Всім відомі вислови на кшталт «я серцем відчуваю», «аж серце стиснулося», «з глибини серця бажаю вам» і, напевно, сотні подібних. Фрази, приказки та афоризми, в яких згадується слово «серце» з функцією, зовсім не притаманною цьому органу з анатомічної та фізіологічної точки зору, є присутніми в кожній мові і є широко застосовуваними.
В цьому немає нічого дивного, адже використання слова «серце» дуже часто зустрічається в найстародавніших літературних творах, одним з яких є Святе письмо. Враховуючи, що Біблія була першою переписною, а потім і друкованою книгою в країнах Європи і в Україні, не дивно, що вислови зі словом «серце» так глибоко вкорінились в нашу мову.
Ось лише декілька загально відомих прикладів з Нового Завіту:
Євангеліє від Матфея 5:8: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать»
Євангеліє від Матфея 12:34: «Поріддя єхиднове, як можете добро говорити злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста»
Євангеліє від Луки 6:45: «Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її»
Євангеліє від Луки 12:34: «Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде»
Євангеліє від Луки 14:1: «Нехай не тривожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте»
Подібні вислови можна зустріти також і у Старому Завіті, в псалмах, у посланнях апостолів, також і в безлічі інших філософських та релігійних літературних джерел країн світу.
Будучи християнкою та психологом, я вже багато років досліджую взаємозв’язок між головним органом серцево-судинної системи людини і описом функції цього органу у Святому письмі.
Також і в психології розмірковуючи над цінностями, згідно яких ми приймаємо важливі життєві рішення, або розбираючи болючі помилки, вчинені під впливом емоцій, слово «серце» неминуче є присутнім в кожному випадку.
Проте в обох випадках з фізіологічної точки зору серце, як орган серцево-судинної системи не має функції «бачити» або «містити» в собі щось, що би могло трансформувалось в слова. Серце, як орган, дійсно має унікальну автономну нервову систему, що забезпечує підтримку серцебиття, але забезпечити формулювання думок чи брати участь в процесі мовлення серце не здатне. Отже, очевидно, мається на увазі якесь інше «серце».
То, що ж таке серце і чому йому відводиться така критично важлива роль в тілі і в душі?
Не думаю, що я буду першою, хто скаже, що «серце» в тому контексті, про який мова йде вище, є частиною не кровоносної, а нервової системи людини, зокрема її центрального органу - головного мозку. Більше того, я переконана, що є не одна, а декілька структур мозку, які беруть на себе функцію серця нашої внутрішньої людини. Перш за все - це лімбічна система мозку, яка відповідає за емоційну регуляцію, а також префронтальна кора, відповідальна за моральні судження, відчуття «добре - погано», совість та внутрішні цінності.
Звичайно, схожість за формою серця та лімбічною системою є лише додатковим цікавим співпадінням.
Справжнім аргументом є функція лімбічної системи – регуляція емоцій (страх, гнів, тривога) та емоційна пам’ять. Людина приходить в цей світ з дуже незрілим головним мозком – немовляті знадобиться не один рік, щоб опанувати складні рухи, мову, розвинути когнітивні навички. Проте лімбічна система (основними структурами якої є мигдалина, гіпокамп, поясна звивина та гіпоталамус) є більш глибокою і більш сформованою системою мозку. Саме тому дитина, не розуміючи ще мови, здатна розпізнавати емоції і реагувати на них.
Так само і тварини, маючи значно меншу ніж у людини кору головного мозку, але дуже схожий «емоційний мозок» є значно чутливішими до інтонацій та вібрацій голосу, а також до мови тіла, що забезпечують відчуття (тобто, що я відчуваю при спілкуванні, а не те, що я думаю).
В процесі дорослішання мозок людини поступово зрітиме (цей процес продовжується до 25 років) і завершується дозріванням префронтальної кори, яка в нормі у здорової людини безперервно взаємодіє з лімбічною системою і забезпечує контроль емоцій. Значною мірою контроль забезпечується когнітивною функцією (тобто, що я думаю).
Людину робить людиною (душею живою) здатність обирати, що думати і внаслідок цього, що відчувати і як діяти.
Взаємодію лімбічної системи та префронтальної кори можна порівняти з великим та малим колом кровообігу, поєднаних серцем. Вони нерозривно між собою зв’язані і порушення в одній структурі неминуче впливає на іншу.
Тварини і маленькі діти діють інстинктивно.
На жаль, деякі люди в силу тих чи інших причин не дорослішають емоційно. Емоційно-незрілі дорослі діють керуючись лише емоціями, не усвідомлюючи їх, не розуміючи їх природнього значення, скерованого на виживання індивідума. Саме цей стан і називається «закам’янілим» чи «зачерствілим» серцем.
Як написано в Псалмі 4: «Гніваючись не зогрішайте, роздумуйте в серцях ваших, на постелях ваших заспокойтеся». Мова тут йде саме про емоційну регуляцію. Критично важливо для дорослої людини усвідомлювати свої емоції: «Я злюсь. Чому? Що або хто спричинив це? Що я, як доросла свідома людина можу зробити в цьому випадку?
Якщо емоцію усвідомити і обдумати «на постелі», то скоріше за все мудре рішення знайдеться. Якщо ж не усвідомлювати і не контролювати емоції, то ТІЛО (а синонім слова «тіло» це «труп») бере контроль в свої руки. Людина діє ні піці емоційного стану так, як чинила би тварина.
«Але Ісус сказав йому: іди за мною і залиш мертвим ховати своїх мерців» (Матфея 8:22) або «Бо цей син мій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся» (Луки 15:24)
Отже, знання про анатомію та фізіологію нервової системи, лімбічну систему головного мозку, симпатичну та парасимпатичну системи – це основа опанування емоційної регуляції, яка КАРДИНАЛЬНО може змінити життя людини – її серце…
Розглянемо п’ять вищезазначених цитат з Біблії про серце в контексті психології:
1. «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать»
Що означає «чиста» лімбічна система мозку (або чистий емоційний мозок), контрольований префронтальною звивиною. Це – адекватна людина, з правильно працюючою нервовою системою, яка знаходиться переважно в доброму гуморі, а якщо і гнівається, то здатна контролювати себе і залишатись навіть в стресовій ситуації коректною і виваженою.
2. «Поріддя єхиднове, як можете добро говорити злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста»
Це той випадок, коли людина в емоційному стані чи в стресовій ситуації говорить те, що відчуває без усвідомлення. Ні норми моралі, ні думки про те, що відчуває опонент, ні емпатія побоювання ранити чи завдати болю не можуть зупинити людину з серцем, повним злості. Така людина перетворюється на тварину, яка конкурує за їжу, територію або можливість подовжити рід. З психологічної точки зору це є порушенням емоційної регуляції, або емоційна незрілість. Не душа жива говорить, але тіло, прах, що на прах перетвориться.
3. Євангеліє від Луки 6:45: «Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її»
Це, власне, розширений і доповнений вислів номер 2. Проте в психологічному контексті це доповнення є дуже важливим. Мова тут йде саме про формування характеру. «Повнота серця» - це стан, коли внаслідок дії гормонів стресу людина вже не здатна контролювати себе, усвідомлювати, що вона каже чи діє. На тому етапі, коли рівень кортизолу з адреналіном досягають певного рівня, свідомість(тобто контроль кори головного мозку) відключається, а підсвідомість буде діяти так, як вона вважає правильно для суб’єкта виживання. Отже, людина не може в такому стані маніпулювати, вона буде такою, як є, і говоритиме або діятиме згідно своїх цінностей «виноситиме зі свого скарбу».
4. «Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде»
Це – логічне продовження попереднього пункту. Ми вкладатимемо емоції в те, що для нас справді важливо. Важлива сім’я і діти – будемо переживати з цього приводу, важливо «бути красивою», будемо витрачати час на манікюр з педикюром, важливі гроші – будемо нехтувати всім іншим. Ось чому так надзвичайно важливо розставити правильні пріоритети у сфері цінностей.
Насправді цінностей у нас багато: родина, робота, здоров’я, навчання, наукова дисертація, відпустка, покупка нерухомості, і безліч іншого… І в усе це ми вкладаємо емоції, особливо у випадку конфлікту, але ж Святе письмо вчить нас перш за все шукати Царства Божого і правди Його, а все інше нам додасться. І це повертає нас до пункту першого. Саме тоді, коли головною цінністю людини є її віра - емоційна регуляція налагоджується сама собою, немає перенавантаження нервової системи і людина почувається, як чиста серцем.
5. «Нехай не тривожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте»
Як психолог, я можу із впевненістю заявити, що віруючим людям справлятись з викликами життя, стражданнями і спокусами, які неминуче супроводжують людину на її життєвому шляху, набагато легше, ніж людям невіруючим. На жаль, кількість фіксацій симпато-адреналових кризів, більше відомих під назвою «панічних атак», з кожним роком все більшає. Цей стан не загрожує життю, але є дуже суб’єктивно важким і лякаючим. Вже винайдено величезну кількість різноманітних технік і вони непогано працюють. Це, переважно, дихальні вправи і так звані «техніки заземлення». Проте віруючим людям, які в ситуаціях, які ми не можемо контролювати, довіряють Богу і смиряються, та концентруються на тому, що людині під силу контролювати, набагато легше впоратись з панічними атаками та тривожністю, ніж людям, як не мають такої великої опори в своєму життя.
