А ось і ще один мій переклад. Книжка «Світ на продаж. Як трейдери заробляють на ресурсах Землі» відчиняє двері у світ компаній, що торгують сировиною й сільськогосподарською продукцією — не виробляють, а саме торгують. Glencore, Cargill, Trafigura, Vitol — всі ці назви не настільки відомі пересічному споживачу, як провідні західні бренди. Ці компанії не надто публічні, а коли про них і стає відомо, то хіба що внаслідок скандалів. Тому авторам книжки — журналістам Хав’єру Бласу й Джеку Фарчі — було непросто зібрати про них інформацію.
У кожному розділі розповідається про різні епізоди діяльності сировинних трейдерів. Ви довідаєтеся про те, як потрапила на західний ринок радянська нафта. Як на початку 90-х трейдери врятували від краху режим Фіделя Кастро, купуючи в нього цукор в обмін на нафту. А ще раніше допомогли вийти на нафтовий ринок близькосхідним державам, які до початку 1970-х років націоналізували нафтову промисловість.
Трейдери добре навчилися ловити рибку у каламутній воді. У книжці багато розповідається про те, як компанії збагатилися, працюючи з підсанкційними режимами: вони допомагали обходити санкції південноафриканському уряду часів апартеїду, іракському диктатору Саддаму Хуссейну і, звичайно ж, не оминули нашого північного сусіда. У бурхливі 90-ті трейдери активно торгували сировиною в Росії та інших республіках колишнього СРСР, де тоді процвітав бартер. А після приходу Путіна до влади не гребували співпрацювати і з ним, навіть після 2014 року. Один з трейдерів, Айвен Ґлазенберг, навіть отримав від нього медаль за заслуги перед російською державою.
Сьогодні становище сировинних трейдерів похитнулося. Розвиток інтернету та супутникового зв’язку забрали у них інформаційну перевагу та ускладнили перевезення товарів (тепер відстежити танкери з нафтою значно легше). Зміни клімату зменшують попит на нафту та інші види викопного палива. Зросла й конкуренція з боку компаній, які видобувають сировину: дізнавшись про прибутки трейдерів, нафтовидобувники вирішили створити власні торговельні підрозділи. Але найбільшою загрозою став Китай: його трейдери не настільки бояться американських санкцій, як західні компанії, адже за їхньою спиною стоїть комуністичний режим. Але поки що пророкувати смерть сировинному трейдингу зарано.
Дякую видавництву «Наш формат» за можливість перекласти цю книжку. Вона яскраво показує, що означає на практиці гасло «Бізнес поза політикою», яким часто прикриваються різні компанії. По суті, це просто більш толерантний синонім фрази «Гроші не пахнуть»…
