Пройшли ті часи, коли мало хто чув слово «веган». Сьогодні це модне слово: воно з’являється на етикетках продуктів, згадується знаменитостями та інфлюенсерами, наповнює інтернет-простір через відео, пости та статті. «Це люди, які не їдять тварин, — ті, хто дотримується веганської дієти», — може сказати пересічний невеган. «Це про те, як бути екологічно свідомим, мати здорове тіло й розум», — може прошепотіти випадковий YouTube-інфлюенсер під музику в стилі лоу-фай на фоні.
Цим терміном часто послуговуються недбало, зводячи його до особистої інтерпретації, швидкоплинного тренду чи навіть смішного мему. Таке зловживання висвітлює кричущу проблему: людям бракує справжнього розуміння того, що насправді означає веганство. Ми перебуваємо за світлові роки від розуміння його суті суспільством.
До кінця цієї статті ми називатимемо людей, які об’єктивують та експлуатують тварин, невеганами. При цьому справа не в ярликах. Ми розуміємо, що це може здаватися створенням дихотомії «ми проти них», але правда в тому, що більшість із нас колись піддавалися тій самій індоктринації, перш ніж стали веганами. Термін «веган» слугує практичним ідентифікатором — він означає людину, яка рішуче виступає проти експлуатації тварин у будь-яких цілях. Це не ідентичність і не риса характеру, а просто позиція проти інструменталізації тварин — як живих, так і мертвих.
На споживчих товарах це позначення вказує на те, що продукт не передбачає експлуатації тварин. [Хоча й це не завжди так. Слово «веган» на пакуванні не гарантує відсутності експлуатації тварин, бо такий лейбл можуть розмістити і на продукт з медом, гліцерином, зробленим з тіла тварин, і на продукт, що був тестований, наприклад, на рогівках або ембріонах тварин]. Однак продукти за веганом не повинні існувати лише для того, щоб зайняти нішу на ринку, насиченому товарами, що експлуатують тварин, — вони мають стати суспільним стандартом, результатом повної відмови людства від експлуатації тварин.
Зауважте: ми не вигадуємо окремих ярликів для людей, які виступають проти експлуатації дітей, педофілії чи рабства. Ці позиції сприймаються як моральні імперативи. Проте у світі, де інструменталізація тварин глибоко вкорінена, нормалізована й поширена, термін «веган» залишається необхідним.
Рослинний симптоматизм
Рослинний симптоматизм відображає підхід у веганському русі, коли основна увага зосереджена на боротьбі з наслідками так званого «тваринництва» (евфемізму до рабства тварин задля вживання їхніх тіл та виділень), а не на руйнуванні глибинної системної віри в те, що тварини існують для використання людиною. Така перспектива розмиває суть веганства, зводячи його до критики окремих практик у рабстві тварин задля їжі, замість того щоб кинути виклик всеохопній ідеології людської вищості та комодифікації тварин загалом.
Проблема не в демонстрації невеганам масштабів експлуатації тварин. Вона виникає тоді, коли веганство зводиться лише до відмови від споживання плоті та виділень тварин. Як активісти, ми несемо відповідальність за чітке донесення меседжу: тварини не мають використовуватися для жодних цілей. Ми маємо навчати невеганів, що шокуючі реалії, які вони бачать в інтернеті чи на вуличних акціях, є симптомами товарного статусу тварин. Веганство значно ширше, ніж відповідь на попит і пропозицію у сфері рабства тварин заради їжі.
Рослинний симптоматизм не лише залишає поза увагою інші сфери експлуатації, а й не дає відповіді на запитання, чому все це відбувається з тваринами. Він не акцентує на головному: використання тварин для підневільного служіння людині є, за своєю суттю, морально збанкрутілою ідеєю — незалежно від перелічених симптомів, що часто виникають через об’єктивізуючу, рабовласницьку ментальність людей.
Оскільки переважна більшість невеганів уже сприймає веганство як дієту або як спосіб уникнення жорстокості, рослинний симптоматизм залишає без відповіді безліч зручних виправдань і дозволяє веганському посланню бути спотвореним або залишитися непочутим. Наприклад, коли хтось скаже: «Але ж тварини гинуть під час збору врожаю», — можна відповісти: «Насправді більше тварин гине заради вирощування врожаю, який потім згодовують тваринам». Це загалом правда, але така відповідь не ставить під сумнів головну проблему — ставлення невеганів до самих тварин.
Якщо ви не є веганом і читаєте цю статтю, уявіть аналогію: вам відомо, що люди гинуть під час воєн, у промислових секторах, які забезпечують споживчий ринок, при пограбуваннях банків, у ДТП тощо. Але чи виправдовує це експлуатацію та рабство, зведення людини до речі? Це та сама логіка — лише застосована до тварин. Людське існування невід’ємно впливає на тварин — не лише через сільське господарство, а й через лісове господарство, енергетичну й видобувну промисловості, транспорт, будівництво, житлову інфраструктуру тощо.
Веганство ніколи не претендувало на те, щоб бути способом життя з нульовою або майже нульовою шкодою. Рослинний симптоматизм, натхненний утилітаризмом Пітера Сінґера, якраз і претендує на це. Звісно, ми повинні зменшувати шкоду й кількість смертей тварин у будь-якій сфері, але наш моральний обов’язок — припинити об’єктивацію інших істот, припинити ставитися до них як до речей, автоматів, інструментів чи рабів. Як і у випадку з людьми, ми повинні прагнути зменшити неминучі страждання й смерті, але не маємо права поневолювати інших, використовувати їх як слуг, джерело сировини чи харчів — або з будь-якою іншою метою.
Уявіть, що вас судять за злочин: ви поневолили сироту з розумовою відсталістю, змусили його працювати у своєму саду, доки його тіло не виснажилося й перестало приносити користь. Тоді ви вбили його та викинули, бо він лише споживав ресурси. Ви стерли його індивідуальність, знизили його до цифри. А щоб виправдати свій вчинок, кажете: «Але ж, ваша честь, нафтова промисловість, яку ви підтримуєте, заправляючи авто, теж завдає шкоди. Люди гинуть на війнах. І, до речі, цей сирота не був особливо розумним». Це те саме, що ви кажете, коли виправдовуєте експлуатацію тварин. Реальної різниці немає — окрім тієї, яку ви вигадали у своїй голові.
Чи потрібно нагадувати про недалеке минуле, коли цілі групи людей зводилися до об’єктів власності, товару, який можна було купувати, продавати, експлуатувати й викидати за бажанням поневолювача?
То чому ж ви, як моральний агент, об’єктивуєте та експлуатуєте вразливих моральних пацієнтів, прикриваючись законністю, нормалізацією та хиткими виправданнями на кшталт «тварини гинуть під час збору врожаю»?
Веганство — це позиція проти використання тварин для будь-яких цілей. То яке відношення мають «смерті в полях» до верхової їзди, виробництва шкіри, пуху, хутра, тестування на тваринах, родео, зооіндустрії, вівісекції, цирків із тваринами, морських акваріумів та багатьох інших форм експлуатації? І всім потенційним інтелектуально нечесним людям, які штовхають аргумент про «смерті в полях»: як веганські активісти, ми знаємо, що вам байдуже. У глибині душі ви розумієте: навіть якщо бути веганом означало б не завдавати практично жодної шкоди, ви завжди знайдете інше виправдання. Цілком імовірно, що ви купуєте шкіру, користуєтеся косметикою, протестованою на тваринах, водите дітей до зоопарку у вихідні й купуєте їм «домашніх улюбленців».
Звідки ми це знаємо? Бо бачимо, як тварин зводять до товару в незліченних сферах — і харчова промисловість лише одна з них. Швидше за все, ви навіть не перевіряєте, що купуєте, бо не маєте принципової позиції проти цієї несправедливості — на відміну від веганів, які бачать експлуатацію буквально скрізь. Вона поширена в багатьох секторах, яку підтримують мільярди невеганів, які говорять про мишей в полях, як і ви.
Незалежно від того, скільки підрахунків пропонує рослинний симптоматизм, зводячи повагу й справедливість до гри в цифри, пам’ятайте: усе зводиться до вашого сприйняття та вашої позиції. Ви або за справедливість, або проти неї — третього не дано. І це не питання статистики.
Хибна схожість: вегетаріанство, редуктаріанство, рослинне харчування та веганство
Ви, мабуть, чули подібні фрази: «вегани й вегетаріанці», «зменшити споживання м’яса заради довкілля або стати веганом» — або багато інших дієтичних порівнянь, де веганство представлено як стовідсотково рослинну дієту. Це відображає поширену й затяту суспільну плутанину й дезінформацію, що зводять веганство до харчового вибору. Свідомо чи ні, це шкодить справі тварин, чий рух за справедливість постійно розглядають як необов’язковий вибір стилю життя.
Здебільшого веганство неправильно сприймають за схемою: м’ясоїд → вегетаріанець → веган. Деякі дезінформатори навіть додають «сироїдіння» як вершину цього градієнта — або як черговий модний тренд у сфері здоров'я. Фактично вони бачать це як дієтичну шкалу, де згадки про тварин — лише побічна тема, яка «може бути».
Існує багато чинників, що сприяють такій шкідливій дезінформації, але ми хочемо зосередитись на тому, як сам веганський рух комунікує власні ідеї. Необов’язково говорити прямо, що веганство — це дієта, щоб поширювати цю помилкову думку. Але багато дієтичних натяків та конотацій у самому русі щодня підживлюють це хибне уявлення.
Від вуличних активістів, які ставлять питання: «Чому ви м’ясоїд, а не веган?», до заголовків на кшталт: «Вегани й вегетаріанці мають кращий кровообіг — за даними дослідження», що з’являються у так званих «веганських ЗМІ», — усе це підсилює плутанину. Від шкідливих дієтичних термінів на кшталт «карнізм» та вживання ярлика «карністи» щодо невеганів до тверджень, що веганство полягає у «відмові від споживання тварин» або «відмові від споживання смерті», — усе це сприяє дезінформації й дезорієнтує громадськість.
Тож коли веганський рух нарешті зосередиться на донесенні веганської позиції, не вдаючись до дезінформації, що прирівнює рослинну дієту до веганства? Здавалося б, після тисяч так званих «екс-веганів», які колись стали «веганами» задля покращення кровообігу чи спортивних результатів, рух мав би зробити висновки. Але цього не сталося. Навіть після того, як сотні колишніх прихильників рослинної їжі перестали вдавати, що їм небайдужі страждання, і вирішили споживати, скажімо, «яйця з власного подвір'я», веганський рух залишається зацикленим на термінології та аргументах, пов'язаних з харчуванням, велферизмом та шкодою. Симптоматика, зосереджена на рослинній їжі, має надмірний вплив на рух, заглушуючи справжню веганську позицію в морі дезінформації.
Навіть багато так званих веганських організацій часто не розуміють суті проблеми. Наприклад, коли ви вказуєте на їхні дієтичні чи інші оманливі меседжі, вони відповідають: «Наш ворог — промислове тваринництво; зосередьмося на ньому, а не на інших веганах». Але постає питання: звідки б узялася масова експлуатація тварин, якби мільярди людей не вірили, що тварини — це їхня власність і ресурс? Якби не існувало людської зверхності над іншими видами? Але знову ж таки: для симптоматиків проблемою завжди є наслідки, а не причина.
З огляду на всю дезінформацію щодо харчування, якби люди справді хотіли поважати тварин, але вірили у вигадки про білок, — хіба не шукали б вони способів вирішити це? Хіба експлуатація тварин не обмежувалася б лише харчовою сферою? Тож ні — корінь проблеми не в індустріальному сільському господарстві, а в системі переконань, яка спричиняє масові симптоми, одним із яких є використання тварин у харчовій промисловості. Без цієї ідеології зверхності не існувало б жодного підприємства з експлуатації тварин — ані великого, ані малого. Насправді веганство зародилося ще до появи фабричного тваринництва, отже, перші вегани визначили джерело проблеми задовго до появи її масових проявів.
Погляньмо, як веганський (а точніше — симптоматичний) рух реагує на фразу: «Але ж я вегетаріанець — я вже щось роблю». Здебільшого у відповідь наводять інформацію про яєчну та молочну промисловість. Не зрозумійте нас неправильно: ми вважаємо, що про це варто говорити. Але це не головне. Це — симптоми, і невегани повинні це усвідомити.
Чому ми знову й знову говоримо лише про симптоми? Вегетаріанці, як і інші невегани, часто трактують тварин як ресурс. Вони експлуатують їх не лише заради яєць чи молочних продуктів. Тож починайте з їхніх переконань. Пояснюйте, що веганство радикально відрізняється від вегетаріанства: воно відкидає будь‑яке використання тварин, а не лише окремі практики. Відмова від яєць і молочних продуктів не робить людину веганом.
Веганська позиція — ключова в комунікації. Люди мають одразу розуміти: веганство — це не атака на чиїсь харчові звички, а заперечення ідеології, яка виправдовує експлуатацію інших видів. Якщо вегетаріанство відкидає споживання м’яса, то веганство відкидає відносини панування й підкорення між людьми та тваринами.
Розгляньмо інший поширений аргумент: «Веганство шкідливе для здоров’я». Як на це реагує «веганський» (симптоматично-дієтичний) рух? Найчастіше ви почуєте: «Доведено, що бобові та овочі корисні, а веганська дієта підтримується науковим консенсусом». Зупиніться. Подумайте. Чому ми знову починаємо дискусію з практики харчування, ніби це і є суттю веганства?
Як щодо такої відповіді: «Веганство не може бути здоровим чи нездоровим, бо це принцип — позиція проти будь-якої експлуатації тварин. Сказати «веганство нездорове» — це як сказати «позиція проти рабства нездорова». Так, одним із наслідків цієї позиції є стовідсотково рослинна дієта. Вона може бути настільки здоровою чи нездоровою, наскільки ви самі вирішите. Але сама по собі рослинна дієта не є веганством. І до речі — наука справді підтримує рослинне харчування».
Яка відповідь краще пояснює, що веганство — не про їжу? Перша відповідь, хай і з добрими намірами, все ще підтримує уявлення, що веганство — це дієта.
Що ховається під #веган у соціальних мережах? Їжа. Рецепти. Інфлюенсери з пласкими животами. Екологічна статистика. Ви також знайдете згадки про нелюдських тварин. Але які саме? Знову — симптоматичні, редукціоністські, орієнтовані на велферизм повідомлення. Гіперфіксація на стражданнях і тваринах, яких експлуатують у харчових цілях. Справжню веганську позицію ви там навряд чи знайдете.
Якби цей рух мав гасло, сформоване на основі цієї поширюваної (не)правильної інформації, воно могло б звучати так:
«Ми говоримо про все — практики, звички, сталість, але не про саму ідею веганства».
І з приміткою: «Щоб знайти веганську позицію, вам доведеться розкопатися в горах дезінформації, розмивання, симптоматики та спотворень. Тоді, можливо, ви натрапите на одного-двох активістів із 465 підписниками, які дійсно поширюють веганську освіту».
Утилітаризм і «недосконале веганство»
Утилітаризм, з усією його риторикою про «мінімізацію шкоди», — розмита концепція, занурена в сіру зону, адже, як уже згадувалося, саме існування людини завдає шкоди. Вегетаріанці й редукціоністи, які помилково називають себе веганами й фокусуються виключно на динаміці попиту та пропозиції, часто використовують цю неможливість «жити без шкоди» як виправдання, щоб іноді їсти сирну піцу, носити шкіру або здійснювати інші так звані «недосконалі веганські» дії.
На їхню думку, справжній веган нічим не відрізняється від решти, адже все ще завдає певної шкоди — нібито порівнянної зі шкодою від споживання сиру чи використання шкіряного взуття. Проте вони не визнають — або свідомо ігнорують — те, що вони активно об’єктивують і експлуатують тварин. Як і пересічні невегани, вони трактують тварин як ресурси або автомати, але водночас наполягають, що є веганами.
Такі дії «недосконалих веганів» лише увічнюють об’єктивацію тварин і транслюють меседж: тварини — це лише інструменти для людського користування. А саме це переконання і є коренем проблеми.
Ось чому веганство — не консеквенціалістська (наслідкова) етика, а деонтична: вона зосереджена не на наслідках, а на моральних принципах. Орієнтація виключно на наслідки відкриває шлях до нескінченних виправдань експлуатації тварин. У жодному іншому русі за права не використовують консеквенціалізм як керівний принцип досягнення справедливості — тільки у веганстві…
Так, можливо, якісь тварини загинули від пестицидів під час вирощування вівса або потрапили під поїзд, яким ми їхали. Але ми також знаємо, що статистика «смертей у полях» значно перебільшена індустріями, що наживаються на експлуатації тварин, і поширена інфлюенсерами, які створюють ілюзію «голокосту заради тофу».
Але ми знаємо інше:
Ми — не експлуататори.
Ми — не рабовласники.
Ми — не об’єктивуємо тварин і не потураємо їх експлуатації.
Ми не маємо наміру чинити несправедливість.
Тож ні, анти-вегани й «недосконалі вегани»: шкода, яку тварини зазнають як побічний наслідок людської присутності, — це не те саме, що свідоме потурання їхньому статусу товару, власності чи ресурсу. Тут немає сірої зони. Є лише два полюси: або ви — за справедливість, або — проти неї. І це справді просто.
Етика чеснот vs етика морального обов’язку. Пластик чи відчуваючі істоти?
Повернімося до тисяч інфлюенсерів, які мають слово «веган» у своєму нікнеймі чи біографії. Як вони ставляться до тварин і самого руху? Про це можна сказати багато, але зосередьмося на тому, як саме вони говорять про веганство.
У більшості випадків його подають як стиль життя — «доброчесний вибір», а не як елементарну порядність і повагу до інших тварин. Часто можна почути: «Мільйони людей зменшують споживання тварин — і це вже щось. Це не про досконалість, це про мир і любов ✌️».
Такий підхід зображує тварин як ресурс, який можна «економити» — шляхом зменшення споживання їхніх тіл і продуктів їх експлуатації. Це не просто редукціонізм у дії, а ігнорування самої суті проблеми — об’єктивації. Якщо мільярди людей лише скорочують споживання, але при цьому не відмовляються від бачення тварин як ресурсів, це не емансипація. Це — маскування редукціонізму під веганство, і воно розмиває єдиний реальний інструмент визволення тварин.
Якщо головний інструмент їхнього звільнення сам об’єктивує тварин, ігноруючи першопричину експлуатації, то яка надія залишається для самих тварин?
Особливо якщо саме ці інфлюенсери — перші, на кого натрапляє невеган, шукаючи інформацію про веганство в соцмережах. Якщо єдиний рух за визволення тварин нагадує кампанії проти пластику — «зменшуй, використовуй повторно, переробляй» — то ми знаємо, чим усе закінчується. Можливо, це вигідно блогерам, які монетизують слово «веган», але точно не тваринам.
Для тварин рослинний симптоматизм, доброчесний редукціонізм і всі інші хибні концепції, які помилково приписують веганству як «вегани», так і антивеганські інфлюенсери, не приносять жодної користі у справі задля їх визволення.
Справжні вегани проти псевдовеганів
Це неминуче призводить до конфлікту між тими, хто дотримується справжньої веганської позиції, та тими, хто повинен чесно називати себе редукціоністами. Справжні вегани бачать у веганстві не стиль життя, а позицію морального обов’язку — елементарну порядність і повагу до інших тварин, яку кожен може і повинен прийняти. Ми віримо в моральну здатність людей — ту саму, яку вони вже застосовують, засуджуючи, наприклад, людське рабство або торгівлю дітьми.
Натомість редукціоністи сприймають веганство як етику чеснот — щось високе, але необов’язкове, що підходить не кожному. Їхній меседж звучить так: «Просто зменшуймо шкоду разом. З миром, любов’ю». Це не було б проблемою, якби вони не називали себе веганами. Навіщо монетизувати термін, якого ви не розумієте і з яким не погоджуєтеся? Чому не просувати редукціонізм під його справжнім іменем? Це принаймні не вводило б суспільство в оману.
Щоразу, коли справжній веган виправляє дезінформацію або закликає до відповідальності за експлуатацію тварин, його називають «екстремістом» чи «істериком». Це створює хибне враження, що існують різні види веганів, деякі з яких начебто погоджуються з експлуатацією. Звісно, невегани обирають тих, хто не змушує їх переглядати товарний статус тварин — і все це відбувається за рахунок самих тварин.
Це класичне непорозуміння: в уяві апологетів рослинної дієти існує або:
велферизм, редукціонізм, вегетаріанство, кекси, обійми й любов,
або:
«агресивне кричання» на людей.
Варіант просвітницької роботи — піддання сумніву нормам, залучення до осмислення моральної відповідальності — наче не входить до переліку їхніх варіантів.
Чи то від незнання, чи через бажання сподобатися невеганам — результат один: це шкодить тваринам. Ми потребуємо веганської освіти і просвітницької роботи більше, ніж кексів, позитиву й розваг. Більше, ніж велферистських кампаній.
Але прояснімо: казати «О, привіт, я веган, а ти — вбивця» не допомагає. Мати чітку позицію проти несправедливості — не означає бути грубим. Це означає бути послідовним і морально ясним, коли цього вимагає ситуація.
Єдина справа емансипації тварин значно виграла б, якби впливові редукціоністи ставили собі хоча б ці два запитання перед тим, як натиснути кнопку «опублікувати»:
Чи нормалізує цей контент експлуатацію тварин та їхній майновий статус, чи, навпаки, де-нормалізує?
Чи представляє цей матеріал веганство як дієту?
Ці ж питання мають ставити собі й справжні веганські активісти. Ми повинні чітко усвідомлювати: навіть дії на кшталт споживання «домашніх» яєць чи носіння шкіри з секонд-хенду все одно об’єктивують тварин — навіть якщо формально вони не впливають на ланцюг попиту й пропозиції. Впливові фігури редукціонізму або намагаються цього не розуміти, або свідомо відмовляються це визнавати — заради власного комфорту та збереження образу. Але ті, хто щиро бореться за емансипацію тварин, мають навчитися самі — перш ніж навчати інших.
Сподіваємось, ця стаття не викликала у вас зневіри. Навпаки — ми хочемо, щоб вона мотивувала вас стати кращим захисником тварин, глибше розуміти веганство й бути рушієм змін.
Останнє слово — для невеганів
Якщо ви не веган і дочитали цей текст до кінця:
будь ласка, не черпайте уявлення про веганство з першого-ліпшого інфлюенсера;
не довіряйте «веганським» профілям, які водночас продають продукцію, просувають партнерські посилання й видають себе за експертів;
копайте глибше, виходьте за межі симптоматичних, орієнтованих на велферизм чи редукціонізм, меседжів.
Веганство — неймовірно просте. Перестаньте розглядати тварин як речі, як ресурси, як знаряддя — і почніть бачити в них живих істот. Саме таких, якими вони є. І коли ви визнаєте цей принцип — він природно визначатиме те, що ви купуєте, носите, споживаєте, а також те, яких видів діяльності ви уникаєте.
Вражає, чи не так, що така проста ідея — не сприймати живих істот як товар, власність або рабів — усе ще викликає подив?
