Автор: Олексій Музичук
«Я не знаю, що змушує людей шукати друзів. Я не знаю, що тягне людей один до одного. Мені не знайомі засновані на брехні соціальні взаємини.»
«Ти відчуваєш, як останній подих життя йде з тіла. Ти дивишся у вічі своєї жертви. Людина в такій ситуації просто Бог!»
«От іду я вулицею, і мені назустріч трапляється дівчина — з одного боку красива і мені хочеться з нею познайомитися, провести з нею ніч... Але тут уявляю, як я відрізаю їй голову, випускаю їй кишки... одним словом, я романтик.»
Що спільного між цими цитатами? «Та нічого, маячня якась!», — скажете ви. Насправді ж – це слова американського серійного убивці минулого століття Теда Банді, який жорстоко стратив щонайменше 30 жінок.
Який діагноз чи розлад вам спадає на думку після прочитаного?
- Шизофренія?
- Та ні, у Теда не було галюцинацій чи маячіння та й негативізм не настільки виражений…
- Амбулаторний автоматизм? Онейроїд?
- Знову ні! Цей стан супроводжувався ясною свідомістю, збереженою пам’яттю й усвідомленням скоєного.
- Маніакальний епізод?
- Близенько, але теж ні – цей стан у Банді був постійно, без жодних ремісій чи покращень.
- Психопатія?
- Бінго! Такого ж висновку дійшли й американські психіатри.
А щоб одразу зрозуміти коли запідозрити психопатію, радимо узяти щось смачненьке і комфортно усістися перед прочитанням нашого посту <3.
Загальні поняття
Психопатія - це психічний розлад, який проявляється зміненими реакціями поведінки та емоцій. У хворих спостерігається відсутність емпатії, схильність до самозахопленості та неспроможність співпереживати. Деякі фахівці вважають його проміжним станом між нормою та патологією. Згідно зі статистичними даними, ця недуга спостерігається частіше серед чоловіків у порівнянні з представницями жіночої статі.
Нудно, але важливо! Терміни всьому голова!
Психопатія – нозологічна одиниця чи все ж важкий характер?
Цікаво знати, що досить довгий відрізок часу психіатричні науки обділяли своєю увагою антисоціальні розлади, тому в основному ними займалися криміналісти й судові органи. Чому ж так? А тому, що такі пацієнти на прийомі не відмічали епізодів галюцинацій, не згадували про безглузді ідеї величі, але все ж відрізнялись від соціуму. Важких психічних розладів тодішні спеціалісти в таких людей не відмічали, а тому списували усе на особливості «гострого» характеру. Таким чином, психопати, які за тих чи інших умов не переступали межу закону, вважалися людьми з особливо складним характером.
Термін «психопатія» трактується як захворювання розуму, але більшість фахівців звикли розглядати його як психічний розлад. Чому так? Тому що психопати раціонально мислять, вони відмінно орієнтовані, і такі люди усвідомлюють, що далеко не всі їхні вчинки є сумісними.
Підставою так вважати був попередній перегляд класифікатора захворювань, який разом із неврозами відносив психопатії до межових психічних порушень.
В останньому перегляді Міжнародної класифікації хвороб це поняття замінили на «особистісні розлади». Таким чином, психопатії тепер розглядаються аномаліями, а не рисами характеру.
Хронологія вивчення психопатій
Історія вивчення психопатій є довгим та еволюційним процесом, який охоплює багато століть. Початково психопатії сприймалися як складний синдром, який було важко зрозуміти та класифікувати. Пропонуємо розглянути, через які етапи проходила тодішня психіатрія при вивченні психопатій.
1. Сприймати психопатію як захворювання душі почали давно, ще в стародавні часи, а от вивчати серйозно - у другій половині минулого століття. Термін "психопатія" був вперше введений німецьким філософом Рейхліном у 1888 році. Він використовував цей термін для опису певних порушень особистості, включаючи особливості поведінки, соціальний взаємозв'язок та емоційні реакції.
2. Класифікація Крепеліна: У 19-20 столітті німецький психіатр Еміль Крепелін запропонував класифікацію психопатій, в якій він поділив їх на різні типи в залежності від певних ознак. Це був значний крок у розвитку розуміння цих розладів.
3. Концепція психопатії за Юнгом: В ХХ столітті швейцарський психіатр Юнг розвинув теорію психопатій, зосереджуючись на аналізі психологічних типів особистості, включаючи поняття "екстравертів" та "інтровертів".
4. Студії Американської психопатичної асоціації: У 1930-1940 роках у США виникла Американська психопатична асоціація, яка спрямовувала зусилля на дослідження та класифікацію психопатій, а також розробила систему діагностики для їх ідентифікації.
5. Розвиток класифікацій: З часом зі збільшенням знань про психічні розлади та підходи до діагностики, класифікації психопатій ставали більш точними та деталізованими. З'явилися різні системи класифікації, такі як Міжнародна класифікація хвороб (МКХ-10) та Діагностичний і статистичний посібник психічних розладів (DSM-5).
6. Сучасні дослідження: Нині дослідження психопатій продовжуються, і вчені розробляють нові методи вивчення та лікування цих розладів. Досягнення в галузі нейробіології, психології та генетики допомагають краще зрозуміти природу психопатій та їх можливі причини.
Чому ж виникають психопатії?
Сьогодні існує кілька провідних теорій щодо етіології формування психопатологічної особистості. Однак, дослідники збігаються в тому, що головний вплив гіпотетичних причин спостерігається на ранньому етапі розвитку. Тобто, підкреслюємо, що саме ембріональний період та ранній дитячий вік є дуже важливими для розвитку розладу.
Серед можливих причин виділяють дві основні групи:
1. Генетична, зокрема, певні гени, що кодують моноаміноксидазу А (МАО-А), пов'язані з регулюванням настрою і поведінки. Їх також називають "генами люті", "генами психопата" або "генами воїна", оскільки носії цих генів можуть виявляти жорстокість, егоїзм, агресивність та відсутність емпатії.
2. Негативний вплив зовнішніх факторів на ранні етапи розвитку, зокрема під час зачаття, третього і четвертого тижнів вагітності, моменту пологів та перших трьох місяців після народження. Наприклад, наявність постійного стресу в сім'ї може вплинути на формування психопатологічних рис у дитини, яка перебуває під такими умовами.
Варта уваги й психодинамічна концепція Зиґмунда Фрейда, яка здебільшого поширена в Англії та США. Дана теорія вважає, що порушення відносин між батьками та дитиною на ранніх етапах розвитку (до трьох років) може призвести до формування патологічних комплексів, особливо тих, які мають сексуальне забарвлення. Психопатію у такому випадку вважають захисною реакцією організму. Однак ця концепція має свої недоліки, зокрема, її складно довести експериментально та у неї відсутні урахування впливу соціального оточення, себто аналізуються лише відносини всередині сім'ї, відокремлено від інших факторів.
Сьогодні вчені також зацікавлені у питанні спадкової передачі психопатологічних рис. Вже у XIX столітті спостерігали, що у членів однієї сім'ї можуть спостерігатися подібні риси психопатичної особистості різного ступеня вираженості. Такі спостереження зумовили інтерес до досліджень щодо спадковості психопатії. Результати досліджень близнюків, які були розлучені в ранньому дитинстві та мали різних батьків, також вказують на те, що спадкова схильність трапляється.
Етіологічна класифікація
Наразі психопатії, з точки зору походження, розділяються на три основні групи:
1. Вроджена психопатія (ядерна) обумовлена спадковою схильністю. У цьому випадку у деяких кровних родичів можна спостерігати аномалії характеру, які характерні для психопатів. Припускається, що такі якості успадковуються доньками від обох батьків і синами від матерів, хоча точні механізми передачі генетичної інформації поки не з'ясовані. Наприклад, ген МАО-А розташовується в X-хромосомі, і тому він передається лицям чоловічої статі від матері, що спричиняє повний його вплив. Жінки мають пару X-хромосом.
Придбані психопатії розподіляються, зокрема, на органічні і крайові.
2. Органічні придбані психопатії є результатом дефіциту церебральних органів, викликаного шкідливим впливом інфекційних агентів, інтоксикацій або травм головного мозку під час періоду внутрішньоутробного розвитку, дитинства або раннього дитячого віку.
3. Другий вид, крайові придбані психопатії, формується через тривалий вплив дуже негативної атмосфери, що оточує дитину в дитинстві та підлітковому віці. Недолюбленість або емоційне занедбання дитини можуть призвести до розвитку астенічних рис характеру. Надмірні контроль та турбота, можуть спричинити психастенію, тоді як вседозволеність та безумовне захоплення "сімейним ідолом" можуть формувати у дитини істеричні риси. Недостатній контроль та відсутність розумних обмежень, в поєднанні з байдужістю батьків, можуть сприяти розвитку підвищеної збудливості.
Крайові придбані психопатії зазвичай розвиваються в більш пізньому віці, ніж конституційні та органічні, і вважаються менш стійкими і глибокими.
Сьогодні ми з вами познайомились із досить складним психічним розладом та освоїли необхідний багаж для подальшого розуміння теми. Пропонуємо пройти психологічний тест на схильність до психопатій (можна проходити від лиця інших осіб), а про критерії за якими визначається діагноз, та багато іншого поговоримо в наступному пості!
