Вітаю нас всіх з Днем Незалежності!
Або, як я вважаю більш правильним – з Днем Відновлення Незалежності, оскільки Україна не з’явилася у 1991 році, у нас давні державотворчі традиції. Якщо говорити про новітню українську державу, вона з’явилася у 1917 році як УНР – Українська Народна Республіка (з періодом Української Держави) і Західноукраїнська Народна Республіка, що згодом об'єдналися.
Навіть появою усрс ми завдячуємо саме УНР, бо більшовики створили її як «унр рад», для протиставлення справжній УНР. Щоб зійти за своїх, совєтам довелося змиритися із існуванням української державності у своєму складі, та підтримати українізацію. Вони навіть навʼязали нам, що вони не російські совєти, а наші, рідні ради. Бо це було близько українцям після наших місцевих рад УНР, і головної – Центральної Ради.
Тобто саме завдяки боротьбі українського народу 1917-1922 та існуванню УНР ми зберегли хоч і маріонеткову, хоч і під совєтською окупацією, але все ж хоч якусь державність. А без неї ми б не отримали окреме місце в ООН у 1945, і без неї у 1991 році нам би було набагато важче.
Чому відновлення незалежності?
Уряд УНР існував у екзилі до 1992 року, і 22 серпня 1992 Президент в екзилі Микола Плав'юк передав грамоту Державного центру УНР Президенту України Леоніду Кравчуку. Наша сучасна Україна є правонаступницею не тільки усрс – злого відбиття УНР в совєтскій окупації, а також і оригінальної УНР.
Та що казати, від УНР у нас і прапор, і оновлений герб (бо попри розповсюджений міт, тризуб не був гербом Русі, тоді не було державних гербів, це був знак князя), ми її пряме продовження.
А чому тоді ми не кажемо про відновлення незалежність умовного 830 чи 1648 року?
Я підтримуюся концепції, що середньовічна Русь, модерна Гетьманщина та новітня Україна це три різні форми нашої державності, між якими є часові проміжки. Це теж наші країни, але вони історичні.
Одне з останніх князівств Русі – Київське, перестало існувати у 1470 році і перетворилося на воєводство. Державність перервалася до 1648 року.
Гетьманщина вже була новим державним утворенням, яке спиралося на традиції Русі. Остання її автономія була скасована у 1764 році. Державність перервалася до 1917 року. Це наші традиції державності, ніхто у нас їх не забере.
Але вони не є безперервними, тому я і підтримуюся думки, що це є три різні форми нашої державності. Це ніяк не применшує нашу сучасну державність.
Питання кордонів
Існує побоювання, що якщо ми офіційно будемо просувати правонаступництво від УНР, у нас виникнуть проблеми з кордонами, оскільки кордони УНР та сучасної України не збігаються.
Але це неспівпадіння не має значення, оскільки ми зараз маємо визнані міжнародною спільнотою кордони, і на них ніяк не впливає, є ми правонаступниками лише урср, чи ще й правонаступниками УНР.
Приклади країн Балтії
Більш того – у нас є приклад трьох балтійських країн, які відновили свою міжвоєнну незалежність, але чиї кордони сформувалися так само як наші – у совєтський окупації.
Естонія
Офіційно це та сама держава, що й у 1918, проте її сучасні кордони зараз є меншими за визнані у 1920 Тартуським мирним договором із рсфрр, оскільки у 1945 окупована совєтами Естонія втратила на користь ррфср Печорський повіт і східне Принарв'я з містом Яанілінн, що зараз зветься Іванґород.
Когось це хвилює? Ні. У 2005 році Естонія підписала договір з росією про кордони, і Естонія притримується саме його, хоча він навіть не ратифікований її парламентом, а владімір путін взагалі відкликав підписи російської сторони.
Латвія
Як і Естонія, офіційно та сама країна, що й у 1918, і її сучасний кордон теж не цілком збігається з передвоєнним – у 1946 році від окупованої совєтами Латвії до складу ррфср було офіційно передано район довкола міста Абрене, з самим містом, що перейменували у Питалово (господи, який несмак).
Латвія остаточно відмовилася від територіальних претензій на цей район у 2007 році, підписавши латисько-російський договір про кордони.
Ці країни Балтії втратили територію, але наступний приклад показує, що в окупації територія країни може стати більшою (як і у нас).
Литва
Теж та сама, що й у 1918, хоч і мала величезні проблеми з повоєнними кордонами. У 1920 році Польща створила на її території маріонеткову «Республіку Серединна Литва» (Republika Litwy Środkowej), через яку намагалася тиснути на Литву, а коли за два роки нічого не вийшло – анексувала «серединну литву».
За два роки до та під час совєтської окупації кордони Литви взагалі змінювалися мало не кожен місяць: щось приєднували, щось передавали брср, щось відходило Німеччині.
Але це теж вже не має жодного значення, бо у 1990 році, коли Литва проголосила відновлення незалежності, вона була визнана міжнародною спільнотою саме у сучасних кордонах.
Підсумки
Які взагалі можуть бути питання та сумніви, якщо у нас є наочні приклади країн, які офіційно визнають совєтській період окупацією, і з кордонами яких нічого не відбувається?
Тим більш ми бачимо, що світ підтримує нашу територіальну цілісність, попри всі намагання росії щось з цим зробити.
Наші кордони визнані світовим співтовариством, і закріплені угодами вже після 1991 року (і додатково підкріплені Гельсінськіми угодами), і жодне правонаступництво цього не змінить.
***
Дякую за увагу! Підписуйтесь на мій канал у тґ або у вотсапі, а підтримати мене копійчиною ви можете на donatello.
