У першій половині вересня відбулося загострення громадянської війни в Ємені. Наступ хуситів, підтримуваних Іраном, дозволив їм взяти під контроль практично все єменське узбережжя Червоного моря. Цей конфлікт, що супроводжується тривалим тупиком у війні з Іраном, ставить під сумнів ефективність Меккського альянсу та роль США як регіонального гаранта безпеки. Бойові дії негайно позначилися на світовій економіці, що відчує на собі й Європа.
Що саме сталося?
Після того, як у середині липня Саудівська Аравія (КСА) розбомбила аеропорт у Сані, конфлікт, що перебував у «замороженому» стані близько чотирьох років, почав стрімко набирати обертів. На початку вересня цього року він переріс у регулярні бойові зіткнення хуситів із підтримуваними саудитами урядовими силами Керівної президентської ради (PLC) та проурядовими Національними силами опору.
8 вересня хусити завдали ударів по стратегічних цілях у Саудівській Аравії (зокрема, по енергетичній інфраструктурі в регіонах Джазан, Абха та Наджран), а протягом наступних днів досягли значних територіальних успіхів. До 11 вересня вони взяли під свій контроль єменський порт Моха та острів Перім, що розташований біля самого входу в протоку Баб-ель-Мандеб. Тим самим бойовики суттєво розширили свої можливості щодо контролю та ймовірного блокування цієї надважливої морської артерії.
Варто зазначити, що під час атаки хусити застосували новітні технології — для програмування траєкторії польоту ракет було використано штучний інтелект, а саме мовну модель Claude. Крім того, з'явилися повідомлення, що однією з причин блискавичного успіху наступу на узбережжі Червоного моря стало створення діпфейку (deepfake) зі згенерованим голосом лідера Національних сил опору, який нібито віддавав наказ своїм військам відступати.
Чому ескалація відбулася саме зараз?
Загострення конфлікту безпосередньо пов'язане з тривалим переговорним глухим кутом між США та Іраном і має на меті чинення безпрецедентного тиску на американську сторону.Хусити, спираючись на підтримку Ірану, значною мірою залежать від його ресурсів і поточних інтересів, хоча паралельно реалізують і власні амбіції, спрямовані на утримання та розширення підконтрольних територій.
Бойовики філігранно скористалися внутрішнім ослабленням коаліції, що їм протистоїть: у січні 2026 року еміратські війська під тиском Ер-Ріяда відійшли, зокрема, з острова Перім та порту Моха, залишивши небезпечну прогалину в обороні.
Остання ескалація також має на меті перевірку Іраном та його союзниками практичної дієздатності Мекканського пакту. Його учасники — Саудівська Аравія, Туреччина та Пакистан — раніше гучно декларували, що напад на одного з них вважатиметься нападом на всіх. Проте досі ні Туреччина, ні Пакистан не втрутилися у конфлікт збройним шляхом. Вони всіляко намагаються уникнути втягування у потенційно затяжну війну і сподіваються, що бойові дії не перекинуться безпосередньо на саудівську територію. Адже саме це, згідно із заявою міністра оборони Пакистану від 8 вересня, активувало б положення про спільну оборону. Втім, для такого кроку знадобиться чітке та офіційне прохання з боку КСА.
Який вплив на архітектуру безпеки в регіоні матимуть ці події?
Загострення ситуації на півдні Аравійського півострова становить колосальну небезпеку насамперед для Саудівської Аравії, яка розглядає хуситів як пряму екзистенційну загрозу своїй національній безпеці. Ця держава вже стала мішенню масштабної атаки безпілотників, яка 11 вересня завдала серйозних пошкоджень нафтопроводу Petroline — найважливішій транспортній альтернативі Ормузькій протоці. За наявними даними, дрони-камікадзе були запущені з території Іраку.
Відсутність рішучої підтримки з боку Туреччини та Пакистану — ключових союзників по Мекканському пакту — призводить до того, що сила впливу цієї нової осі регіональної безпеки стрімко слабшає. Крім того, спалах насильства в Ємені суттєво ускладнить вихід із геополітичного глухого кута по інший бік півострова.
Вразливість торгових суден перед атаками в Аденській затоці та Червоному морі невблаганно підвищує для країн регіону економічну ціну протистояння США та Ізраїлю з Іраном. Це також підживлює глибоке переконання у неефективності Сполучених Штатів як головного гаранта безпеки країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (GCC).Хоча найближчим часом очікується контрнаступ єменських урядових сил за підтримки саудівської авіації, яка завдаватиме ударів по позиціях хуситів у глибині підконтрольних їм територій, залишається відкритим питання, чи вдасться урядовим військам повернути втрачені території найближчими днями.
Відновлення активної фази громадянської війни матиме руйнівні наслідки для гуманітарної ситуації в Ємені, яка з моменту початку конфлікту залишається абсолютно катастрофічною. За даними UNICEF, майже половина населення цієї країни не має гарантованого постійного доступу до продовольства; критично обмежені можливості для здобуття освіти, заробітку та отримання базової медичної допомоги. Стрімко зростає і кількість нових біженців: Міжнародна організація з міграції зазначає, що лише від початку вересня понад 82 тисячі осіб стали вимушеними переселенцями. Одним із головних напрямків міграції залишаються країни Африканського Рогу, які приймають єменських біженців ще з часів саудівської інтервенції у 2015 році.
Якими можуть бути наслідки ескалації для Європи?
З європейської перспективи найважливішим — і водночас найбільш руйнівним — наслідком загострення єменського конфлікту є здатність повстанців-хуситів фактично заблокувати Баб-ель-Мандебську протоку. Ця акваторія має критичне значення для світової торгівлі, адже вона є невіддільною частиною морського маршруту, що з'єднує Азію з Європою через Червоне море та Суецький канал. Плавання альтернативним маршрутом — в обхід Африканського континенту — триває щонайменше на два тижні довше, а отже, потребує значно більших фінансових витрат.
Відповідно, зростання ризиків для судноплавства на коротшому маршруті неминуче потягне за собою негативні економічні наслідки. В свою чергу, територіальна експансія на початку вересня у поєднанні з атакою на нафтопровід Petroline вже спровокувала стрибок цін на нафту на світових ринках. Це, безперечно, призведе до подальшого подорожчання пального та інших категорій товарів. Тривогу інвесторів додатково посилила заява Оману від 14 вересня, у якій було оголошено про перенесення зустрічі представників країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (GCC) та Ірану щодо розробки нової моделі управління Ормузькою протокою, а також нещодавні напади на комерційні судна у цьому регіоні.
Джерело — PISM
