Розбиратися у складних хитросплетіннях слюра і не-слюра серед наших традиціоналістів, насправді, достатньо складно. росіяни — погані люди, а поганих людей в нас прийнято називати підорами. Підор — також зневажлива назва ґея, відповідно так як русня погані, значить вони ґеї. Відповідно, якщо ви ґей, то ви русня, шах і мат, мерзенні ліваки! Деякі особливо розумні навіть охрестили зсрф «лгбт армією».
Втім, сьогодні ми прийшли угорати не з універсальності аргументу «не будь як р0сня». Звісно, нашим традиціоналістам і порвакам дуже б хотілося показати своїм опонентам із чим ми воюємо на прикладі русні-відбувайла, з лгбт-армією, з ницими содомітами, де чоловіків грають в туза, і ви хочете сказати, що це ненормально, якщо це робить русня, яка в свою чергу робить те саме?! Та на моїй пам'яті я пригадую стільки гучних випадків гомосексуальних стосунків в російській армії, скільки можна порахувати на пальцях однієї руки, так що насправді ні. Така кількість випадків не може свідчити про щось взагалі. Але показових, бо на моїй пам'яті я не пригадую жодного аналогічного інфоприводу в ЗСУ.
Звісно, існує велика спокуса пояснити причину таких випадків каламутністю загадочной руской души, і просто сказати, що гомосексуалізм — це збочення, а росіяни — просто збоченці. Та, на мій погляд, казати про це можна було б, якби це було б добровільно, а подібні випадки не були б банальним зґвалтуванням. Бо в російській армії ніколи не припиняла існувати дідовщина. Але звідки взагалі виникає ця поморочена логіка, де «один раз не підорас», але тільки якщо не з «пєтухом»?
І мені здається, казати просто про збоченість руского народу, чи навпаки моральний розпад суспільства через занепад цінностей — це дуже спрощенне розуміння ситуації. Більше того, я вважаю, що проблема зґвалтувань в російській армії та тюрмі взагалі ніяк не протиречить концепції традиційного суспільства, і є її невідмінною частиною. А що якщо це я зможу обгрунтувати через євнухів, трансгендерів, Іран, яой і Жанну Д'арк? Hold my Beer.
В першу чергу, про Євнухів ми згадуємо як про атрибут Османської імперії. Тим не менш, кастровані чоловіки траплялися далеко не тільки серед османів. Особливо цікавою ця традиція була в Китаї. Передусім тому, що здебільшого оскоплення чоловіка було добровільним. Та і в Османській імперії подібне траплялося, так наприклад вже в досить дорослому віці євнухом став Газанфер Ага, охоронець Шахзаде Селіма.
Норман Кетчер в своїй книзі «Євнух та Імператор в добу правління ЦІнь» пригадує епізод, коли в імператорському гаремі жінки конкурували із Євнухами за владу, бо іноді вони самі ставали коханцями. От вам і середньовічні квіри.
Євнух поєднував в собі і чоловічі риси, таким чином отримуючі можливість займати високі посади і водночас ті, що очікувалися від жінки, такі як вірність і услужливість.
В китайських і японських театрах не було нічого такого в тому, що жіночі ролі грали чоловіки.
Подібне ставлення до трансгендорів зберіглося в певному вигляді і до наших днів. Мабуть мало хто знає, але яой (манга або аніме в якій зображуються стосунки гомосексуальних пар) це ні в якому разі не продукт розбещування Японії заходом і лгбт-лоббі, це в повній мірі продукт японського традиційного суспільства.
Річ в тому, що японська жінка з точки зору традицій не мала проявляти ініціативу. Навіть гейші не могли запропонувати інтимні стосунки клієнтам, вона могла тільки на них натякнути, але ініціативу мав мати саме хазяїн.
І це було настільки жорстким правилом, що щоб зобразити жінку-активу, приходилося робити такий собі трансгендерний-перехід. Саме тому героями яою зазвичай є миленькі хлопчики часто схожі на дівчаток.
В японській культурі сценаристи, коли жінки мали виконувати не жіночі соціальні ролі, іноді вирішували ці проблеми, просто роблячи їх трансгендерами. Подібне можна було побачити на прикладі Поізон з Final Fight чи Юань з Shenmue 2, який в американській версії змінив стать на жіночу.
Щороку в Ірані проводяться більше 450 операції по корекції статі. Аятола Хомейні заявляв що право на переміну статті є невід'ємним правом людини.
Так, це в Ірані, це в країні, де гомосексуалізм карається смертною карою. Здавалося б, в прогресивній Європі, де якщо з правами ґеїв якось жахливі лівакі дотягують вікно овертона до статусу норми, то з трансґендерами виникають проблеми. Радфем і транс-спільнота відверто ненавидять одна одну, кидаючись криками "вам нас не зрозуміти, у вас ніколи не буде таких хромосом як у нас", то у цей час в Азії, навіть в тоталітарних країнах, це функціонує навпаки. Трансгендерність, хоча і зазнає осуду, викликає його менше, ніж гомосексуалізм, хоча в нашому суспільстві, це як раз навпаки.
Якщо в більшості країн Європи і Америки одностатеві шлюби є легальними, то в Азії це не так. Єдиною азійською країною з відповідним законом є Тайвань.
І от питання, чому в Традиційних суспільствах все достатньо просто із трансгендерами, при тому досить давно, і так складно з гомосексуалістами? Та тому що суспільства ці традиційні.Якщо в більшості країн Європи і Америки одностатеві шлюби є легальними, то в Азії це не так. Єдиною азійською країною з відповідним законом є Тайвань.
Що таке жінка? Ну, по-перше, у жінки є первинні та вторинні статтєві ознаки, в неї відрізняються гормони, а всі решта відмінностей, тобто одяг, зовнішній вигляд, уявлення про красу, насправді є нічим іншим як соціальними конструктами, саме набір цих соціальних конструктів і називають "гендером".
Як би порваки не плювалися, але правда в тому, що весь цей срач навколо традиційного суспільства і гендерних теорій в більшій мірі як раз і є срачем навколо наскільки ці соціальні конструкти припустимі. Прогресивісти стверджують, що соціальні конструкти — це погано, мерзотність і кака, традиціоналісти — навпаки, вважають їх тим, що визначає суспільство і дає йому функціонувати.
В традиційному суспільстві безумовно люди очікують від тебе відповідність гендеру і статі, однак, однією цікавою особливістю цього процесу, є те, що це є необов'язковим.
Може в Біблії і написано, що жінка не може носити чоловічого, але смертним гріхом воно не є. І не є саме тому, що існують окремі поняття «жіночого» і «чоловічого», і вони чітко розділені. Як то кажуть, there are only two genders. Традиційне суспільство не терпить нон-конформізму. Існують чіткі поняття, як має виглядати жінка, як вона має поводитися і що носити. І якщо людина слідує одному із двох цих варіантів, то тоді нічого нон-конформістського в цьому як раз нема.
З ґеями як раз в цьому і є головна проблема. Гомосексуалізм, є порушенням суспільних соціальних ролей, це так само стосується і феміністок. Але з трансгендерами зовсім інакше.
Однією з найважливіших ознак жінки в традиційному суспільстві є те, що «жінка — це пасив». Звісно цей інститут теж мав пом’якшення, але в принципу звідси як раз і береться цей зв’язок ґеїв із фемінністю, і звідти ростуть ногу цих асоціації з домінуванням. Справа в соціальних конструктах.
Звісно, з точки зору традиційного суспільства жінка має мати довге волосся, носити спідницю, народжувати, і взагалі її місце — на кухні. Але так як впершу чергу гендер тримався на соціальних конструкціях, це, звісно, викликає певний подив, і засудження, та якщо ви хочете бути Жаною Д'арк, то, в принципі, чому б і ні?
Жінка — це слабка стать, жінка — це пасив, як я писав вище, в деяких суспільствах жінка взагалі не мала мати ініціативу, та і в Європейських суспільствах це була не рідкість.
Але так само як і чоловік, жінка за необхідності може стати чоловіком, і навпаки. І от саме так і відбувається те, що на «зоні» називається «опусканієм». Це є таким собі символічним актом, після якого соціальна роль члена суспільства змінюється на протилежну. І це є інститутом, який існує вже дуже і дуже давно, просто в таких закритих і суто чоловічих суспільствах, як російська армія, де влада робить усе можливе, аби його консервувати, він є найбільш відчутним.
В суспільствах, де культивуються культ сили, де багато чоловіків, така примусова зміна соціальної ролі просто необхідна для забезпечення як раз цієї жаги домінування і просто підтримки звичних соціальних структур.
Традиційне суспільство насправді розуміє концепцію гендера, і як це соромно визнати, самим традиціоналістам навіть краще, ніж це виходить у прогресивістів.
Те, що ми періодично бачимо відео зґвалтувань російських військовослужбовців — це як раз показник тієї атмосфери, що царює в армії ворога. росія довго і аткивно розвиває в суспільстві культ грубої сили. Домінування є риторикою росії на міжнародній арені, це те, що росія продає внутрішній авдиторії, це те, що культивується в армії.
Ці зґвалтування із ініціацією зміни соціальної ролі і воєнні злочини є частиною одного цілого. Спочатку солдат привчають вибудовувати подібні ієрархії всередині загону, а потім вони вже переходять в насильство на окупованих територіях. Нащо подібні ієрархії в тюрмах і так зрозуміло: по-перше, АУЄ — теж дуже потужний інструмент просування культу сили, а по-друге, держава таке навчилася ефективно використовувати. Згадати тільки-но сучі війни, із яких совок викачав максимум.
Однак подібні ієрархії, хоча і здаються потрібними, насправді також і руйнують армію. Це такий собі контрольований хаос: хаос який руйнує внутрішню довіру, і відгукується на полі бою. Цей хаос частина військової муштри, аби зробити жорстокого але відданого бійця. Бо неможливо повстати, коли кожен боєць боїться один одного
Саме тому прігожин чітко заявляв, що не бере пєтухов. Бо переносити тюремні ієрархії в армію — погана ідея, якщо ви боритеся за політичні привілеї, в той час як в зс рф як раз намагається ці привілеї зберегти.
З цим боряться і в ЗСУ, бо як раз ця довіра — це те, що будуємо в суспільстві ми, і тому «лучше нєт влагаліща, чєм очко товаріща» це те, що не допустимо просто з питань дисципліни.
В статті про антисемітизм я пояснював, чому якщо зазвичай в більшості суспільств євреї могли подолати відмежованість, просто змінивши віру, то, наприклад, в Третьому Рейху це вже так не працювало. Все тому, що саме суспільство змінило форму. Всі ці ж озмови за правом народження — все це продукт модерних часів. Так само і тут.
Сучасний традиціоналізм мертвий, є тільки брудна суміш з сучасної філософії і нон-конформізму. Сучасні традиціоналісти беруть зі старих суспільств огризки тодішніх інститутів, забуваючи про їх жорсткості, які часто пояснювали багато чого. Але його смерть не означає, що разом із ним вмерли всі інститути, які він породжував, і ніхто їх не використовує, створюючи в своїй армії і тюрмі «манєй» та «зін».
Рашка — країна недотрах
