Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР, або скорочено НКВС — це один з найбільш жорстоких та радикальних виконавчо-адміністративних органів, що функціонували в період радянської окупації.
Саме ця структура найчастіше відповідала за отримання секретної інформації, даних з полонених, зрадників чи інших людей, які виступали проти радянського режиму. Найбільший вплив ця структура отримала під час правління диктатора Сталіна. Відомо, що під час Холодної війни між СРСР та США, подібні органи управління мали неабияку цінність.
Люди, що працювали в НКВС не мали ніяких почуттів співпереживання, жалості чи доброти. Це максимально без емоційні люди, які все ціло підтримували політику головної партії.
Різноманіття тортур, які використовувалися для отримання інформації з полонених, складно собі уявити. Це в наший час подібні дії сприймаються в яскраво негативному світлі (хоча в період повномасштабного вторгнення часто фіксувалися жахливі дії російських виродків над нашими військовослужбовцями). В середині минулого століття, тортури сприймалися не більше, аніж спосіб вибиття інформації.
В Радянському Союзі навіть не приховувалися подібні дії. Одурманені агресивною пропагандою, більша частина населення навпаки — схвалювала подібні радикальні дії, але швидко змінювала думку, коли, несподівано, працівники НКВС приходили до їхнього дому.
Я коротенько опишу найчастіші тортури, які використовувалися працівниками НКВС над полоненими. Звичайно ж, тут не будуть вказуватися дії, які приводили до загибелі особи, яку допитують.
Мор голодом або спрагою
Досить розповсюджена практика тортур, коли полоненому умисно не дають їжу та воду днями. Знаходячись на краю смерті, людина за зайвий шматок хліба готова розповісте все. Особливо жорстоким виглядав спосіб тортур солоною водою. Полоненому давали пити по кілька ковтків солоної води на добу. Це приводило до значного обезводнення тіла.
Подібна практика найчастіше використовувалася НКВС, так як не вимагає значних зусиль, а людина, з якої треба вибити інформацію згодом сама погодиться на контакт, навіть не треба буде в неї питати.
Мор сном
Особисто я вважаю, що мор сном це більш жахливий спосіб вибиття інформації з людини. Людина здатна прожити без води та їжі певну кількість часу, а ось без сну залишатися в нормальному стані неможливо вже на третю добу.
До людини прикріплювалося кілька працівників НКВС, які щогодини, кожні пів години, інколи і частіше гралися зі світлом в камері полоненого. Навмисне стояли над ним, не давали заснути. Щойно він заплющував очі, як отримував чи то заряд струмом, чи то вмикалися надзвичайно голосні звуки, які змушували прокидатися.
Якщо за певних умов без їжі та води, при мінімальних рухах та в зволоженій камері (а більшість камер в СРСР були сируватими) людина витримувала і два тижні, то тортури сном зазвичай закінчувалися на третю чи четверту добу.
Тортури жорстокістю
Спосіб нанесення фізичних ударів по тілу таким чином, щоб не було видно ніяких побоїв. Подібний спосіб надзвичайно ефективний на людях, які мають м’який характер. Кілька жорстких ударів (в пахову частину теж не цуралися бити) змушували відчувати колючий та ниючий болі, який неможливо заглушити.
Інколи для більш сильного ефекту фізичне насилля використовували не над полоненим, а над його рідними, близькими, дітьми. Організовувалась невеличка кімната, де на очах полоненого, з якого стараються вибити інформацію, починали фізичне насилля над рідними, при цьому жорстокість ставала більшою, ніж по відношенню до самого полоненого.
Сидіння
Здавалося б, не такі вже й жорсткі ці тортури, де змушують полоненого сидіти на стільці з рівною спиною. Але це не зовсім так. Річ в тому, що при сидінні, через певний час тіло починає затікати, боліти. Тримати поставу, спину ста нестерпно боляче. Щойно людина на стільчику поворухнулася, як відразу ж отримувала велику кількість ударів палицями, струмом і так далі.
Це найбільш розповсюджені тортури, які використовували працівники НКВС під час допитів чи інших процедур над полоненими чи винними в якихось злочинах.
p.s. Я чудово розумію, що є більш жахливі способи катування (і виривання нігтів, і повільне нанесення ран на тілі, і спеціальне занесення гнійників в ране того, кого допитують. Але я в цьому довгочиті намагався показати не найекстравагантніші, а найбільш уживані способи та практичні способи, які примінилися НКВС.
Також я не згадував огидні способи тортури - типу саджання огололеним на мурашник, чи засовування різних предметів в задній прохід. Подібні способи звичайно ж були, але вони знаходяться в списку поодиноких випадків.
