Твір брав участь в Конкурсі «Безмежний космос»
Аудіо формат — від спільноти “На!Читай”
У далекому майбутньому, коли Земля стала давнім спогадом й колискою людства. Цивілізація поширилась далеко за межі Сонячної системи, досліджуючи нові горизонти. Чим ширше ставала область проживання, тим помітніше люди стали відрізнятися один від одного, починаючи від звичаїв до зовнішніх ознак через довкілля.
З усіх перемін одне незмінно поєднувало людство - розкривати таємниці світу. Нові планети, зоряні системи й така бажана зустріч... зустріч з новими розумними формами життя. Тисячоліттями вчені й ентузіасти стверджували, що відсутність схожих на нас істот абсолютно неможлива. Не може всесвіт бути незаселеним. У самому песимістичному варіанті, сусідні галактики точно принесуть свої плоди. Адже розмір космосу гарантує його таємничість, а мрію дослідити повністю — нездійсненною. Незважаючи на тяжку працю, людство не зустріло жодної ознаки розумного життя, вздовж усього шляху освоювання. Віра в успіх змушувала передавати своє невгасаюче стремління наступним поколінням.
Попри стрімкий розвиток технологій і медицини, зробити людину безсмертною досі не вдалось... Поки що... Інша річь — продовжити життя на десятиліття. Але така розкіш не для всіх. І справа не у статках, адже заможних вистачає по всіх куточках імперії.
Дороге обладнання, певні умови життя, обов'язкові для процесу, але важливіше — правильно підібрана планета, найліпша серед всіх. Ось у чому дефіцит. Усі відомі людству планети подібного типу перенаселені. Ці, так звані люкс планети, виключно курортні, без виробництва, всі необхідні ресурси імпортуються.
Колись, курорти відвідували різні люди. Згодом там збиралось все більше, й більше нескінченно багатих світу цього, які воліли залишитись. Їх фінансів вистачало на кілька поколінь, а спадкоємці з задоволенням користувались таким благом. Якщо, з якоїсь причини місце звільнялось, воно не простоювало й дня. Подібні курорти стали ласим шматочком для людства та другою метою, окрім пошуку сусідів по космосу. Тому розвідувальні експедиції завжди були в достатку. Інвестиції йшли з усієї імперії. Від тих, що прагнуть зустрічі з розумними формами життя. І тих, хто вже не можуть дочекатися своєї черги до райської планети, інвестуючи у пошуки нових.
Якість обладнання фахівців залежала від їх статусу. Початківцям доведеться обійтись без передових технологій, треба заслужити довіру. Окрім цього, вони під пильним наглядом. Коли людина провірена тривалими експедиціями, не провинила, ставлячи себе під сумнів, вона наближається до колег, що на вістрі прогресу. Але посилати в небезпечне середовище голодранців, без потрібного обладнання й знань, було б нерозумно. Витрачати людські ресурси, за наказом імперії, можна лише у крайній мірі, до яких не входить наукова чи виробнича діяльність. Щодо методів кримінального світу — нехай таємне залишиться таємним.
Експедиції за межею людських територій, перевіряють придатність зоряних систем і планет на орбіті. Перш ніж допускати людей до невідомої системи, слід ретельно її перевірити. Існує два головних показники: перший, зірка не повинна бути на межі свого життєвого циклу. Друге, шкідливе випромінювання самої зірки, за наявності, не повинно перевищувати критичних показників. За невідповідність допустимій мірі, цінність зоряної системи буде переоцінена. Якщо витрати на ризик перевищують можливу вигоду, система може вважатися непридатною для експлуатації.
Нехай судна експедиції й не зрівняти з левіафанами, спроможні перевезти людей, кількістю з карликову планету, але їх екіпаж повинен так само симулювати проживання. Зазвичай процес триває протягом кількох десятиліть. Нерідко групи, не витримуючи весь період на планеті, міняються з іншими. Мотивацією залишитися, окрім бажання обжитися з кінцями, є солідні премії за повний термін. Дослідивши циклічність нової планети, відправляється доповідь. Після цього, залишається тільки очікувати на прибуття колоністів, готуючись до тераформування.
Та незалежно від місії, завжди є обов'язкове завдання для всіх існуючих груп — відправка сигналу у незвіданий космос.
Це доручення виконується з надією отримати будь-яку реакцію у відповідь. Учасники численних експедицій, так і не отримавши значущих результатів від посилань в нікуди, вважають це витратою часу й ресурсів. Та останнє слово завжди за керівниками й спонсорами, пошуки продовжуються незалежно від нехоті низькорангових. Проте, щоб люди не сприймали невдачі надто гостро, цю процедуру стали перетворювати на традицію, прикриваючись красивими, тим не менш, марними словами.
Коли людство має мету, воно здатне на диво. Втім, навіть дива не можна створити з нічого, тому деякі планети обирають на потрошіння задля ресурсів. Одна з пустельних, не родючих планет була обрана спеціально для необхідних процесів. Ціль знаходиться в зоряній системі, подалі від населених зон, щоб випадково не нашкодити пересуванню громадян або торговим шляхам.
Перш ніж сировинну планету почнуть бурити у планетарних масштабах, до неї висаджуються геологи, археологи, робоча сила та охорона для непередбачених ситуацій. Навіть для такої грубої роботи потрібна підготовка і сканування внутрішньої структури.
При всьому ентузіазмі вчених, настають дні тиші й монотонної роботи, зрідка перериваючись на повідомлення від начальства. І саме такий важливий сигнал надійшов для чергового на цьому тижні, що вимагає невідкладної уваги. Наближався період для звіту й нових доручень. Ліниво підходячи до передавача, повідомлення не було знайдено, більше того, схожий за звуком сигнал, йшов не від керівництва.
Про своє існування нагадав ретранслятор в космос. Невідомий сигнал ще не зареєстрований. Не схожий на звичні мелодії космосу, як зіткнення небесних тіл або процесів у переповнених енергією зірками. На перший погляд, сигнал безладний і хаотичний, але в ньому помітна циклічність, ніби повідомлення, яке потрібно доставити безпомилково. Серед усіх відомих людству шифрувань й закликів про допомогу, збігів із цим дивним посланням не знайшлось. Команда і без того губилася в здогадках, що їм робити, так сигнал ставав чіткішим, а ймовірне джерело наближалось.
Єдине здавалося правильним — повідомити начальство, чи то просте перекладання відповідальності, чи то дотримання статуту. Але навіть далеку від технологій людину спіткають сумніви, спостерігаючи, як раніше безперебійний зворотний зв'язок обірвався.
Коли додається незапланована робота, стає прикро від перерваного спокою. Тим паче в критичні ситуації, німий крик, боязнь звинувачень у помилці та миттєвий пошук куди себе подіти. Перед вильотами до кордонів імперії, спонсори наполягають на уважному дослідженні дивних явищ. Якими б не здавалися ці явища простими. Втім, не можна просто взяти й доповісти про якусь дрібницю, заповнюючи архіви сміттям. Якщо тобі премія дорога.
Главу експедиції одразу сповістили про невідомий сигнал. За своє життя той пережив чимало загадкових подій. Фантазувати про таємниче явище, боятись помилок — лише час втрачати. Роби, як навчило тебе життя. Підняти охорону на чергування, зібрати додаткових фахівців з дешифрування, слідкувати за розвитком подій. Це міг бути черговий випромінний метеорит, уламок судна чи любителі легкої наживи, список можна продовжувати довго. Наближаючись до станції, об'єкт вже виднівся через камери дальнього спостереження. По мірі зменшення дистанції стало очевидно — корабель йде на посадку.
— Видимих пошкоджень не помічено, отже не доведеться надавати екстрений ремонт. Але чи все гаразд з екіпажем? — Розмірковував уголос голова експедиції. — Хтось впізнає маркування судна? А модель? Таке десь використовується?
Його дивувала не форма судна, стандартна, загострена. Запитання викликали його незвичайні доповнення. Ззаду корабля звивалися чи проводи, чи металеві стрічки. Це кріплення? Тоді навіщо такі великі? А будучи прикрасою, неодмінно спричинить заваду управлінню. Хай там як, відповіді можна отримати при особистій розмові. Здійснивши серію спроб зв'язатися з екіпажем, контакт не вдалося налагодити. Ветеранам добре відома ця метода. Спочатку користуються м'якосердям людей, приземляючись мовчки. В той час, як головорізи відразу мають намір вбивати, захисникам доводиться витрачати дорогоцінну мить, задля визначення друг-ворог. В усьому винен клятий наказ — дослідити все потенційно інопланетне, чим й користується кримінал.
Кораблю дозволили приземлитися. Більшій частині охорони та персоналу довелося причаїтися всередині корпусів, поки на зустріч гостям вислано групу охоронців. Від дверей прибулого судна висунувся трап для спуску. Вхід у кабіну став підійматися вгору, розкриваючи дві пари ніг, не гарантуючи відсутність будь-кого збоку. Зрештою видно двох персон у скафандрах, приховуючи обличчя дзеркальним шоломом. Дивуватися текстурі скафандрів сенсу мало, скільки народів стільки й стилів. Однак, ні позначень фірми, якій належать, ні назви бренду. Просто лускатий візерунок вздовж всього спорядження, як в ексцентричних модників. Їхні руки порожні, а отже, наразі видима загроза відсутня. Невідомі почали спускатися вниз, паралельно представник групи вийшов їм на зустріч. Визначивши прийнятну дистанцію, було поставлено очевидне питання:
— З якою метою ви прибули на робочий об'єкт? У вас закінчилось пальне? — Тримаючи впевненість у голосі, поклав руку на зброю, прикріплену за пояс. Як правило, демонстрація сили краще захищає, ніж віра у добрі наміри.
Замість відповіді вони почали підіймати по одній руці, змушуючи охорону нервувати. Руки підіймалися до голови, натиснувши перемикач, дзеркальний бар'єр шолома став прозорим. На людей дивилися одноокі гуманоїди. Відтінок шкіри, що попіл сірий, рідко усіяний багровими візерунками. Ніс відсутній, уста приховані за додатковою маскою, яка з'єднувалась зі скафандром десь усередині. Прибульці справляли враження відсторонених від мирського, зовсім не користуючись м'язами обличчя, якщо такі були.
Ось він, момент якого все людство прагнуло, та сама зустріч. Однак, подумки персонал охорони назвали б цих гостей непроханими. Хоча це очевидна брехня, згадуючи фанатичних дослідників, які не припиняли фінансувати цей напрямок. Охоронці, які опинилися в авангарді дипломатії, не могли дозволити собі зайвий раз ворухнутися, страхаючись бути причиною погіршення відносин поміж расами.
На всі спроби налагодити розмову гості не реагували. Мовчки розглядали людей, своїми зеленими очима, які ледь помітно світилися. Поки представник людей продовжував свої вербальні та жестові спроби, двоє гостей повернулися один до одного, не промовляючи жодного слова. Люди починали втрачати не лише терпіння, а й варіанти, що їм робити далі. З одного боку, вони повинні налагодити діалог, орієнтований на союз. З іншого — шанс потенційної загрози в наявності. Не кажучи про те, що в їх відрядженні не було підготовлених до поза людського контакту. Прості робітники для простої роботи.
Врешті, гість, що був трохи меншим від свого напарника, вийшов уперед, повернувши людей із роздумів до космічної дипломатії. Твердо дивлячись у вічі людині, прибулий хотів чогось наполегливо досягти. У системі зв'язку присутніх стали з'являтися перешкоди, гидко врізаючись у вуха. Цей феномен зник так само несподівано, як і з'явився. Прибулець заплющив око, мабуть, не домігшись бажаного результату, нагадуючи поведінку людей при невдачі. Після цього, направив погляд на антену, що відправляла послання у недосліджений космос. Вказавши на пристрій рукою, гість знову вдивлявся у вічі представника.
— Он воно що! — подумалося людям. Присутні мимоволі посміхалися, сприймаючи дію гостя як питання. — Чи ми їх запросили?
Представник не залишав спроб мовою та жестам донести свої думки, ствердно киваючи в процесі. Розповідав, як довго вони чекали, що хтось з'явиться на їхні сигнали, про початок нової епохи. А у відповідь знову тиша. Через що почали з'являтись гіркі думки. Співрозмовник не міг відповісти, чи не хотів.
"А може і не вміє? Може, ми помилились?"
Так чи інакше мовчазні гості знову наблизились один до одного. Раніше бездіяльний прибулець, повільно наближався до групки людей, поки другий повертався на корабель. На подив людей, до них підійшли на відстань кількох метрів не ступаючи далі. Той заплющив своє єдине око і сів на землю, склавши руки перед собою. Це було схоже на звичай, який варто повторити, допоки на тлі не з'явилося дивне сяйво. Спалах миттєво заполонив місце зустрічі а потім зник абсолютно беззвучно, як і станція, що відправляла сигнали.
Шок, охопив свідків, не давав їм сказати й слова. Тільки повернувшись у бік можливого джерела, побачили другого прибульця, що тримає якесь потужне знаряддя. Першим був крик голови охорони.
— Напад! Заберіть у виродків зброю, якщо будуть чинити опір, прикінчіть.
Дехто ще приходив у себе, інші до смерті злякавшись невідомого, забилися у кут. Один же був розлючений, на своїх, вимушених дипломатів.
— Йолопи! Як можна роздратувати гостей на рівному місці. Ви все зіпсували! — кричав фанатичний дослідник. За що отримав по обличчю і відключився, його віднесли до ізолятора для буйних.
Прибулець, сидячі на землі, не робив жодних дій, коли його руки обмежували у русі. Другий, що представляв найбільшу небезпеку, на подив напруженої охорони, почав обережно присідати, опускаючи свою зброю.
"Він так робить через страх смерті? У цьому й полягала їх мета?"
Запитати й дізнатися причини все ще не вдалося. Помістивши винних до окремих ізоляторів, їх почали допитувати в підвищеному тоні, втім, видимого ефекту не було отримано. Психічний стан людей погіршувався з кожною хвилиною: обірваний зв'язок, знищене обладнання, невдалий союз. Завдяки непроханим гостям. Адже зв'язок зник врівень з їх прибуттям, а потім вибух. Чи є всі підстави вважати скоєне, як напад або диверсією? Нікому було це підтвердити. Як виправдання перед їх совістю, цілком вистачало. Прибульця, який зробив постріл, почали бити з особливою жорстокістю, бажаючи за всяку ціну домогтися хоч якоїсь відповіді. Та з кожним ударом, на станції з'являлися нові проблеми. Апаратура виходила з ладу, світло мимоволі змінювало яскравість, а рацію нестерпно тримати поряд із собою. Для більшого тиску на в'язнів привели другого, спостерігати за побитим родичом. Побої продовжили, сподіваючись на страх, який розв'язав би їм рота. І навіть такі грубі спроби виявилися марними у здобутті інформації, залишаючи всіх у безвиході.
Збори проводились регулярно, вирішували, що робити далі, хто візьме на себе відповідальність, продовжувались спроби зв'язатись бодай з кимось серед найближчих систем.
Та обравши метод насильства, нещасний випадок — це питання часу. У спалаху безсильного гніву, під шквалом ударів охоронця, полонений загинув. Напевно, прибулець з сусідньої камери, не вірив, що до цього може дійти. Сидів не рухаючись, доки не трапилось найстрашніше. Ситуація досягла свого апогею, після чого полетять голови.
Наступні події разюче відрізнялись від попередніх. Полонений намагався дістатися до вікна не зважаючи на пута, що утримували його на стільці. Та охоронці не дозволяли вільностей. Ініціатор звірства нервово посміхався, помітивши реакцію, виправдувався, що не дарма на це пішли. Однак, увагу знову привернув померлий, він ширшав всім тілом, коли напарник не полишав спроб наблизитись. Люди повтікали з камер, спостерігаючи за процесом на відстані. Все закінчилось, коли тіло померлого в мить зсохло і разом з цим вся електроніка остаточно сказилася, запустивши екстрені резерви.
Відрізані від людського світу, стрімко втрачають останні запаси живлення, під світлом тьмяних аварійних ламп. Натовп пропащих людей, не більше не менше. Їм ніколи не доводилося з таким стикатись і не повинні. Якби ж зв'язок з начальством працював. Тепер вся надія на те, що помітять їх мовчання і відсутність нормального зв'язку. До того, як у резервах закінчиться життєдайний ресурс.
Не бажаючи додавати собі більше проблем, живому прибульцю дали спокій. Принаймні поки не придумають, що робити далі. Тепер потрібно заощаджувати, підживлюючи лише необхідні функції. Весь персонал було зібрано в одному корпусі, разом з особистим багажем, а спорожнілі корпуси знеструмили. Всі на межі, готові вчепитися один в одного, звинуватити в усьому. Охорона виконувала свої обов'язки, зупиняючи бійки, сварки. Паралельно супроводжували кілька техніків на обстеженні станції. А таємно від інших, перевірити судна для евакуації. Оголоси про це відразу і весь цей скажений натовп одразу помчиться до кораблів. Та й місця не розраховані на всіх одразу. Хто перший повернеться, може встигне зникнути з поля зору, допоки начальство про все дізнається.
Яким був їх подив, зустріти кораблі на горизонті. Немає сумнівів, йдуть на приземлення. Імперія, бандити, прибульці, будь-який варіант означав кінець. Скасувавши попередні плани, вони мчались розповісти це іншим. Хто б це не був, треба підготуватись, навіть, якщо це такі самі люди. Озброєні охоронці затаїлися за імпровізованими барикадами, підстерігаючи чергових непроханих гостей. Двері відчинялись, під твердим прицілом відчайдушних людей. Тільки побачивши силуети, розпочали вогонь на ураження. Використавши всю обойму, потрібно готуватись до наступного кроку. Та кімнату осяяв знайомий спалах, в мить стерши опір разом з барикадами. На щастя беззбройних, це відбулось лише в маленькому радіусі. Так і скінчилось володарювання людей на цьому космічному тілі.
Полоненого прибульця звільнили родичі, супроводивши на один з кораблів. Рештки покійного не поспішали забирати, тимчасово розмістивши в корпусі з людьми. Членів експедиції, які не чинили опір, довелося заново збирати в одному місці. У паніці багато розбіглося, намагаючись знайти прихисток. Стоячи перед покійним, доказом їх провини, люди здогадувалися для чого вони тут. Прибульці стояли мовчки, стежили за тепер своїми полоненими. Поки не з'явився відмінний від інших, очевидно відповідальний за наступні рішення. В нього був шрам, вздовж єдиного ока, на заміну якому кібернетичний протез, що дозволяє бачити паскудних злочинців. Насамперед той сів на коліно, коло бездиханного тіла, приклавши одну руку до покійного.
Вставши, суддя зі шрамом дивився у бік одного з підлеглих. Йому піднесли рацію з невпинним шумом. Поки розглядав її структуру, не дивлячись дістав зі своєї сумки прилад схожий на будівельний інструмент. Різко наставивши прилад на першу-ліпшу людину, всі скрикнули, не готові прийняти свою кару. Всупереч очікуванням, стався не постріл, а промінь лазера, нагадуючи ретельне сканування під час обстеження. Коли процес закінчився, суддя продовжив поратися із рацією, доки не пролунав крижаний машинний голос.
— Недорозвинені, неспроможні усвідомити найпростіші сигнали. Скоївши злочин проти ваших благодійників, проти народу, який давно визначив шлях насильства останньою мірою. Своїми діяннями ви ступили на шлях, з якого не повернути. Відповідне покарання наздожене вас, у рази гірше, ніж у судимих за нашими законами. — Зупинившись на мить, обвинувач вказав людям на масивний ілюмінатор, який відкривав краєвид на космічний пейзаж. Замість зоряного неба виднілося темніше чорного ніщо. — У всесвіті є закон, дотримуватися тиші, його ви порушили та вбили радника, котрий хотів вас врозумити. Ваш кат йде за вами і не зупиниться, поки існують сигнали, які ви легковажно посилали на всі боки. Ми не дозволимо більше нехтувати життям свого народу, задля відсталої цивілізації. Ви цілковито втратили цю можливість.
Жбурнувши рацію, мовлення більше не почути, людей поглинула гнітюча тиша.
З відбуттям прибульців всі опритомніли наче від страшного сну. Бодай скільки вони чекали, реальність кращою не ставала. Тиша змінилася на плач, крики та відчайдушні спроби зв'язатися із людством. Поступово світло почало згасати, все тихіше лунали крики невтішних свідків, поки й зовсім не замовкли.
© DeadNeko 2023
