Але що таке, власне, чума? Теж життя, тільки й того
Чума, 1947, Альбер Камю
У своїх діях мені завжди хотілося притримуватися послідовності, хоча й не завжди вдавалось. У обраному форматі мені хочеться бути послідовним також, тому у назві присутній номер — наче обіцяючи наступні. Назва обрана, нехай і доволі банальна, має зацементувати і періодичність, і суть наповнення. Хочу вірити, що це тільки починати складно, а далі буде простіше.
Цього тижня я потроху опрацьовував посилання з того посту у сабстеці, проглядаючи різні видання. Не впало мені в око — перш за все, бо авторка підбирала їх з прицілом на художню прозу та поезію, хоча й не завжди. Втім, поки мій фаворит — це Aeon, бо, по заголовкам та двом статтям, виявилось інформативно та цікаво. Ще точно варте уваги Guernica та Catapult, але поки не мав можливості ознайомитись глибше.
“Імперія польоту” та “Тварини навчили нас культури” — два заголовки статей у моєму вільному перекладі, що довелось прочитати цього тижня на Aeon. Спільні за тематикою — антропології, біології та все з префіксом палео-. Насправді, спрямування цих статей відчулись мені таким собі задоволенням природньої curiosity та частково замінили гортання рандомних статей на Вікіпедії.
“Тварини навчили нас культури” заходить з питання, що, здається, завжди лежить на поверхні, але в моєму полі зору буває рідко. Звідки взагалі відліковувати людську культуру? І питання тут зовсім не у датуваннях, адже це більше механічна задача, з якою сучасні методи вуглецевого датування справляються успішно. А питання тут у тому: а що взагалі було початком культури? Мені, з освітою історика, спадали на думку перші браслет чи фігурки з кістки, знайдені на Мізинській стоянці. Але то — пізній палеоліт, а все почалося суттєво раніше. Тож на прикладі одних з найдавніших наразі знайдених стоянок у Франції авторка показує, що наскельні малюнки, вперше протрактовані як перші приклади наскельного живопису, на повірку виявляються в більшості слідами від тварин. Зачасту це були сліди від ведмежих кігтів чи кігтів летючих мишей, а люди лише поверх цього щось домальовували чи розфарбовували червоною вохрою.
Якщо замислитись, то справді стає очевидним, що ми нічого не могли вигадати з нічого. Перші спроби завжди ґрунтуються на чомусь, на якихось знаннях. Так само, як з малюнками, так і з архітектурою. Знахідки перших споруд у Британії — деревʼяних платформ, що споруджували на болотистих місцевостях для зручнішого пересування — містять сліди обробки дерева не лише примітивними знаряддями праці, а й зубами бобрів. Таким чином, виявляється, що перші деревʼяні споруди фактично наслідували греблі бобрів не лише концептуально — а й люди використовували ці греблі, щоб побудувати своє.
Мені сподобався висновок, що був період в історії людства, коли ми не вважались та не вважали себе особливими у здобутках матеріальної культури, та мали вільно наслідувати створене тваринами. Не те щоб я захоплювався візерунками з піску, які лишає моя кішка в лотку, але цікаво думати, що колись це справді могло б мене вразити та надихнути.
Натомість “Імперія польоту” міркує над схожим, ставлячи неочевидне (для мене) питання: а чому птахи не розвинули культуру, що мають люди? Адже, на перший погляд, вони мають усе для цього: відносно довгий час піклування за дітями, навички комунікації та тривалість життя…
Окрім перелічених лонгрідів, мені довелось цього тижня перечитати Чуму Камю, яка й стоїть у епіграфі до цього розділу. На жаль, мені не вдалось так зразу розгледіти алюзії та взаємозвʼязок із сучасним трампізмом чи “коричневою чумою” ХХ століття, але точно нагадало відмінний тон Камю у художній прозі та надихає читати далі Стороннього та Падіння. Чим і збираюсь зайнятись наступного тижня.
Разом з тим, цей епізод написаний пізніше, ніж я того планував, а також зовсім не у тому ключі та форматі, як я того хотів. Разом з тим, далі понеділка вже тягнути немає куди — а це нехай буде першим камінчиком. Щиро вірю, що наступні епізоди стануть в меншій мірі переказом прочитаного, а в більшій мірі — рефлексією та синтезом.
