Автор: Філор
Канал: https://t.me/metaexpressionism
Живопис експресіонізму у свій модерний період, був найпоказовішим його відгалуженням, зважаючи на широкі можливості вираження, як в техніці написання, виразних методів, матеріалів, так і в площині реалізації, спостерігаючи великі враження, емоції та прагнення показати, виразити те, що так напрошувалася в актуальну повістку того часу.
Зараз же, відносно концепції метаекспресіонізму, живопис, нарівні з іншими його напрямами, є тотожним, з усіх боків: ідеологічно, виразно, культурно і так далі. Залежно від автора, цілком доцільно використання будь-яких вподобаних вже існуючих стилів, які абсолютно точно спрямовані на вираження, при цьому вектор розвитку полягає в знаходженні свого стилю, подальше дотримання такого. Наріжним каменем є колір, контрастність, динамічність, прямий і гострий контакт з глядачем. Полотно в полі зору являє собою спалах, енергія цього моменту спрямована на деталі зі знаходженням розгадки культурно-сенсового нашарування. У деякій мірі, цей об'єкт мистецтва є головоломкою, яка спрямована на саморефлексію за підсумком якої- станеться пробудження, з майбутнім становленням на шлях просвіти, усвідомлення реальності через призму своєї підсвідомості, емоційно придбаного підтексту, трактування подібного оголошується вільним, з обмовкою на підхід до аналізу картини, або зі спробою зрозуміти автора, його переживання, згаданих тем та закликів, або ж з боку особового занурення у дію, генерування комплексної думки, вражень і висновків.
Живопис метаекспресіонізму- дуалістичне відображення реальності, взаємодія і побудова структур почуттів, які немов дзеркало відображали, а далі реагували на впливові чинники, трансформуючи це в творчість, вкладення у полотно безпосередньо свого досвіду, маючи намір передати його далеко вперед на перспективу часу, заклавши тим самим фундамент сприйняття епохи для нащадків. Стосовно речових положень, об’єктивізації самої дії або персонажів картини то виходить, що форма рівноцінна змісту або рідше зміст, може переважати над формою у користь змістового навантаження і досягненням потрібного ефекту і сприйняття, окремо розглядаючи форму, варто врахувати неосяжну кількість варіантів та можливостей до дії написання, взаємодії і використання різноманітних моделей: міф-наукове знання, раціональне-ірраціональне, об'єктивне-субъективное, що породжує діалектичне протиріччя, доречний до будь-якого руху і будучи двигуном такого.
Відносно змісту, автор прибігає до чогось спорідненого, близького, тематика його різноманітна, широка і глибока, в точку помічаючи хід подій і сутність речей. Щодо нововведень, ця тема йде далі за межі полотна, важливо дати глядачеві зрозуміти момент поєднання його і мистецтва, метаекспресіоністи відкривають контакт з мистецтвом, особовий діалог, існування у моменті усвідомлення, розповсюдити вплив об'єкту не на одноосібний суб'єкт, а змінити колективне сприйняття живопису, тим самим збільшити його мірність в очах аудиторії, це буквально заморожування руху, думку, всього-того, що утворює ефект фізичного знаходження у картині.
Щоб збільшити, примножити відчуття, буде взаємодія на як можна більшому рівні, поєднуючи напрями, які існують у межах метаекспресіонізму, полотно матиме голос, обрамлене в набір графем посилання, малюнок який міг отримати кольори ззовні, виходячи з фотографії, стираючи будь-які грані і обмежувачі творчості, тим самим відкриваючи вихід до іншої парадигми мистецтва.
