Цілком може бути, що вони не помилялися: цей яскравий персонаж надихнув не лише Люїса, а й Роберта Пенна Воррена, який написав роман «Все королівське військо». Книжка Люїса мала величезну популярність: за її мотивами ставили театральні постановки в рамках Федерального театрального проєкту (державної програми з підтримки театрів), планували зняти фільм, але так і не зняли зі зрозумілих причин (через тиск з боку Німеччини й Італії).
Спостерігаючи за передвиборчою кампанією у США, хочеться сказати, що роман Люїса мав би бути для них надзвичайно актуальним, адже популізм там нікуди не зник. Втім, про нові театральні постановки чи екранізацію я не чув. Але і для нас він був би цікавим як додаткове щеплення від популізму. А ще це дозволило б нашим видавцям познайомити читача з цікавим автором, якого у нас не перекладали, заощадивши при цьому на купівлі прав на переклад (його твори вже у суспільному надбанні).
Філіп Рот. Змова проти Америки (The Plot Against America by Philip Roth)
Ця книжка теж про Америку, але вже на початку Другої світової війни. Лауреат Пулітцерівської премії Філіп Рот опублікував її 2004 року. На президентських виборах 1940 року перемагає не Франклін Делано Рузвельт, а відомий пілот Чарльз Ліндберг, який симпатизує нацистам і не підтримує вступ США у війну. Гасло його кампанії — «Голосуйте за Ліндберга або за війну». Ліндберг укладає угоди про ненапад з Німеччиною та Японією. А тоді береться за внутрішню політику. Уряд створює нове відомство — Управління американізації, яке прагне «американізувати» місцевих євреїв. Хлопчиків з єврейських родин забирають на проживання в американські сім’ї на Півдні й середньому Заході. Також Конгрес приймає закон «Гомстед-42», згідно з яким компанії зобов’язані перевозити своїх працівників-євреїв з сім’ями на захід та південь США. У країні зростають антисемітські настрої. Радіоведучий Волтер Вінчелл, який критикує Ліндберга за новий закон втрачає роботу й вирішує балотуватися на посаду президента. Під час передвиборчого туру його вбиває розлючений натовп. А невдовзі зникає й сам Ліндберг: його літак не повертається після промови у Луїсвіллі. Німецьке радіо поширює чутки, що президента вбили євреї і цим провокує нову хвилю погромів. Після звернення дружини Ліндберга до нації з закликом зупинити насильство історія перестає бути альтернативною: на нових виборах перемагає Рузвельт, а після нападу японців на Перл-Харбор США вступають у війну.
Книжка цікава тим, що автор не просто написав її від першої особи, а й зобразив у ній власну сім’ю. Філіп Рот народився 1933 року в Ньюарку в родині єврейських іммігрантів з України. Ця епоха — його дитинство, отже й писати йому про неї було простіше. Отже, по суті, це така собі подвійна альтернативна історія — і його сім’ї, і країни. До речі, «Змову проти Америки» все ж таки екранізували: у березні 2020 року вийшов мінісеріал на американському каналі HBO.
Зигмунт Мілошевський. Як завжди (Zygmunt Miłoszewski. Jak zawsze)
Мілошевський вже знайомий українським читачам як автор детективів у перекладах Божени Антоняк. Йдеться про романи «Зміїні гори», «Терапія злочину», «Зерно правди», «Гнів». «Як завжди» — його перша спроба у жанрі альтернативної історії.
Варшавські пенсіонери Людвік і Гражина святкують 50-річчя свого першого сексу. Після бурхливої ночі вони прокидаються молодими у Варшаві 1963 року. Спочатку вони думають, що потрапили до своєї молодості у комуністичній Польщі, але швидко виявляють, що це якась альтернативна реальність. І країна, в якій вони опинилися, і їхнє життя кардинально різняться. Польща знаходиться у тісному союзі з Францією, сплюндровані війною варшавські квартали стали туристичним об’єктом і далеко не всі поляки прагнуть до Європи — дехто орієнтується на так званий Слов’янський Союз. Різним є і життя героїв: кожен з них має своє особисте життя. Здавалося б, після стількох років подружнього життя вони залишаться разом навіть у цьому альтернативному світі. Можливо, так і буде, але поки що їхні шляхи розходяться, хоч вони сподіваються ще колись зустрітись…А от історія Польщі повільно, але неухильно рухається тим самим шляхом «вліво», що й у їхній версії реальності. Чи складеться все «як завжди»? Це питання автор залишає відкритим.
Ця книжка підкорила мене неповторним авторським стилем і гумором. Він захопливо показує два виміри альтернативної історії — особистий і національний. Отримавши другий шанс, Людвік і Гражина прагнуть його використати по максимуму. Він продовжує свою кар’єру психотерапевта, застосовуючи новітні для тих часів методи, а вона намагається прищепити ученицям пансіону шляхетних дівчат феміністичні погляди. Людвік прагне розбагатіти і згадує про бестселери початку ХХІ століття — книжки про Гаррі Поттера і «Код да Вінчі». Але видавців 60-х вони не дуже цікавлять. Тому він, пристрасний лижник, патентує у Франції новий тип лиж, який дозволяє легко навчитися їздити і…називає його ім’ям власної дружини. А у Польщі тим часом влаштовують державний переворот ліві сили…
У Польщі роман Мілошевського здобув схвальні відгуки й навіть став книжкою року 2017 у жанрі «Художня література» за результатами голосування на порталі lubimyczytac.pl. «Через призму Гражини та Людвіка відкриваємо, як могла б скластися історія нашої країни, але одночасно також відстежуємо і долі двох людей, які провели разом практично все життя і тепер мають можливість підтвердити всі свої рішення, прийняті в житті, а відповіді на запитання, які вони колись собі ставили загалом виявляються не такими очевидними, як могло б здаватися», писала рецензентка Анна Штерлея. Впевнений, що саме тому, через оцей особистий вимір, ця книжка могла б бути цікавою для українського читача. А ще тому, що в ній немає якихось негативних згадок про українців або ностальгії за довоєнною Польщею, до складу якої входила частина українських земель.
