Діти відчувають, що мене плющить і вередують.Обидва-Марія,яка не хоче йти у передостанній день до садочка,робить всі спроби його проспати.Мірослав одягнувся і,навпаки,готовий туди бігти,хоча його час лише з вересня.Чи буде тут цей вересень ми достеменно не знаємо.Як важко прогнозувати майбутнє!Адже у грі, правила якої нам нав'язують зовні,можливе різне.Пермессо закінчуються у червні,Давід,найменьший, так і не отримав дозволу на перебування у Швейцарії і є фактично маленьким нелегалом.Тож дати дітям впевненість у завтра,коли її сама не маєш-задача вельми складна...
Попри весь спротив і туманність, я планую кіноклуб тут.
Веду Марію до садочку, даю спокусу-планшет Мірі, п'ю каву, йду босоніж по вологій альпійській траві до поштової скрині.Втретє за ранок перевіряю її-пусто.Значить, соціальні виплати на цей місяць знов під питанням, адже без медичних паперів гроші не даються.На гнів зовсім нема сил, лише холод у кінцівках.Роздивляюсь крізь тютюновий дим сині гори.Треба залізти у воду, басейн надворі з синіми лушпівками від захисної плівки,сподіваюсь,забере частину шоку від новин.
Власник поїхав на роботу,тож, на щастя, робити щасливо-безтурботне обличчя як тут прийнято,необов'язково.
Маю годину до зустрічі з місцевим лікарем.
Мова, папери,побут, спілкування,садочок, лікар-круговерть життя біженця.
Цей шлях до внутрішніх змін виснажує.
А частина людей в Україні щиро вважає: тільки-но перетнула державний кордон і умить червона доріжка несе тебе до нової країни.Гроші так і сипляться легко, ходиш до ресторанів й інстаграмних локацій для фото.А мова?Ти просто автоматично одного ранку її знаєш,ага.А не два з половиною роки ніби через буревій продираєшся щодня до хоч приблизного змісту сказаних тобі слів.
І над тими прекрасними Альпами панує звук газонокосарки, який в біса нагадує їбучі "шахеди".
І панічна атака, яка відпустила трохи, повертається.
Що можна з цим робити?Фіксувати, проживати через тіло, відпускати.
І жити далі.
У раю для стареньких багатіїв є свої випробування.
Особливо, коли частина серця зараз зі людьми,що розбирають завали в українських містах після ночі обстрілів.
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 5 червня
Більше від автора
2017: біг від депресії.Маршрут: Київ-Краматорськ-Дружківка-Харків-Попасна-Лисичанськ-Тошковка-Золоте-Северодонецьк-Балаклея-Криворівня-Рудики-Київ
У одному з позаминулих життів, в період Харкова та роботи у "Unisef" на лінії розмежування (Луганщина) і Балаклеї після вибухів, я майже рік прожила у страшеній депресії після вигорання.Фарби життя потускніли, я не відчувала нічого.
Теми цього довгочиту:
Війна В УкраїніОстання домівка мігранта
Були на могилі Ремарка.Знов.
Теми цього довгочиту:
Війна В УкраїніПередчуття війни
Скільки себе пам'ятаю, завжди знала: буде війна.
Теми цього довгочиту:
Війна В Україні
Вам також сподобається
Теми цього довгочиту:
російсько-українська Війн“Чому я дію так?”
Наукове есе на тему наших психологічних рефлексів (найчастіших), їх причини та як їх виправити
Теми цього довгочиту:
СаморозвитокЧи змінить тебе війна?
Памʼятаєте заяву Арестовича, про 1,2 мільйона людей з ПТСР і кидки гранат під сусідські двері?
Теми цього довгочиту:
Війна