Прах любові
Від серця лишився попіл і тінь,Кохання – у труні, мовчання – в мені.Горить під землею остання свіча,І вітер співає – та тільки проща.
Артем (2005 р.н.) — громадський діяч, благодійник і активіст. Прагну створювати позитивні зміни в суспільстві, зосереджуючись на допомозі жертвам війни, сиротам та літнім людям. Займаюся розробкою екологічних і соціальних проєктів у галицкому регіоні, а також підтримую традиційні консервативні цінності. Вважаю важливим збереження культурної спадщини та гармонійне співіснування з природою. Захоплююсь історією, поезією та філософією, приділяю увагу відновленню історичної пам’яті та захисту прав людини.
Від серця лишився попіл і тінь,Кохання – у труні, мовчання – в мені.Горить під землею остання свіча,І вітер співає – та тільки проща.
Пам'ять про польські злочини,В серці горить, як вогонь,Візьме кожен з нас на плечі,Ту тягарну, страшну зброю.
Там, удома, на землях безбатчених,Вітер ніс порожнечу й жах,Вороги їхні хати спалили,А їхні імена стерли в прах.На полях, де колись сміялися,Де жнива золоті цвіли,Лиш мовчання стояло, мов кам’яне,Лиш мовчання, мов тіні війни.
Вкрадене сонце над горами сивими,Зорі у криці холодній сплять.Голос в кайданах, думки полонені,Мова ридає — їй більше не знать.
Галичина, ти у вогні гориш,Ти втрачаєш, та не втрачаєш душу.Кров твоя пролита на полях,Але душі твої незламні, як ті гори.
Де час відлунює у горах древніх,Де тіні князів тримають свій суд,Палає в душі голос предків таємний,Він кличе до істини, вічних споруд.
О краю мій, де гори й доли,Де вітри віють, мов пісні,Де серце билось за свободу,А ворог сіяв лиш жалі.