Лей стояла біля входу до крипти. Їй не дуже хотілося спускатися в холодне підземелля, де тхнуло пліснявою, вогкістю й гниллю. Завдання здавалося простим: перевірити, що за дивні звуки лунали звідти останні дні. Хлаалу платили добре, та й Ранальду Лейя була багато чим зобов’язана.
Глибоко вдихнувши, вона відчинила двері й увійшла всередину. На мить заплющила очі, щоб швидше звикнути до темряви.
Крипту ледь освітлювали сироїжки, що випромінювали м'яке блакитне сяйво. Лей обережно спустилася по старих, майже трухлих дерев’яних сходинках. Завмерла. Прислухалася. Десь у глибині чулося стогнання, лайка й якесь дребежчання.
Дівчина обережно витягла зброю й рушила в бік звуків.
Пройшовши трохи вперед, вона вийшла до невеличкої зали. Посеред неї юний некромант намагався призвати даедричну істоту. На диво, портал відкрився, і з нього спробувало вибратися якесь створіння.
Хлопчина явно був не зі слабких, бо прикликати демонюгу в захищеному місці — завдання не з простих. Істота вже майже вилізла з порталу, коли той раптово схлопнувся. Некромант голосно вилаявся. У ту ж мить кришки саркофагів почали підніматися одна за одною. Із сусідніх зал долинув гуркіт.
"Ох, і чого їх там у колегіях навчають? Жодного поняття про техніку безпеки," — подумала Лей.
Вона з жалем глянула на хлопця. Він не встиг оговтатися, як драугри накинулися на нього.
— Біжи звідти, довбань! — крикнула Лей.
Але маг ніби окам’янів. Один із драугрів замахнувся сокирою — і юний некромант повалився на землю, зламаною лялькою, прямісінько у центр креслення порталу.
Кілька мерців звернули увагу на Лей. Вона зойкнула й стрімко кинулася до виходу. Проте, забувши про обережність, стрибнула на сходинки. Старе дерево не витримало, планка тріснула, і данмерка гепнулася на підлогу, сильно поранивши ногу.
На мить у голові потемніло, перед очима все попливло.
Ледве оговтавшись, Лей озирнулася. На щастя, мертві воїни не поспішали за нею й, судячи зі звуків, поверталися у свої саркофаги. Перевіряти вона не наважилася — надто була слабка.
Знявши рюкзак, дівчина заходилася шукати зілля зцілення. Звісно, його там не було, бо дехто вирішив, що завдання надто просте й не став витрачати час на крафт.
Зібравши сили, Лей обережно почала підніматися. Прикусила губу, щоб не кричати. Кожен крок давався важко.
Нарешті вона дісталася виходу. Чисте повітря!
Та раптом щось гостре вперлося їй у спину.
— Віддавай усі гроші, і без дурниць, — прохрипів невідомий, дихнувши перегаром.
Лей ледь не зомліла від запаху, але втрималася. На щастя, залишків її мани вистачило на заклинання поглинання душі, яке вона негайно застосувала.
Сила почала наповнювати її, а рана загоюватися. Розбійник уже ледь тримався на ногах. Данмерка різко розвернулася й ударила кинджалом у сонну артерію.
Кров бризнула на її одяг.
"Доведеться прати," — зітхнула вона.
З огидою нахилилася над тілом — потрібно було забрати лут. У кишенях знайшлися кілька золотих та мапа скарбів.
"Ну, хоч якась компенсація за моральну травму."
***
"Ладно, квест здам завтра."
Я глянула на годинник. Час збиратися на роботу. Гра почекає. Натиснула Esc і вибрала у меню "Вийти з гри".
Гул вентиляторів поступово стих.
