Мої чорно-білі експерименти

Досить давно я почала цікавитися фотографією, були навіть часи, коли впевнено називала себе фотографом. Наразі — це хобі. Справа, яка рятує мене від депресивних нападів.

Окрім цифрової фотографії, особливе місце в моєму серденьку займає плівка. Так… у мене є ретро "Зеніт", на який я ловлю пейзажі улюбленого міста й людей.

Нещодавно моя хороша подруга подарувала мені стару чорно-білу плівку. Фотографувати на неї було ще тим викликом! Бо, по-перше, ми могли взагалі нічого не отримати… А по-друге, я максимально віддалася якомусь внутрішньому відчуттю. І ось результат.

Фото: літо-зима 2024-2025

Київ. Поділ
Київ. Поділ
Київ. Вид на Поділ з Пішохідного мосту
Київ. Дівчина в яблунях
Київ. Портрет дівчини
Київ. Пішохідний міст
Київ. Вид на Поділ
Київ. Пішохідний міст

Долучайтесь до моєї спільноти в Pinterest та Instagram, давайте дружити і розширювати книго-комьюніті!

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Катерина Кресало
Катерина Кресало@Kateryna.Kresalo

Dreamer | Kyiv | Ukraine

277Прочитань
15Автори
7Читачі
На Друкарні з 28 серпня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • Чому ми не маємо мати братів/сестер?

    Кожного разу, після чергової допомоги наших союзників, українці починають називати їх братами. У такі моменти в мене починає сіпатися око.

    Теми цього довгочиту:

    Україна
  • Міт і тут-буття-естетика

    Мені здається, ми досі не оцінили того, що маємо. Насамперед мистецтва — ні літератури, ні музики, ні кінематографу... У нашій свідомості відсутнє відчуття традиції, спадковости справи. Все побудовано якось уривчасто і неправдоподібно.

    Теми цього довгочиту:

    Література

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Чому ми не маємо мати братів/сестер?

    Кожного разу, після чергової допомоги наших союзників, українці починають називати їх братами. У такі моменти в мене починає сіпатися око.

    Теми цього довгочиту:

    Україна
  • Міт і тут-буття-естетика

    Мені здається, ми досі не оцінили того, що маємо. Насамперед мистецтва — ні літератури, ні музики, ні кінематографу... У нашій свідомості відсутнє відчуття традиції, спадковости справи. Все побудовано якось уривчасто і неправдоподібно.

    Теми цього довгочиту:

    Література