Німеччина, Гітлер і сучасні українці… У чому ж спільне та відмінне між цима словами? Відповідь дуже проста! Спільне – нацизм, відмінне – реальний нацизм і просто необґрунтовані закидання історичних термінів українцям з боку російської пропаганди. З’ясуємо, що до чого.
ІСТОРИЧНА ХРОНІКА
Сьогодні ми поринемо в Німеччину 30-х років 20 століття – період, у який зародився націонал-соціалізм. І познайомимось ближче з відомим усім - Адольфом Гітлером.
Уявімо, ви народились звичайним хлопцем у робітничій сімʼї в непримітному австрійському містечку. Ось вам уже 25 років, на найкращі роки вашої молодості припадають часи Великої Війни. Ви йдете добровольцем у Баварську армію, а точніше у 16-й резервний піхотний полк. Досягаєте успіхів у своїй частині, отримуючи навіть нагороду ーЗалізний Хрест другого ступеня ー за героїзм і хоробрість у певному епізоді. Закінчується війна, а ваша країна – капітулює. Ви усвідомлюєте, що саме ваша країна розпочала цю війну, перемога була для вас єдиним логічним закінченням. Але 1919 року країни Антанти та переможені країни підписали Версальський мирний договір. Звісно, рішення, винесені для Німеччини точно не тішили ані владу, ані народ. Окрім того, лунають реваншистські заклики, бажання довести свою силу у новій війні. Тому в 1919 році ви вступаєте в Німецьку робітничу партію, а згодом перетворюєте її на Націонал-соціалістичну робітничу партію (НСРПН). 1921 рік ー ви лідер НСРПН, а люди довкола називають вас Адольф.
Отже, націонал-соціалізм – це ультраправа тоталітарна ідеологія, яка була провідною у Німеччині після Першої світової війни аж до кінця Другої світової.
Нові цінності, що виникли в Німеччині, формувалися на основі ідей європейської політичної культури, які активно поширювалися в освітніх і інтелектуальних центрах того часу. Саме в цих колах зростали впливи, які підживлювали націоналізм, расову перевагу та тоталітаризм — ідеї, що згодом стали ключовими для нацистської ідеології. Йоахім Фест, німецький історик та дослідник нацизму, називав це явище «звалищем ідей». На це звертає увагу історик Мартін Брозат у своїй праці «Гітлер і крах Веймарської республіки»:
«Майже всі істотні складові … нацистської ідеології можна було знайти у радикальних позиціях ідеологічних протестних рухів [у Німеччині до 1914 року]. Це були: жорстокий антисемітизм, ідеологія крові та землі, уявлення про панівну расу [і] ідея територіального надбання та поселення на Сході. Ці задуми були вбудовані у народний націоналізм, який був яскраво антимодерністським, антигуманістичним і псевдорелігійним».
ОСНОВНІ ОСОБЛИВОСТІ
Доволі часто люди ототожнюють поняття «нацизм» і «фашизм». Насправді ж, перше є похідним від другого, і зумовлено це було спільністю ідеї про націю. Для фашизму - національна єдність, для нацизму - національна ідентичність. У 1920 році НСРПН опублікувала свою політичну програму, пункти якої і стали в основі ідеології. Ми розглянемо тільки ті, що найширше розкривають нам ідею нацизму.
Обʼєднання всіх німців у кордонах Великої Німеччини. Тобто суспільство повинно бути об'єднаним, а не розділеним суперечностями; нація — це спільнота, до якої належать усі. Тому кожен клас і кожна група інтересів мають співпрацювати на благо нації.
Надання громадянства за расовою ознакою; євреї не можуть бути громадянами Німеччини. Нацизм у Німеччині передбачав також расизм і ксенофобію, що проявлялися по відношенню до євреїв, ромів, словʼян тощо. Нацисти вважали так звану «арійську расу» вищою і панівною расою.
Усі великі підприємства мають бути націоналізовані. Децентралізації могли підлягати тільки середні та малі підприємства.
Кожен громадянин має працювати на загальне благо.�
Засобами масової інформації можуть володіти тільки німці, не-німцям забороняється працювати в них. Цікавий метод для поширення своїх ідей, без втручання іншої думки.
Важливою рисою нацистської ідеології була її орієнтація на примітивізм, спрямований на ефективний вплив на маси. Водночас ті ідеологічні меседжі, що були адресовані еліті, значно відрізнялися від тих, що призначалися для широкого загалу.
Ключовою особливістю німецького нацизму був так званий «фюрер-принцип», за яким фюрер вважався відповідальним лише перед Богом і історією. Його не можна було усунути з посади, натомість він мав повноваження здійснювати будь-які адміністративні чи кадрові зміни та призначати свого наступника.
Цікавим є те, яку велику роль Адольф Гітлер віддавав освіті та вихованню молоді. Під час свого перебування у в’язниці в 1922-1924 роках, він приділив 17 сторінок у своїй автобіографії «Моя боротьба», присвятивши їх ідеям розвитку молоді.
УКРАЇНСЬКИЙ (НЕО)НАЦИЗМ ЯК ЧАСТИНА РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ
Ви точно чули з боку російської влади, спікерів та інфлюєнсерів закидання українцям такого цікавого терміну як «неонацизм». Вони розповідають про те, що це почалось ще зі Степана Бандери, а возвеличення його постаті ー сучасний прояв неонацизму. Вони стверджують, що Україна була перетворена на нацистську державу, «анти-росію».
На початку 2022 року путін виправдовував російську агресію «денацифікацією». Вони використовують таку риторику, як: київський режим, для висвітлення «диктаторського» характеру; «укронацизм», створюючи новомову, яка прижилась в ознаках тоталітарного режиму; «київська хунта», маючи на увазі Петра Порошенка і режим, який він нібито встановив під час своєї каденції, внаслідок Євромайдану 2014 року та позачергових виборів.
Окрім використання всіх цих гучних слів на практиці, вони поспішають навчити своїх дітей «правді» про українців. От, наприклад, цитата із підручника історії, виданого в росії у 2023 році:
«Кілька поколінь в Україні з 1990 року. виховувалися в нелюбові до Росії, на неонацистських ідеях. Тут нам важливо розуміти наступне. Український неонацизм не є прямим повторенням німецького націонал-соціалізму 1920-1940-х років. Це багато в чому нове. Це гнівне національне, мовне, культурне насильство агресивної меншості проти більшості. Тому що до 2014 року. 80% населення України становили люди, для яких російську мову, російську культуру вважали рідною, і вони не боялися її декларувати. (...)»
Отже, порівнюючи справжні ідеї нацизму і такий його прояв в Україні, який висвітлюють росіяни, можемо впевнено казати, що це ーабсолютно різні речі, які не мають нічого спільного. Давайте коротко і просто спростуємо наклепи росіян:
Україна - не тоталітарна держава, яка до того ж не характеризується ультраправими ідеями;
ми ніколи не були імперіалістичною державою;
і ми точно не шовіністична країна.
Дякуємо, що продовжуєте слідкувати за новими серіями матеріалів від Полісу! До нових статей!
