Вегетаріанці та вегани — часто можна почути, як ці два слова вживають взаємозамінно й майже в однаковому значенні. «А це ж ті, хто не їсть тварин», — може подумати середньостатистична людина. Хтось скаже вам, що веган — це скорочення від слова вегетаріанець.
А самопроголошені експерти в безлічі статей у гуглі та у відео на YouTube розповідатимуть, що різниця полягає в тому, які саме види продуктів ці групи людей виключають. Вам скажуть, що веган — це той, хто не їсть «м’яса» (евфемізм до слова плоть), молока, меду та яєць; дехто стверджуватиме, що це просто суворіший різновид вегетаріанської дієти; інші ж — що це стиль життя, який виключає будь-які продукти «тваринного походження» (евфемізм для продуктів, що походять з експлуатації тварин).
Проте жодне з цих тверджень так званих експертів не є правдивим. Щоб розібратися в різниці між вегетаріанством і веганством, не вдаючись до самопроголошених експертних пояснень, потрібно зануритися трохи в історію — а саме в історію веганства.
Поява Веганського товариства
Улітку 1943 року журнал The Vegetarian Messenger опублікував лист Леслі Кроса, у якому він засуджував споживання коров’ячого молока та порушував питання: чи можуть вегетаріанці вживати молочні продукти. Ця тема викликала тривалу й жваву дискусію, а листування тривало понад рік.
Зрештою в тому ж журналі з’явилося звернення Дональда Вотсона з Лестера. Він запросив усіх вегетаріанців, яким була близька ідея життя без молока й молочних продуктів, написати йому. На цей заклик відгукнулося близько п’ятдесяти людей.
Коли розпочалися переговори з Вегетаріанським товариством, з’ясувалося, що воно не готове створити у своїх лавах окрему «немолочну» групу. Ба більше, саме товариство запропонувало цим людям організуватися окремо. Так невелике коло однодумців навколо Вотсона стало зародком нової організації — тієї, яку згодом назвуть Веганським товариством.
У листопаді 1944 року вийшов перший номер газети Vegan News («Веганські новини»). Членів товариства тоді було лише кілька десятків, а слово веган щойно з’явилося. Його обрали з-поміж різних пропозицій, а складалося воно з початку (veg) та кінця (an) слова vegetarian. Як побачимо далі, це слово стане не лише словотворенням, а й матиме символічне значення: його початок походить від вегетаріанства, а кінець нагадує про те, що воно ніколи не працювало задля емансипації тварин.
Кристалізація визначення
У перші роки після появи товариства — приблизно з 1944 до 1950 року — ще не було до кінця зрозуміло, що саме означає веганство і в чому полягає його справжній сенс. Ідея лише формувалася, була нечіткою й не всіма прийнятою.
Спочатку головним мотивом було прагнення відмовитися від молочних продуктів. Проте дуже швидко стало зрозуміло, що цього недостатньо, аби пояснити, навіщо виникло веганство. Відмова від молока була лише першим поштовхом — кроком, який привів людей до значно глибшого усвідомлення та до нової, важливої правди про ставлення до тварин.
Веганство виникло на противагу вегетаріанству, а не як його суворіша версія. Про це свідчать і тексти того часу:
«У редакційній статті перших “Веганських новин” зазначалося: “Ми цілком чітко бачимо, що наша сучасна цивілізація побудована на експлуатації тварин, так само як минулі цивілізації були побудовані на експлуатації рабів”.
[Це був ранній натяк на те, що вегетаріанство без молочних продуктів мало стати лише частиною загальної філософії нового руху]
[...]
Характер розвитку Веганського товариства передбачає, що визначення має бути сформульоване у формі принципу, з якого логічно випливають певні практики, а не як перелік практик чи цілей. На найвищому рівні веганство не може бути одночасно і практикою, і принципом, адже перетворення його на набір практик неминуче призведе до нескінченних суперечок щодо того, які з них слід включати, а які — виключати, і водночас не забезпечить жодного узгодженого стандарту для перевірки їхньої відповідності».
Леслі Крос, «У пошуках веганства–1» (1949)
«Існувала рання тенденція докопуватися до коренів взаємовідносин між людиною й тваринами, працювати з причиною, а не з її майже незліченними симптомами. Немає жодних доказів того, що веганство було фундаментально стурбоване чимось іншим, окрім взаємовідносин між людиною та тваринами.
[...]
У попередній статті цитати з перших номерів “Веганських новин” вказували на те, що природа цих взаємовідносин була першочерговою проблемою веганства. Інша література підтверджує цю точку зору. “Звернення до веганства” (Дональд Вотсон, 1947) містить такі формулювання: “…правильний підхід до проблеми емансипації тварин”… “бути справжніми емансипаторами тварин”… “веган відмовляється від забобонів, що подальше існування людини залежить від експлуатації цих істот”, а також: “настав час сміливо відмовитися від ідеї, що ми маємо право експлуатувати тварин”. Подібні ідеї втілено й у “Маніфесті” про веганство та інших працях».
Леслі Крос, «У пошуках веганства–2» (1949)
Якщо вегетаріанство — це відмова від споживання плоті тварин, то веганство — це відмова від стосунків пана й раба між людиною та тваринами. Йдеться не про відмову від переліку «продуктів тваринного походження», адже тварини взагалі не є продуктами. Саме руйнування ідеології, згідно з якою тварини можуть бути засобом для досягнення людських цілей, і закладене в основу цього руху.
Про цю принципову різницю між вегетаріанством і веганством ідеться далі:
«Метою Товариства є припинення експлуатації тварин людиною»;
«Слово “веганство” означає доктрину, за якою людина повинна жити, не експлуатуючи тварин.
[...]
Наслідком такого розвитку є те, що веганство є унікальним серед рухів, які займаються добробутом тварин. Воно кристалізувалося як цілісність, а не як абстракція. Там, де кожен інший рух має справу з окремим сегментом — і тому безпосередньо стосується практик, а не принципів, — веганство саме по собі є принципом, з якого логічно випливають певні практики.
Якщо, наприклад, застосувати принцип веганства до дієти, одразу стає зрозуміло, чому вона має бути вегетаріанською в найсуворішому сенсі й чому не може містити жодних продуктів тваринного походження. Вегетаріанцем можна стати з різних причин — гуманітарних, медичних або з огляду на особисті вподобання; у такому разі йдеться про сферу індивідуальних переконань, які можуть змінюватися. Натомість веганство — це принцип, за яким людина не має права експлуатувати інших істот для власних цілей, і цей принцип не зазнає змін.
[...]
У веганському світі істоти були б повернуті до природного балансу і гармонії так, як вони існують у чистому вигляді в природі. Велика та історична несправедливість, ефект якої на еволюційний процес був, напевно, колосальним, була б виправлена. Ідея про те, що людина може використовувати інших живих істот у своїх егоїстичних цілях, була б чужою для людського усвідомлення, майже немислимою. У цьому світлі веганство є не стільки турботою, скільки визволенням — для створінь і для розуму та серця людини; не стільки спробою зробити теперішні стосунки терпимими, скільки безкомпромісним визнанням того, що, оскільки вони в основі своїй є відносинами господаря і раба, їх потрібно ліквідувати, перш ніж можна буде побудувати щось краще і прекрасніше».
Леслі Крос, «Веганство визначене» (1951)
Після 1951 року веганство вперше отримує формальне визначення й разом із цим остаточно виходить за межі дієтичних рамок. Саме тоді стає очевидно, що те, що починалося як «група безмолочників», перетворюється на повноцінну етичну доктрину, спрямовану не на зміну меню, а на зміну стосунків між людьми й тваринами.
У цей період у текстах Веганського товариства дедалі рідше з’являються слова про їжу й дедалі частіше — слова про свободу, емансипацію, скасування, панування та рабство. Центральною темою стає не питання «що їсти», а питання того, якими мають бути наші стосунки з тваринами.
Веганство починає формулювати себе не як «альтернативний стиль споживання», а як радикальний перегляд самої ідеї допустимості використання тварин.
Саме тому Леслі Крос наголошує, що веганство не може бути набором практик. Адже практики завжди вторинні: вони змінюються з часом, залежать від технологій, культури та доступності. Принцип же залишається незмінним.
І цим принципом є одне-єдине твердження:
«Людина повинна жити без експлуатації тварин».
Колосальна різниця
Отже, як бачимо, суворе вегетаріанство (у сучасному світі ми б сказали — просто 100% рослинне харчування) може бути з будь-яких мотивів, але це не веганство.
Веган — це не той, хто просто харчується рослинами та відмовляється від експлуататорських практик, а той, хто не розглядає тварин як ресурс або засіб для досягнення мети і, відповідно, втілює це розуміння на практиці. Різниця — колосальна.
«Веганство, по суті, є доктриною свободи. Воно прагне звільнити тварин від рабства людини, а людину — від рабства хибного переконання: переконання, що вона має моральне право використовувати тварин для власних цілей».
Леслі Крос, «Веганська історія» (1955)
Саме тут і проходить фундаментальна межа між вегетаріанством і веганством.
Вегетаріанство від самого початку було й залишається практикою. Воно визначається тим, що людина не їсть плоті тварин. Причини можуть бути будь-які: співчуття, здоров’я, релігія, смак, мода, екологія. Усі ці мотиви є суб’єктивними, змінними й особистими.
Веганство ж визначається не тим, що людина не робить, а тим, у що вона більше не вірить.
Вона більше не вірить, що інша істота може бути засобом.
Вона більше не вірить, що тварин можна перетворювати на ресурс.
Вона більше не вірить, що панування може бути морально виправдане.
Саме тому дві людини можуть на практиці діяти абсолютно однаково, але лише одна з них буде веганом. Одна з них може легко повернутися до старих звичок, коли зміняться обставини. Інша не може тимчасово повернутися до рабовласництва.
Веганство ніколи не було дієтою й ніколи не було «суворішим вегетаріанством». Воно від самого початку формувалося як аболіціоністський рух.
Саме тому веганство принципово відрізняється від будь-яких утилітарних або добробутних підходів. Якщо велферизм намагається зробити рабство «без страждання» або зменшити попит, то веганство ліквідовує саме існування експлуатації та рабства тварин.
Щоб ця різниця була не лише теоретичною, а й очевидною на практиці, варто подивитися, як вона проявляється в мові активістських закликів.
Суворий вегетаріанець скаже вам:
«Чому собак ми любимо, а свиней їмо?»
«М’ясоїд проти вегана»
«Припини вбивати тварин»
«Тварини — друзі, а не їжа»
«Споживання м’яса провокує рак»
«Тваринні продукти шкодять не лише тваринам, а й вашому здоров’ю та екології»
«Більшість вирощеної сої йде на годування тварин, отже нам вигідніше споживати рослини напряму»
Веган натомість скаже:
«Собаки й свині, як і інші тварини, однаково є жертвами експлуатації людьми — хоч і для різних цілей».
«Припини використання тварин».
«Тварини — особистості, а не ресурси».
«Вони існують для себе, а не для нас».
А для позначення людини, яка використовує тварин, він скаже: «експлуататор» або просто — «невеган».
Висновок
Як ми вже побачили з історії руху, це не просто семантичні відмінності, а принципово різні позиції. Веганство зародилося на противагу тому, що існувало дуже давно й не працювало, бо не дивилося в корінь проблеми.
І якщо ви вважаєте, що поширення старих ідей у новій обгортці є ефективнішим за веганство, то будьте ласкаві називати ці наративи їхнім справжнім іменем — «суворе вегетаріанство», а не привласнювати й не надавати нових значень тому, що визначали не ви.
Джерела:
Cross, L. In Search of Veganism–1. // The Vegan. — 1949. — № 2. — С. 13–15.
https://issuu.com/vegan_society/docs/the-vegan-summer-1949 /
http://www.candidhominid.com/p/in-search-of-veganism-1.htmlCross, L. In Search of Veganism–2. // The Vegan. — 1949. — № 3. — С. 15–17.
https://issuu.com/vegan_society/docs/the-vegan-autumn-1949 /
http://www.candidhominid.com/p/in-search-of-veganism-2.htmlCross, L. Veganism Defined. // The Vegetarian World Forum. — 1951. — Vol. 5, No. 1. — С. 6–7.
https://www.ivu.org/history/world-forum/1951vegan.html /
http://www.candidhominid.com/p/veganism-defined.htmlCross, L. The Vegan Story. // The Vegan. — 1955. — Vol. 9, No. 7. — С. 16–20.
https://issuu.com/vegan_society/docs/the-vegan-winter-1955 /Cross, L. The Surge of Freedom. // The Vegan. — 1954. — Vol. 9, No. 3. — С. 9–12.
https://issuu.com/vegan_society/docs/the-vegan-winter-1954 /
http://www.candidhominid.com/p/surge-of-freedom.htmlCross, L. Out of the Dust of War. // Pioneers of the New Age. — London: The Vegan Society, 1974. — С. 18–19.
http://www.candidhominid.com/p/out-of-dust-of-war.html
