З білосніжної хмаринки впала на квітку маленька краплинка. Сумно було її на небі, тому вирішила спуститись на землю. Краплинка опинилася на жовтій квітці. Росинці дуже вона сподобалася, адже була схожа на сонце.
Кульбаба, так її звали, щиро посміхнулася своїй гості із неба. Крапля дивилася на неї та милувалася її красою. Звідкись до квітки прилетів джміль. Він акуратно сів на неї. Краплинка із цікавістю дивилася як він збирав нектар Закінчивши свою роботу комаха полетіла до іншої квітки.
Раптово подув легкий вітерець, який ніжно підхопив та поніс її над травою. Крапелька не злякалася, а навпаки летіла, вона не довго рухалася над лугом. Вітер приніс її на листок дерева. Росинка бачить біля себе гніздечко. Воно дуже акуратно зроблене з гілочок. В ньому на своїх яєчках сидить пташка. Цікаво ця мама знає коли вже вилупляться її пташенята, подумала краплинка. Вона дуже дбайливо їх висиджує.
В синьому небі біла хмарка шукає свою краплиночку. Адже скоро зайде сонце та настане вечір. Треба скоріше знайти та повернути її до дому. Хмаринка питає його чи не бачив маленьку крапельку та, чи знає де вона. Легкому вітерцю відомо де вона зараз перебуває. Він навіть може повернути її до дому.
Вітер відправляється за краплинкою та знаходить її на листочку, акуратно та ніжно бере та відносить до білої хмаринки дуже вчасно. Адже вже сонце заходить за обрій, починається вечір.
