Друкарня від WE.UA

НЕ ЗГАСНИ

НЕ ЗГАСНИ

(рондель)

Не згасни серед крику і загроз,

Коли душа розхитана, як міст.

Нехай у серці збережеться хист —

Твій теплий вогник, а не злий мороз.

Коли ж лютує буревій погроз

І тисне світ уже у  повний зріст,

Не згасни серед крику і загроз,

Коли душа розхитана, як міст.

Хай злоба рветься та кипить психоз,

Ти не дозволь їм свій ламати зміст.

Життя — гора, а ти тут альпініст.

Тримайся, навіть коли шквал із гроз,

Не згасни серед крику і загроз.

Мирослав Манюк

13.09.2025

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Мирослав Манюк
Мирослав Манюк@MiroslavManiuk

Вільний Поет

96Довгочити
938Перегляди
3Підписники
На Друкарні з 16 липня 2025

Більше від автора

  • ШКОДА ВІД СНУ

    ШКОДА ВІД СНУ

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • ШИПИ

    ШИПИ

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • КВІТИ НА СХОДІ

    КВІТИ НА СХОДІ

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Це також може зацікавити:

  • легіт

    Навіщо себе, навчив я думкам? Якщо се приносе, лиш страждання одні...

    Теми цього довгочиту:

    Вірш
  • v.b | Грандбатько | цикл “абразія“

    Пливе крізь пам’ять човен дитинства, а в ньому — погляд діда, тиша поля і тужні струни бандури. Цей вірш — не про смерть, а про присутність, що не зникає. Про голос, що досі веде тебе селом, крізь осінь, крізь роки, крізь себе.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • легіт

    Навіщо себе, навчив я думкам? Якщо се приносе, лиш страждання одні...

    Теми цього довгочиту:

    Вірш
  • v.b | Грандбатько | цикл “абразія“

    Пливе крізь пам’ять човен дитинства, а в ньому — погляд діда, тиша поля і тужні струни бандури. Цей вірш — не про смерть, а про присутність, що не зникає. Про голос, що досі веде тебе селом, крізь осінь, крізь роки, крізь себе.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія