– Блакить очей твоїх вражає,
Вони для мого серця любі!
Їх так мені не вистачає,
Що вже ввижаються усюди.
За що мені такого щастя?
Я наче й не свята людина.
Кому переконати вдасться,
Що це ніякеє не диво?
Мені замінять навіть небо,
Заради оченят й живу!
Хіба крім цього ще щось треба?
Я, чесне слово, не брешу!
Навіщо в світі діаманти?
Вони у порівнянні – смíття!
Без тих очиць не можу й спати,
А з ними нащо сновидіння?
Я довго можу так казати,
Всі речі стали безіменні...
Блакить лиш можу розпізнати!
— Та очі маю я зелені.
П.С.
Окуляри не завжди допомагають бачити краще.
