Автор: Філор
Канал: https://t.me/metaexpressionism
Цей опус створений з метою рефлексії над набутим досвідом, думками тих, хто коментує як з метою доброзичливості так і критики, сама концепція метаеспресіонізму досить молода і потребує постійних доповнень, розкриття різних тем, що стосуються безпосередньо наших поглядів. Що ж до конкретних питань їх всього два, але охоплюють вони досить масивну частину самої концепції. Ці два питання звучать так: Чим метаекспресіонізм відрізняється від модерного експресіонізму і чому довіра саме тим позиціям і вченням з яких був синтезований метаекспресіонізм. У тому випадку, якщо спростити питання, то виходить на даний момент єдиний контраргумент: Що нового придумав метаекспресіонізм?
Для початку варто розібратися в самому терміні метаекспресіонізм, префікс -мета означає посилання на проект метамодерну, як та культурна ситуація до якої ми прагнемо, але не в усьому згодні з цією позицією(див. У чому полягає незгода з проектом метамодерну), що являє собою нашу основну та першу мету: трансформація культурної системи та зміна парадигми мистецтва. Сам метамодерн нам бачиться на даному етапі свого розвитку мовою опису епохи, тієї сучасності яка ще не наступила, цією мовою вже можна складати слова, як окремі твори мистецтва, перформанси та інше (див. У чому полягає незгода з проектом метамодерну), метаекспресіонізм ж собою є цілі пропозиції та абзаци. Друга частина терміна-експресіонізм являє собою напрям мистецтва, який нам найбільш близький у плані подачі, візуальності, естетики, його впливовості на подальший розвиток ідей і розгалуженості мистецтва, експресіонізм це те, що в нас найбільше відгукнулося і пустило нас в русло творення, не залишаючи нам шансів на байдужість. Щодо новітності, варто навести аргументи:
Історично сформовані обставини не дають нам можливості до прямого запозичення ідеї експресіонізму, вона вимагала переосмислення виходячи з сучасних положень буття, що власне і було досягнуто метаекспресіонізмом, шляхом рефлексії, аналізу нинішнього стану культури та мистецтва як частини світу, розглядаючи це з матеріального. Виходячи з духовного початку ми дійшли аналогічних висновків, розглядаючи інші галузі людської думки, результат один-декаданс, з чим і прийнято було боротися на благо нинішніх і майбутніх змін, тим самим роблячи свій особистий внесок у глобальну колективну особистість-мистецтво, ми не є прямими послідовниками напряму експресіонізму, позиціонуємо себе продовжувачами та переусвідомителями. Так, виходячи з характеристик модерного експресіонізму, відмінностей мало, тому що, період циклу градусу історичного напруження досить високий, той інструментарій, запропонований свого часу експресіоністами чудово виконував своє завдання-виразити, ми взяли фактологію впливу модерного експресіонізму, з іншими тезами, певною мірою зрікаємося певних положень, пропонуючи у свою чергу альтернативу попкультурі і нині домінуючим форматам, рамкам, шаблонам мислення, які обмежують перехід свідомості на більш високий рівень.
Філософська, соціальна, культурна підмога метаекспресіонізму- синтез позицій і навчань, які були раніше, з застереженням на те, що дані точки зору ніколи раніше не стояли разом і не існували в єдиному результаті. Синтезом метаекспресіонізму є перехід на інший рівень сприйняття дійсності, у плані методології аналізу, що являє собою рух у всіх напрямках уявного аналізу: в шир, глибину, помітно збільшуючи обсяг як тезових кордонів так і духовного сприйняття, розмиваючи тим самим матеріальні рамки думки та будь-яких доступних нам поглядів на світ, що дозволяє нам стверджувати, що метаекспресіонізм справді гілка суспільної думки, яка під собою має міцний фундамент, здатний до тверезої оцінки реальності та пропозицією альтернативи, з усіх напрямків, які зачіпаються концепцією.
Варто окремо розглянути ті позиції і вчення взяті нами в обіг, щоб краще зрозуміти той горезвісний фундамент метаекспресіонізму, а саме філософічна підмога, яка є вищою ланкою в побудові метаекспресіонізму, від якої у свою чергу виходять всі ті дисципліни, в яких ми працюємо і в області людського життя які ми аналізуємо, тут розглядаємо: Апріоризм Канта, дуалізм Декарта, гуманізм, стоїцизм, фрейдизм.
Ці точки зору у своїй єдності дають нам побачити найбільш глобально, щодо всіх досліджуваних сфер і наблизитися до об'єктивного уявлення про світ, людину та похідні від цих глобальних питань. Пояснюючи саму причину подібного сприйняття то тут варто провести роз'яснення синтезу виявляючи взаємозв'язок і результат подібної діяльності: Апріоризм Канта з його принципами та обґрунтуванням наукового, у тому числі філософського знання дає нам можливість побачити механізми пізнання, суджень, логічних форм, дуалізм Декарта, розглядається нами морально-етичними нормами, їхнім взаємозв'язоком, проясненням конфлікту між двома початками, проблему сприйняття кожного з початків як впливового фактору, це філософське вчення яке представляється нам найбільш раціональним, об'єктивним, що дає можливість поглянути на питання, що цікавлять нас, з двох сторін тобто його принципи є фундаментом до нашого світосприйняття, далі йде гуманізм як сторона вищих ідеалів метаекспресіонізму, проекція наших мрій щодо соціального аспекту суспільства, як основоположні культурні цінності, що критикують прояви гегемонії, що виключає свободу людини, з цього випливає прихильність до світосистемного аналізу та використання методології школи Анналів, стоїцизм є обґрунтуванням загальних законів розуму в сумі з наведеними вище навчаннями в силу синтезу, виключаються певні тези з позначенням їх ніяк інакше ніж рудиментами, на фіналі синтезу стоїть вчення Фрейда, що є наш інструментарій психологізації акту творчості, рефлексії, що є двигуном нашого руху.
Синтез поглядів метаекспресіонізму фактично утворює еклектичну філософську систему, що може викликати негативні дописи, так як кожне аналізоване вчення не втрачає своєї основи, не надається роль лише клаптика інформації, кожне з них розглядає певну категорію у межах однієї концепції, у свою чергу надаючи повну картину та позитивну історично-плідну тенденцію у спільній роботі на рахунок дисциплін у яких ми працюємо. Це не принцип «звідусіль потроху» бо вага фактажу всього кола взятих в обіг систем- збережений, навіть в єдиному результаті подібний синтез тільки розширює і доповнює, в результаті продукт змішування є абсолютно новою позицією.
Підбиваючи підсумки і коротко відповідаючи на питання-що нового вигадав метаекспресіонізм, можна сказати:
“Нині сформована позиція метаекспресіонізму є синтезом певних навчань, кожне з яких відповідає за певну категорію думки та персоніфікованого сенсу щодо самої концепції та її послідовників, заточеного у візуальну мову модерного експресіонізму з використанням проекту метамодерну, внаслідок чого утворився новий механізм сприйняття дійсності”
