Вітаю! Я до вас із новою прочитаною книгою. На цей раз, прогулюючись поруч з Авророю, я вирішив заскочити. Ну, знаєте, якщо тобі нічого не треба, в Аврорі все одно щось купиш. На стенді, де продаються різні журнали та розмальовки, я побачив книгу Шарі Лапени “Тут всі брешуть”. Скажу чесно, був би я в книжковому магазині, на подібну книгу не звернув уваги. Але в Аврорі… Де більше нічого не було серед книжкових товарів, книга виглядала напрочуд інтригуючою. Придбав цей детектив з присмаком трилеру. Сама по собі, книга не дуже об’ємна. Ледве 300 сторінок.
Я не відразу приступив до читання. Так вийшло, що книга певний час знаходилась на поличці, збирала пил. А от вчора, коли мені закортіло поринути в детективну історію, відірватися від фентезі та фантастики, я взяв до рук “Тут всі брешуть”.
Історія розповідає про загадкове зникнення дев’ятирічної дівчинки по імені Ейвері. Звичайно ж, ніяких слідів чи доказів нема. Детективи Ґаллі та Бледсо починають розслідування. Поступово починають вилазити неприємні факти, як про сім’ю Ейвері, так і про сусідів та знайомих. Детективи починають підозрювати майже всіх, хто хоч якось контактував з дівчинкою. Під пильне око потрапляли не лише дорослі, але й інші діти. При цьому всьому, всі гіпотези та теорії детективів будувалися лише на показаннях та словах людей. Ніяких речових доказів не вдалося знайти.
Персонажі в книзі достатньо цікаві, але не надто глибокі. Вільям - батько зниклої дівчинки приховує подружню зраду від дружини. Нора також намагається не показувати свої почуття до Вільяма, хоч Ал - законний чоловік - вже давно їх підозрює в зраді. Майк та інші підлітки також наповнені власними секретами. Ерін повільно божеволіє через зниклу доньку, починає бачить в кожній людині злочинця. І за межі таких коротких описів, персонажі не виходять. Іншими словами, кожний має лише одну (максимум дві) ролі в історії, не більше.
Детективи не мають нічого особливого. Це типові персонажі із жетонами, яких ви зустрічаєте завжди в більшості детективних історій.
Ейвері - єдиний більш-менш складний персонаж, що викликає безліч емоцій. Як позитивних так і негативних. Вже ближче до фіналу - виключно негативних.
Серед найбільш значущих переваг книги я можу виділити відносно високу динаміку подій. Не встиг ще обдумати ймовірність причетності одного героя до зникнення дівчинки, як авторка підкидає натяки на іншого. Постійно здається, наче статус головного злочинця постійно переміщується від одного персонажа до іншого.
Наявність великої кількості сюжетних поворотів, що змінюють твоє ставлення до них. Загалом, напочатку історії твоє ставлення до більшості персонажів позитивне. Люблячий батько, відповідальна мати, старанний син і так далі. Поступово, на фоні сильного емоційного стресу щодо зникнення дівчинки, всі ці персонажі готові одне одному горло перегризти. І тут діло не в бажанні знайти Ейвері, а в спробах виставити себе в більш вигідному світлі. Інколи взагалі здавалося, що всі герої історії більше зацікавлені в пошуках темних скелетів ближнього, аніж в пошуках дитини.
На жаль, книга не є ідеальною. Книга наповнена великою кількістю помилок, що кидаються в очі. Чи то переплутана літера в слові, чи то випадково змінене ім’я в персонажа тощо. Це не дозволяло заглибитись в історію.
Надзвичайно дурнуватий фінал історії. Я досить сильно розчарувався в книзі, коли авторка почала розкривати всі елементи сюжету. Звичайно ж, найбільшим розчаруванням для мене особисто став той факт, що Ейвері самостійно втекла до будинку знайомої, щоб спровокувати всі подальші події. І річ н в тому, що вона 9-річна дівчинка. Проблема в тому, що це її цілісне, осмислене рішення.
Ейвері - це дуже хитра психопатка, яка звикла маніпулювати всіма навколо. Їй все одно на навчання, на почуття близьких. Щоб насолити батьку, з яким серйозно посварилась, Ейвері наважується на зникнення. Знаходячись неподалік, дівчинка через телевізор спостерігала, як її близькі, знайомі та інші з’їдають одне одного, топлять в підозрах. Їй пофігу на те, що сім’я розвалилась, що через її витівку багато людей назавжди залишаться з клеймом підозрюваного в викраденні дев’ятирічної дівчинки.
Але найбільше мене смутив факт відсутності покарання для малолітньої психопатки. Через витівку дівчинки постраждало безліч людей, навіть є загиблі. Натомість їй влаштовують хвилину слави. І Ейвері цим пишається. Вона влаштувала хаос, знищила кілька родин (фігурально) і не відчуває жодного каяття.
В цілому, я книгу оцінюю на 4 зірочки з 5. Це непогана історія, яка, ближче до кінця, трохи стає гіршою.
