Влада президента Путіна тримається на націоналізмі, сексизмі та автократії, вважає аналітик берлінського Фонду "Наука та політика" Сабіне Фішер. У фонді імені Белля обговорювали її нову книгу.
Сабіне Фішер (Sabine Fischer) з берлінського Фонду "Наука та політика" (SWP) - одна із провідних німецьких експертів щодо сьогоднішньої Росії. Вивчаючи останні 10-15 років російські реалії і російське суспільство, їй все частіше спадало на думку небезперечне поняття шовінізму:
"Поняття шовінізм все частіше виникало у мене в думках, коли я міркувала про російську політику і суспільство в Росії. Але до 24 лютого 2022 року я, напевно, не використала б це настільки спірне поляризуюче поняття".
З погляду Фішер, шовінізм оптимальним чином об'єднує три дуже характерні для російської політики та суспільства феномени останніх років: націоналізм і імперіалізм, що росте, сексизм і автократію. Ось і свою нову книгу, розраховану цього разу не на експертну спільноту, а на широку аудиторію, вона назвала так: "Шовіністична загроза. Російські війни та відповіді Європи".
Увечері, 31 жовтня, у близькому до німецької партії "зелених", у Фонді імені Генріха Бьолля (Heinrich-Böll-Stiftung) відбулося обговорення деяких тез книги Фішер. На запитання ведучого та публіки із зали відповідала вона сама, а також автор тижневика Die Zeit Аліс Бота (Alicе Bota).
Еклектика Путіна та "гіпермаскулінність" режиму
Новою російською ідеологією Сабіне Фішер не вважає шовінізм. Це, каже вона, скоріш манера поведінки, позамежне і агресивне почуття переваги однієї групи людей над усіма іншими.
Виявляється, такий шовінізм в етнонаціоналізмі, расизмі, антисемітизмі, екстремальному патріархаті, сексизмі, дискримінації за статевими ознаками, що сприяє зміцненню ієрархічних автократичних структур. А те, що Путін та його режим є змістом своєї ідеології, це ніщо інше, як еклектика – на відміну від ідеології радянського комунізму чи гітлерівського націонал-соціалізму, які були цілісними у своєму роді.
При цьому, війна та насильство, взагалі, зазначає Фішер, стали елементами путінської системи влади, які застосовуються для її стабілізації. І це проявляється не лише у поза, як, зокрема, зараз у війні проти України, а й має "катастрофічні зворотні наслідки у середину Росії - на політичну, на суспільну та на приватну сферу".
"Гіпермаскулінність", за висловом Фішер, російського режиму, безпосередньо, впливає на методи ведення цієї війни російськими військовослужбовцями. "Сексуалізоване насильство на цій війні застосовується, причому, не лише щодо жінок, а й проти чоловіків, що несе в собі різні послання, - каже вона. - Сексуалізоване насильство над жінками, покликане символізувати нездатність бійців протилежної сторони захистити своїх жінок. Сексуалізоване ж насильство щодо чоловіків або їхнє пряме згвалтування - це тотальне приниження, повне підпорядкування".
Війна проти України відгукнеться в Росії
У Фонді імені Белля, того вечора, багато говорили про історичні традиції Росії, про кодекс насильства, про Івана Грозного, терор більшовиків, війни - громадянську і дві світові, в Афганістані, у Чечні, в Грузії і т.д.
Але після розпаду СРСР, нагадала Аліс Бота, виникло, невелике за часом, вікно можливостей, коли з'явився шанс на опрацювання історії, а також з'явилися і розквітли такі організації, як "Меморіал", коли ЗМІ були по-справжньому вільними та незалежними. "Тоді могло щось з'явитися, - каже вона. - Але всі надії були поховані Путіним у його політиці та мові насильства".
Війна ж, яку Росія зараз веде проти України, матиме, за її прогнозом, для російського суспільства такі катастрофічні наслідки, які воно ще не може собі навіть уявити: "Структури насильства не просто існуватимуть і далі, частково, вони повернуться до домашніх господарств, у сім'ї, у повсякденне життя людей". Війна в Україні, додала вона, звела на ні усі спроби прийняти в Росії закони, що обмежують, наприклад, домашнє насильство: "Ситуація повернулася на десятиліття тому".
Жінки як ідеологічний ресурс Кремля
Сабіне Фішер нагадала про те, що ще й до другої половини десятих років, у Росії могли більш менш активно працювати феміністські організації, що, у свою чергу, було реакцією суспільства, наприклад, на декриміналізацію в 2017 році деяких видів домашнього насильства. Дискусії на цю тему йшли тоді у Росії дуже бурхливо. Їхніми ініціаторами були організації феміністок.
Тепер ситуація інша. Режим, каже Фішер, робить ставку на, притаманний російському суспільству та особливо політичній еліті, антифемінізм, ще й дедалі більше його культивує.
За спостереженням Аліс Боти, жінки стають у Росії дедалі більше ідеологічним ресурсом, є і архаїчне уявлення про роль жінки, і концепція жіночої емансипації, що йому суперечить. "Я боюся, що переможе архаїчне уявлення, - каже вона. - І воно вже перемогло. Жінка використовується як ідеологічний ресурс для боротьби з усім, що подається як західна конотація. А гомосексуали, ЛГБТ - це, як би, наступний ступінь західного декадента ".
Чи є надія на російське суспільство?
Прогноз на найближчу перспективу і у Фішер, і у Боти вкрай песимістичний.
"Агресивна війна Кремля, проти України, вихваляє насильство. Солдати, які вчинили різанину в Бучі , гвалтували жінок, які вбивали дітей і чоловіків зі зв'язаними за спиною руками, Володимир Путін нагороджує,” - констатує Бота. - “І ці солдати повертаються додому з багажем усіх тих скоєних ними злочинами. І з цим багажем вони житимуть у російському суспільстві. І наслідки будуть жахливими, злочини в іншій формі відбуватимуться в самій Росії і далі".
Саме такий сценарій описує у своїй книзі і Сабіне Фішер.
"Російське суспільство настільки атомізоване," - каже вона, - “що практично немає надії, що зсередини цього суспільства виникне рух, який можна порівняти з білоруським у 2020 році, а тим більше українським 2003-2004 років, а насамперед - з Майданом 2014 року".
Найімовірнішими сценаріями подальшого розвитку подій у Росії, яка веде війну проти України, Фішер називає або збереження існуючого режиму та його наступність із Путіним чи в Кремлі, чи кимось іншим, чи колапс режиму. Демократичну трансформацію, за підтримки суспільства, вона вважає найменш можливим сценарієм.
Причину вона бачить у поширеній специфічної формі шовінізму російського суспільства, загалом, його патріархальності і допустимості їм як насильства.
"Нинішній стан російського суспільства робить мене песимістом,” - каже Фішер. - “Дуже велику роль грає імперськість. Дуже багато хто в Росії не здатний змиритися з тим, що з розпадом Радянського Союзу вони втратили й імперськість. І режим свідомо грає на таких настроях".
Песимістично налаштована і Аліс Бота. Немає в неї особливих надій і на тих росіян, які самі себе зараховують до ліберальної опозиції:
"Ті, хто бував у Росії і вів там розмови, знають, що в приватних бесідах навіть ті, хто називає себе лібералами, відкритими світу, опозиціонерами, часом так відгукуються про українців та українок, що вуха в'януть".
Джерело — DW
