~Тобі кульбабою не бути~
Тобі Доля виткана срібними нúтками
Й Хмари зіткані сталлю.
Мені Стеля стала прозорою плиткою
Й Зорі будують скрижалі.
Тобі Води грають славень небес
І Землі грають на струнах.
Мені Куля наспівує смертний процес
І фільмує його у трунах.
Ти Рослина квітуча і вічно зелена,
Я – померле коріння Кульбаби.
Мені вилами видерли ламані ребра.
На тобі нема жодної рани.
П.С.
Дякую за виділену хвилинку для мого вірша та бажаю вам гарного дня і смачного чаю:)
{опис за жодних обставин не закликає людей читати мої вíрші та пити чай, якщо у них немає до того бажання/настрою}
