-А давайте послухаємо музику,- несподівано запропонував Він, коли їх погляди перетнулися черговий раз.
-Ви що збожеволіли?- здавалося подиву дівчини не було меж.- Музику в цей час? Коли будь який момент може стати останнім? Ні, ні, я краще почекаю до спокійніших часів.
- При всій повазі, але я Вас трохи не розумію,- дещо винувато мовив хлопець.- Ви кажете, що кожен момент може стати останнім, я правильно зрозумів?
- Абсолютно!
- Тобто коли скінчиться Світова Тривога, ми всі раптово станемо максимально захищені або навіть безсмертні?
- Звісно ні, але ризик загинути точно буде нижчим.
- Я б і з цим посперечався, але не хочу завантажувати Вас статистикою смертей від нещасних випадків, автомобільних аварій та раптово обірваних тромбів. Нині і без того вистачає негативної інформації.
- Так звісно, але в мене думки забиті значно важливішим, ніж якісь там пісеньки!- Вона лишалася невблаганною
- Але ж музика це не лише пісеньки, це все що нас оточує,- не збирався здаватися Він.- Цокіт ваших підборів по бруківці, скрегіт поїздів, що доносяться з вокзалу, навіть дратуюче виття Сирени, все має свою ноту і тональність. Музика повсюди. В буквальному розумінні!
- Ну якщо так, то мені оцієї Вашої музики щодня вистачає, вже навіть нудить від неї.
- То давайте послухаємо іншу, ту що зможе перенести Нас з реальності Світової Тривоги. Вчинимо акт ескапізму. Поринемо в світ де можливо все: де пурпурний туман підіймається сходинками до небес, де сопілкар при воротах зорі награє свої химерні мотиви, змушуючи фей, що носять чобітки, пританцьовувати в такт. Там відчувається запах молоді, а пісочний чоловічок відправляє людей в найглибший вид сну...
-Звучить як маячня божевільного чи наркомана, або божевільного наркомана, - по при насторогу, в її голосі читалася зацікавленість. - Але Ви вмієте привернути увагу, цього не забереш. Так що там ще цікавого у тому світі?
- Буквально все, словами не описати, до того ж кожен може знайти там щось своє особисте, я б навіть сказав інтимне. Наприклад Леді Фантазію огорнуту в сатин білої ночі. Або щось геть зворотнє, королеву вбивцю котра полює на білого кролика, чи зірку автостради, що мчить на зустріч вітру змін... Повірте, в цьому світі можна зустріти все що завгодно. Все!
- Переконувати Ви теж умієте,- нарешті Вона піддалася,- можливо я і порину в цей світ, але не надовго, просто щоб відволіктися від жаху, що відбувається в реальності.
-Повірте це найкращий спосіб,-щиро посміхнувся Він,- візьміть мене за руку і відчуйте як ми відлітаємо разом з зефіром, до земель де сходить сонце, в блакитні спогади...
- Я відчуваю і це прекрасно, - від її колишнього цинізму нічого не лишилося, Вона дозволила музиці увірватися в середину, викинути з розуму та душі всі зайві думки. Якби там не було, але Світова Тривога колись закінчиться, а Музика гратиме вічно...
