«Енеїда» Івана Котляревського — це перший твір української літератури, написаний живою народною мовою. Це бурлескно-травестійна поема, яка є переробкою однойменного епосу Вергілія, але перенесена у світ українського козацтва. У своїй версії Котляревський перетворює героїчний давньоримський сюжет на яскравий опис життя, звичаїв та побуту українців XVIII століття, надаючи твір комічного характеру та використовуючи народний гумор.
Сюжет твору зосереджений на пригодах троянця Енея, який після знищення Трої змушений вирушити в далеку подорож для того, щоб заснувати нову державу. Еней і його воїни, як і в античному епосі, шукають новий дім, але їхні пригоди описані крізь призму українських традицій і культури. У цьому творі Еней зображений як типовий український козак: дотепний, відчайдушний, любить гулянки та вільне життя. Він стає уособленням національного духу, котрий не зникає навіть у найтяжчі часи.
Подорож Енея починається з втечі з охопленої вогнем Трої. Богиня Юнона, ненавидячи Енея та його нащадків, прагне знищити його і ставить перед ним численні перешкоди. Вона звертається до бога вітрів Еола, щоб той надіслав бурю на кораблі Енея. Однак бог Нептун втручається і заспокоює море, рятуючи Енея та його супутників. Далі Еней зупиняється на Карфагенському березі, де його гостинно приймає цариця Дідона, закохується в нього і хоче залишити його біля себе. Проте, за волею богів, Еней змушений залишити Карфаген, що доводить Дідону до відчаю і самогубства.
Подорож триває, і Еней зі своїми супутниками потрапляє до Сицилії, де вони влаштовують поминки по своєму батьку Анхізу. Потім Еней вирушає до підземного царства, де зустрічається з духом батька, який пророкує йому майбутнє та напоумлює щодо важливості виконання його місії. Після цього він вирушає до Італії, де його чекають нові випробування та сутички.
В Італії Еней зустрічає Латина, царя латинян, який хоче віддати свою дочку Лавінію за Енея. Проте Юнона знову втручається, підбурюючи проти троянців італійські племена на чолі з Турном, який вважає себе нареченим Лавінії. Починається війна між троянцями та італійцями. Котляревський описує ці битви з гумором, зображуючи їх як справжні козацькі герці, де герої воюють не лише мечами, а й п'ють горілку, лаються і кепкують один з одного.
Кульмінацією поеми стає фінальна битва між Енеєм та Турном. Після низки кровопролитних боїв Еней здобуває перемогу, вбиваючи Турна. Перемога Енея символізує його право на заснування нового міста та нового життя. Проте Котляревський не завершує свою поему традиційним урочистим фіналом, а підкреслює жартівливий і життєствердний характер свого твору.
«Енеїда» Котляревського є не лише бурлескною версією класичної історії, але й сатирою на тогочасне українське суспільство. Автор у творі висміює вади суспільства, водночас передаючи красу та багатство народної культури. Зі сторінок поеми постає яскрава картина побуту, звичаїв, народних пісень, танців та обрядів. Котляревський майстерно вплітає в античний сюжет українську душу, перетворюючи серйозну епопею на гумористичний і водночас глибоко патріотичний твір.
«Енеїда» Івана Котляревського — це своєрідний символ українського національного відродження, твір, який став початком нової української літератури. Його читання приносить не лише сміх, а й роздуми про значення національної ідентичності та незламність духу народу. Це історія про те, що навіть у важкі часи варто зберігати почуття гумору, віру в майбутнє та любов до рідної землі.
