Коли ми говоримо “батьки, діти, родина”, у більшості випадків у нас починають виникати щирі почуття любові, теплоти, затишку, цінностей. Найбільший страх душі - це страх втратити близьких. Бо в цьому світі сім’я для людей є одним із найважливіших факторів існування та сенсу життя. Саме через родину людина часто відчуває, що її життя має значення, є заради чого жити, діяти і залишатися.
Але чому сім’я для людини стає настільки фундаментальною точкою опори, що іноді це виходити далеко за межі балансу і переходити в крайнощі? Чому любов до родини іноді перетворюється на страх, контроль, залежність і втрату собі? Чому для одних людей сім’я є простором світла, а для інших простором болю, напруги та нескінченної боротьби? Звідки взагалі з’явилася така система як родина і чому вона має саме таку форму вираження на Землі? Мене завжди цікавили ці питання, особливо коли я спостерігала як розгортаються життєві шляхи моїх близьких, друзів чи знайомих.
Це були як щасливі, повноцінні родини з люблячими та свідомими батьками, які давали свободу та розвиток, так і зовсім інші історії. Дві мої подруги дитинства були прийомними дітьми і водночас виросли у дуже люблячих родинах. Хтось ріс у проблемних сім’ях, де були алкоголь, насильства та інші важкі сценарії. Всі ці історії життя відомі кожній людині.
Мій власний життєвий сценарій був таким, що мої батьки для мене не просто мама та тато. Це уособлення Божественної мудрості і світла, які ніколи не намагалися мене ламати чи спрямовувати в зручний для них бік. Вони ніколи в житті не втручалися у мій шлях так, щоби його зруйнувати чи нашкодити йому. Навпаки, з самого дитинства я відчувала лише тотальну підтримку, розуміння, прийняття мого світогляду та життєвих принципів.
Але в цілому питання різниці родин та взаємозв’язків у них довгий час не давало мені спокою і змушувало шукати відповіді на найглибші питання. Протягом життя частина знань приходила через вивчення, спостереження та аналіз, частина - через серце та усвідомлення, які відкривались під час медитативних практик і мого особистого спілкування з Богом.
Найчастіше цю тему розглядають крізь призму психології та соціальних ролей. Але я хочу розгорнути її з погляду душі, свідомості та Божественного задуму і на основі тих знань, що мені відкрились.
Перше, з чого я хотіла б почати, це з розповіді про те, звідки і як взагалі народжуються душі і чи є місце створення душ єдиним центром. Щоб було зрозуміло про що я писатиму нижче, рекомендую ознайомитися з серією постів про світобудову.
Отже, звідки з’являються душі у Творінні Абсолюту?
З дитинства ми звикли до однієї фундаментальної думки, що всі душі народжені Богом, ми всі єдині, споріднені та подібні між собою. Це є базова істина, яка містить певні відмінності. Усі душі справді мають єдине поле походження, а саме непроявлену Чисту Божественну Свідомість, коли ще не був проявлений Абсолют.
Але, сам процес народження і проявлення душ у Творінні Абсолюту відбувається з двох первинних рівнів:
1. Першоджерела - простору, у якому формується Абсолют. Тобто душі виходять ще з доформенного стану, вод Першоматерії. Для розуміння, наведу аналогію з навколоплідними водами, коли жінка виношує дитину. Такі душі входять у Творіння Абсолюту через високочастотний вузел (у ведичній традиції - гора Кайлас Шиви, у християнстві - гора Сіон, у буддизмі - гора Канг Рінпоче, у даоській традиції - Куньлунь і т.д.).
2. Тіла Вішну або принципу гармонії, який утворюється після того, як Абсолют розділяє себе на первинні принципи Шиви (вертикальна вісь, чоловічий аспект) і Шакті (горизонтальна вісь, жіночий аспект). Саме Вішну, як принцип утримання гармонії Творіння (або як в християнстві називають Син Небесний) є основним генератором переважної більшості душ у Всесвіті Абсолюту.
В чому основна відмінність?
Душі, що вийшли з тіла Вішну формують цивілізаційні, зоряні, кармічні, дуальні та багатовимірні системи.
Душі, що вийшли з вод Першоматерії забезпечують міжвимірний баланс енергій між всіма створеними системами, підтримують узгодженість частот в різних просторах Творіння Абсолюту.
Щоб легше зрозуміти, повернуся до аналогії з навколоплідними водами дитини в утробі матері. В дуальному світі навколоплідні води виконують роль захисного поля, налаштування душі на ритм Землі, є носіями пам’яті душі про походження, частот цивілізаційного коду та забезпечують м’якість народження дитини. Але якщо в дуальному світі їх підтримка потрібна лише 9 місяців, то у Всесвіті ця підтримка здійснюється весь цикл Творіння. Оскільки лише вода є носієм пам’яті, резонансом між хвилями та тим середовищем, яке дозволяє формі проявитись і яке здатне її утримувати. Якщо вогонь ініціює проявлення форми, повітря переносить, земля фіксує, то вода утримує і взагалі є полем прояву будь-яких форм у Творінні.
Тому перший прояв Абсолюту у форму є саме хвиля. А хвиля можлива лише у середовищі, що має водну основу. Тому душі, що вийшли з вод Першоматерії виконують роль навколоплідних вод Творіння. Такі душі зазвичай не втілювались в матеріальний світ. Досвідченні провідники та ченнелери минулого століття (для прикладу, такі як Олена Блаватська) згадували їх виключно з позиції факту існування у Творінні. Але під час переходу Землі, коли вся система частот змінюється, певна кількість таких душ втілена на Землю вперше, лише на один цикл життя. Основна їх роль - врівноважити Перехід своїми енергіями.
Душі ж з тіла Вішну народжуються у Всесвіт як маленькі клітинки, носії життя, свідомості та досвіду. Кожна душа має свій індивідуальний візерунок, який є єдиним у Всесвіті. Немає жодної душі у Творінні, яка мала б аналогічний візерунок. Сама форма тіла Вішну складається з певних світлових внутрішніх органів, кожен з яких народжує свої клітинки душ у Всесвіт. Кожна душа несе відбиток того аспекту органу, з якого вона вийшла: хтось несе частоту збереження і балансу, хтось творення та форм, хтось знання, а хтось трансформації. Звідси і виникає індивідуальність проявів душ та їх різноманіття. Таким чином формується вічна монада душі.
Тому коли ми говоримо, що тіло людини створене за подобою до тіла Бога, насправді мається на увазі максимально наближена форма відображення тіла Вішну як принципу гармонії. Тобто людина має в своїй структурі клітини, руки, ноги, голову, внутрішні органи і т.д. Людська форма є універсальним шаблоном, в який можуть втілюватися душі різного походження.
По цьому принципу створені всі світлові тіла у Всесвіті. Відмінності можуть бути у деталях форм, кольорів світіння тіл, кількості рук, ніг, наявності чи відсутності волосся і т.д. Але головний принцип залишається тим самим.
Важливо зрозуміти, що форма Вішну також містить у собі два полюси, принцип чоловічого та жіночого начал, горизонталі та вертикалі, буття і прояву. Проявленим жіночим аспектом Вішну є Лакшмі, по аналогії Шиви і Шакті. Тому коли розгортається Творіння, все будується на гармонії двох полюсів. Одне без іншого існувати не може в самому зародку.
По такому принципу створені всі душі. Кожна душа у Всесвіті має всередині себе два полюси, чоловічий і жіночий принципи, буття і прояву, горизонталі і вертикалі. І аналогічно може роз’єднуватись на окремі полюси. Це роз’єднання обов’язково відбувається коли душа занурюється в дуальний світ. Якщо говорити про втілення саме на Землю, то одна частина втілюється як жінка, а інша як чоловік і ніяк інакше. Або втілюється лише один полюс, а інший може отримувати досвід в інших світах. Звідси і йде знайоме багатьом поняття близнюкових душ. Тобто, якщо кожна душа має свій унікальний візерунок, то після розділення аналогічний візерунок має виключно близнюкова душа (Розкрию цю тему більш ширше в окремій частині, оскільки в інформаційному просторі існує велика кількість плутанини).
Як душі об’єднуються в космічні сім’ї?
В першу чергу Абсолют через свої аспекти створює каркас усіх всесвітніх структур від найтонших духовних до найбільш щільних і тіньових, а саме зоряних (вертикальних, вузли світла від Джерела вниз), планетних (горизонтальних, від центру назовні) і просторових (утримуючих і балансуючих всі поля, простори і резонансні хвилі). Це своєрідна багатовимірна мережа “будинків”, різних за частотою, щільністю, призначенням, законами взаємодії і типом досвіду.
Далі відбувається народження душ у Творіння. Коли душі виходять у розгорнутий Всесвіт, вони входять у поля резонансів. Жодна душа примусово не отримує якогось призначення чи перебування. Вона відчуває виключно ті простори, які відповідають її частоті і таким чином вибирає свій вічний дім. Тобто Абсолют створює простори, але наповнення їх відбувається через вільний резонанс душ. На Землі ми можемо бачити віддзеркалення цього космічного процесу через створення різних спільнот людей-однодумців.
Тому всі космічні сім’ї у Творінні Абсолюту є полями концентрації душ, що мають споріднену частоту і природно збираються в одному полі за принципом резонансу, на кшталт “подібне притягує подібне”. Це не сім’я по крові в людському розумінні.
Душа тимчасово може отримувати досвід перебування в різних космічних сім’ях як багатовимірна структура. Але вічний дім, стабільний центр, з якого проявляється її первинна цілісність завжди є постійним і належить до одного з 3-х архітектурних полів Творіння - зоряного, планетного чи просторового (якщо ми говоримо про душі, народжені з тіла Вішну) або до поля Кайласу (якщо ми говоримо про душі, народжені з вод Першоматерії). Тобто монадне ядро душі завжди знаходиться саме в цьому вічному домі.
На якому етапі виникають родові системи і з’являється саме поняття як “рід”?
Я буду використовувати приклад Землі для більшого розуміння, але подібний устрій також існує на інших планетах дуального та більш темніших світів.
Родові системи не є природною формою існування душ у Всесвіті і не присутні у вищих духовних вимірах. Рід є енергетично-кармічною системою, створеною для проходження досвіду дуальності, темряви, забуття, тимчасового відокремлення від Бога та подальшого очищення.
На високих вібраційних духовних рівнях не існує таких понять як “мама”, “тато”, “діти”, “бабуся”, “дідусь”, “рід” у тому вигляді, в якому вони є на таких дуальних планетах як Земля чи планетах ще більшої щільності. Бо там не існує потреби передавати досвід через кровні лінії, поколіннями очищати накопичену карму та нести пам’ять родових структур.
У вищих вимірах душі живуть за принципом резонансу, можуть відділяти від себе аспекти, збільшувати свою кількість через інші принципи творення і не живуть в циклах народження та смерті.
Земля ж була створена як простір гри в дуальність і виконувала роль навчальної планети, де душі з різних цивілізаційних систем, світів і рівнів буття отримували досвід життя у щільному людському тілі.
Саме тому всі ми виглядаємо як люди, але не всі ми є однорідними за своїм внутрішнім походженням. У тілі людини можуть жити душі з абсолютно різних космічних сімей.
Що відбувається, коли душа вирішує отримати досвід гри в життя у дуальному світі?
Перед тим як монадна душа вирішує отримати досвід дуальності на Землі, щоб пізнати свої глибини, вона спочатку розділяє себе на два полюси або аспекти, що уособлюють чоловічий та жіночий принципи взаємодії. Ці полюси або втілюються в один простір, в чоловіче та жіноче тіла і проходять окремо один від одного свої життєві досвіди, або на Землю втілюється лише один полюс, а інший може втілитися у зовсім інший вимір, на іншу планету або залишитися у своєму вічному домі. Все залежить від того, який досвід хоче отримати монадна душа. Тут знову виникає поняття близнюкових душ. Коли говорять “одна душа у двох тілах”, але ці тіла не завжди належать одному і тому самому простору втілення.
Кожен полюс душі сам для себе пише сценарій життя і розділяє себе на ту кількість аспектів, які потрібні для того, щоб отримати необхідний життєвий досвід. Прописує всі ролі, обирає хто буде грати роль батьків, дітей, братів, сестер, друзів, колег і т.д. Потім ці ролі узгоджуються з іншими душами, що будуть з’являтися у всесвіті полюсу душі під час тривалості життя, як віддзеркалення його ж аспектів. Тому коли ми говоримо “наше оточення віддзеркалює нас самих і наш всесвіт показує нам те, якими ми є насправді” - це чиста істина. Коли ми під час втілення взаємодіємо з іншою людиною, вона завжди відображає ту роль, яку ми їй же і прописали. Найбільшими нашими аспектами завжди є батьки та діти. Чоловіки, дружини, партнери завжди відображають певні риси нашої близнюкової душі або полюсу, який був відділений від нас перед втіленням на Землю.
Тобто аспекти - це узгоджені поля досвіду з іншими душами. Тому всі душі, з якими ми маємо досвід взаємодії у втіленні є нашими аспектами.
Перед кожним втіленням душа має певну конфігурацію, внутрішню структуру, пов’язану з її походженням, функцією та досвідом, який вона вже пройшла.
На якому етапі виникає карма?
Коли душа входить у дуальний досвід, вона забуває своє Джерело, діє з розуму, а не з Божественної свідомості. Тому починає діяти несвідомо. Саме з цього моменту починається намотка карми як наслідок дій у стані забуття.
Чим довше душа перебуває в такому стані, тим глибше намотується кармічний шар. На певному етапі один цикл життя душі вже не міг вмістити очищення всього накопиченого. Тоді й виникла потреба в передачі карми далі. Так сформувався принцип родової системи.
Як функціонує родова система?
Родова система - це ланцюг втілень, у якому кармічні програми передаються з покоління в покоління. Кожна нова душа бере на себе частину очищення від кармічного шару. Тому зі смертю тіла досвід не обривається.
Кожна дитина приходить в родову систему як носій нової свідомості, здатної зняти частину старих кармічних нашарувань, застарілих програм, розірвати цикли, які більше не працюють та принести нову частоту. Саме тому кожне нове покоління мислить інакше, ніж попереднє, є більш прогресивним і свідомим, що в кінцевому випадку в цілому впливає на еволюцію людства. Це і є механізм очищення і повернення до Божественного світла.
Тому у людей на глибинному рівні існує радість від народження дітей. Підсвідомо виникає відчуття полегшення і безмежної любові до дитини. Тут не лише емоція, а цілий енергетичний процес, бо дитина своєю чистотою розмотує те, що було намотано раніше.
Пересічна людина не бачить кармічний рівень роду, тому іноді не розуміє для чого певні сім’ї народжують велику кількість дітей, не маючи відповідних матеріальних умов. Але коли ми поглянемо на те, як жили наші предки, то побачимо, що майже кожна родина мала велику кількість дітей.
Чому так все змінилося? Принцип досить простий. Чим більше намотано карми роду, тим більше душі відчувають її тиск і виникає потреба в народженні нової дитини. Це відбувається на рівні душі, а не просто примхи. В такому випадку одна дитина не може нести очищення всього роду. Тому в рід приходить більша кількість дітей.
Чому родові системи завершуються під час Переходу у 5 вимір?
Родові системи не є вічними. Вони існують рівно доти, доки є що очищати.
Чим далі іде очищення і перехід Землі, підняття її вібраційного рівня, тим менше буде виникати потреби в народженні дітей. Бо роди очищаються і поступово завершують своє існування у полі Землі. Завершуються кармічні програми і з очищенням свідомості людства все менше створюється кармічних вузлів. Багато душ виходять взагалі з циклу народження та смерті.
Ми бачимо, що зараз в основному люди народжують невелику кількість дітей. Багато хто вже може бачити, як особливо молоде покоління не спішить народжувати або не дуже розуміє для чого їм дитина.
Сам простір 5 виміру не потребує родових систем як таких, але якщо у пар буде виникати свідома потреба в народженні дитини і це буде узгоджено програмою втілення, така дитина не буде відпрацьовувати карму, а прийде як райдужна душа з певною Божественною програмою.
Якщо рід не продовжується - це не трагедія, а знак того, що його завдання виконане.
Продовження у другій частині…
АDAлія. Духовний провідник вищих вимірів.
