І як наче з шуму
Рвані хмари в небі.
В суєті у тлумі
Рухатися треба
Та штовхатись ліктем
Зліва…справа також.
Та тримати ліки
На випадок всякий.
Де там тії гапти —
Стежку гаптувати,
Болота як раптом
Та залізні ґрати.
І тлумить як вітер
Всі, що в шумі, долі.
А життя як витвір,
Де не грають ролей.
Де живуть, існують
Та гостюють люде,
Здрастують, хворують,
День у алилуях.
І ці хмари в небі
Білосірі в шумі
Зовсім без потреби
В суєті у тлумі.
І спадають тіні
Хмар тих невеселих
На ліси осінні,
Степ, гаї, оселі.
Там, в якомусь дворі
Гойдалка зі скрипом… —
Та й з вітрами в хорі
Мовить в небо хрипло.
Пахне впалим листям
(Щем в душі та спогад).
Небо хмарне висне
Наче Божий погляд.
…Вийшов тихо з хати
На стежину саду,
Щоб не заблукати
У думках безладних.
Опершись на костур
Йду під сонцем хмарним.
У серпанку осінь
Поруч мене…гарна.
