Прикидаюсь, що сплю – підглядаю,
Як вона одягається зранку,
Коли тихо зі снів випливаю
Я від запахів кави й сніданку.
Як вона одягає білизну –
Так уважно, мов лицар лати –
Бо ніщо не повинно тиснути,
Вирішальної миті з’їжджати.
Урочисто, мов жриця ризи,
Одягає вона панчохи –
Ніби в храмі пророцтв чекають
Селевкіди і антіохи.
І як сушить вона волосся,
Що злітає, мов птаха крила,
Ніби пряним яванським вітром
Надимає фрегат вітрила.
Як малює вуста і очі –
Пальці легко снують в повітрі,
І як змішує свої фарби,
Як Моне на своїй палітрі.
Як вона одягає сукню,
Що стікає по ній водою,
Ніби верба у травні вділась
Листя хмарою молодою.
Що чекає тебе за дверима?
Де турніри твої й двобої?
І чому на свої казання
Не береш ти мене з собою?
Залишайся, не йди сьогодні.
Я не знаю, що може статись.
Покажи мені цього ранку
Як умієш ти роздягатись.
