Уявіть, що ви не можете уявити. Для більшості людей це звучить парадоксально, але для тих, хто живе з афантазією, це реальність. Афантазія – це стан, при якому людина не здатна створювати ментальні образи. Уявіть, що ви не можете уявити обличчя близької людини або місце, де ви були щасливі.
Чи можливо зовсім не бачити образів у своїй уяві?
Для більшості людей уявити яблуко, пейзаж або обличчя знайомої людини — завдання, яке не потребує зусиль. Проте існує стан, за якого такі ментальні зображення просто не виникають. Це афантазія — когнітивна особливість, що зачіпає приблизно 3,9% людей і залишається маловивченою.
Вперше афантазія була описана ще у 19 столітті, але інтерес до неї суттєво зріс лише в останні роки. Нейробіолог Джоел Пірсон із Університету Нового Південного Уельсу досліджує цей феномен і навіть пропонує спосіб його оцінки за допомогою пупілометрії — вимірювання реакції зіниць на уявні образи.
Один із простих методів самоперевірки — тест червоного яблука. Якщо заплющити очі й спробувати уявити фрукт, більшість людей побачать його більш-менш чітко. Але для людей з афантазією цей процес неможливий — вони зберігають інформацію про яблуко, але не можуть відтворити його зображення у свідомості. Нижче короткий огляд найпоширеніших тестів.
1. Тест червоного яблука (Red Apple Test)
Цей простий експеримент часто використовують як перший крок для самоперевірки. Його суть:
Заплющ очі та уяви червоне яблуко.
Оціни, наскільки чітко ти його бачиш: чи воно має форму, колір, відтінки, чи можна розгледіти деталі на поверхні, стебло, тінь?
Результати інтерпретуються за шкалою:
1️⃣ Яскравий образ – бачиш яблуко чітко, наче на фото.
2️⃣ Чітке, але не ідеальне – яблуко має колір і форму, але не всі деталі видно добре.
3️⃣ Розмите чи блякле – зображення існує, але нечітке й мінливе.
4️⃣ Ледь помітний силует – контури є, але без деталей та кольору.
5️⃣ Повна відсутність образу – ти знаєш, яке яблуко має бути, але жодного візуального враження немає. Люди з афантазією зазвичай потрапляють у категорію 5.
2. Опитувальник яскравості візуальних образів (VVIQ – Vividness of Visual Imagery Questionnaire)
Це найпопулярніший науковий інструмент для оцінки здатності до візуалізації. Його запропонував психолог Девід Маркс у 1973 році.
📌 Як проходить тест:
Людині пропонують уявити різні сцени (наприклад, обличчя знайомої людини, сонячний схід, краєвид), а потім оцінити яскравість кожного образу за 5-бальною шкалою:
1 бал – образ дуже чіткий, як реальне фото.
2 бали – трохи менш яскравий, але добре деталізований.
3 бали – нечіткий, розмитий, важко утримувати уявне зображення.
4 бали – лише слабкі контури, кольори або форми відсутні.
5 балів – відсутність будь-яких образів. Люди з афантазією зазвичай отримують оцінки, близькі до 5.
Назад до теми, якщо ви не побігли до в лікарню
Афантазія – це стан, за якого людина не здатна формувати ментальні образи. У 2003 році невролог Адам Земан з Університету Ексетера задокументував випадок пацієнта, який після операції втратив здатність візуалізувати знайомих людей і місця. Подальші дослідження показали, що афантазія може бути не лише набутою, а й вродженою.
Цікаво, що афантазія може лишатися непоміченою навіть у тих, хто її має. Люди зазвичай припускають, що їхній спосіб мислення є типовим для всіх. Дехто з афантазією дізнається про свою особливість лише в дорослому віці, випадково натрапивши на дослідження або зіставивши свій досвід із розповідями інших. Дослідження цього явища тривають, адже воно може мати значний вплив на пам’ять, навчання та навіть творчі здібності. Афантазія вкотре доводить, що сприйняття світу у різних людей може суттєво відрізнятися.
Дослідження Земана у 2015 році, яке охопило 21 людину з вродженою афантазією, підтвердило, що цей стан може впливати на пам’ять, навчання та емоційне сприйняття. Наприклад, візуалізація широко використовується в когнітивно-поведінковій терапії (КПТ), де пацієнтів просять уявити певні сцени або відтворити ситуації у своїй уяві. Для людей з афантазією такі техніки можуть бути складними або навіть неможливими. Хоча багато людей сприймають пам’ять як "ментальні фотографії", у випадку афантазії інформація може зберігатися у вигляді списку фактів, а не візуальних образів. Наприклад, людина може пам’ятати, що на комусь була синя сорочка, але не "бачити" це у своїй уяві.
Що спричиняє афантазію?
Експерти досі точно не знають, чому виникає вроджена афантазія. Існують кілька можливих пояснень, але наразі жодне з них не підтверджене остаточно.
Вроджена афантазія
Є припущення, що вроджена афантазія може мати генетичну природу. Люди з афантазією значно частіше мають близьких біологічних родичів із таким самим станом, що вказує на можливу спадковість. Ще одна теорія пов’язує афантазію з нейрорізноманітністю. Це означає, що мозок людини розвивається або функціонує інакше, ніж у нейротипових людей (тих, чий мозок працює відповідно до загальноприйнятих норм).
До нейрорізноманітних станів належить, наприклад, розлад аутистичного спектра, який має генетичний зв’язок. Люди з афантазією частіше виявляють риси, схожі на аутизм. Однак необхідно більше досліджень, щоб зрозуміти, яку роль відіграють генетика і нейрорізноманітність у розвитку вродженої афантазії.
Набута афантазія
Деякі випадки набутої афантазії мають виявлені причини. У рідкісних випадках вона може бути наслідком травм або захворювань, що впливають на роботу мозку. Зокрема, афантазія може виникати через пошкодження певних ділянок мозку, особливо потиличної кори, яка відповідає за обробку зорової інформації.
Деякі можливі причини набутої афантазії:
Черепно-мозкові травми (наприклад, струс мозку або черепно-мозкова травма).
Інсульт.
Вживання певних наркотичних речовин.
У ще рідкісніших випадках афантазія може бути пов’язана з психічними розладами, такими як депресія або синдром деперсоналізації/дереалізації. У таких випадках люди часто зберігають здатність до мимовільних ментальних образів (наприклад, у снах), але не можуть навмисно викликати їх у своїй уяві.
Наразі залишається незрозумілим, чому афантазія може виникати при психічних розладах і чому вона впливає лише на здатність до свідомого формування уявних образів. Додаткові дослідження допоможуть краще розібратися в цих механізмах.
Прояви:
Деякі люди не можуть уявляти лише візуальні образи, тоді як інші відчувають труднощі з іншими типами сенсорної уяви, такими як звуки, запахи чи тактильні відчуття. Є також люди, які не візуалізують під час неспання, але бачать яскраві сни, тоді як інші не мають і сновидінь у візуальній формі. Дослідники також виявили, що афантазія може впливати на різні типи пам’яті. Наприклад, деякі дослідження показують, що люди без візуалізації гірше запам’ятовують візуальні деталі, тоді як інші свідчать, що вони можуть краще справлятися з завданнями, які не вимагають образного мислення. Попри відсутність здатності до візуалізації, люди з афантазією можуть бути надзвичайно творчими. Відомо, що серед них є художники, письменники та аніматори. Замість уявних картин вони можуть використовувати вербальні описи, символічні асоціації або концептуальні схеми для втілення своїх ідей. Вони формують загальне уявлення про те, що хочуть створити, і поступово коригують деталі в процесі роботи.
Фантазія — це унікальна здатність людського мозку створювати уявні образи, сцени чи події, які не існують у реальності. Вона є рушійною силою творчості, дозволяє нам передбачати майбутнє, вигадувати неймовірні історії та навіть проектувати власне життя. Але чи всі люди однаково здатні до фантазії? Виявляється, що уява є спектром — дехто може уявляти реалістичні картини до найдрібніших деталей, тоді як інші взагалі не бачать образів у своїй свідомості (цей феномен називається афантазією). А ми з вами поговорили про протилежність цьому явищу).
Важливо пам’ятати, що самодіагностика та самолікування — це не найкращий шлях до розуміння свого стану. Якщо ви підозрюєте у себе афантазію або будь-які інші когнітивні особливості, варто звернутися до спеціалістів, які допоможуть правильно оцінити ситуацію. Мозок кожної людини працює унікально, і те, що для когось є нормою, для іншого може бути незвичним. Саме тому обізнаність і науковий підхід допоможуть краще зрозуміти власні особливості, не піддаючись хибним висновкам та неперевіреній інформації.
Список джерел:
https://www.nature.com/articles/s41598-020-65705-7
Greenberg, D. L. & Knowlton, B. J. The role of visual imagery in autobiographical memory. Mem. Cognit. 42, 922–934 (2014).
Pearson, J., Naselaris, T., Holmes, E. A. & Kosslyn, S. M. Mental imagery: Functional mechanisms and clinical applications. Trends Cogn. Sci. 19, 590–602 (2015).
https://www.theguardian.com/wellness/2024/feb/26/what-is-aphantasia-like
https://my.clevelandclinic.org/health/symptoms/25222-aphantasia
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0010945221003488
