Несподівані повернення, протест проти конформізму, розпачлива поезія втрат, нью-метал-ревайвал, прог у всій красі та сміливі експерименти — усе це з'явилося в українській музиці минулої п’ятниці. Наші редактори зібрали найцікавіші релізи в новому випуску дайджесту "Нова музика тижня", щоб принести вам свіжу порцію аудіонасолоди.
Традиційно усі треки зібрано в регулярному плейлисті:
Dakh Daughters – Pandora’s Box
Жанр: dark cabaret, art punk, fusion acoustic reggae
Дата релізу: 07.03.2025
Антон Кістрін
Dakh Daughters належать до тієї категорії визначних українських культурних явищ, які реагують на абсурд сьогодення творчими вибухами — і, як правило, б’ють прицільно й точно. Pandora’s Box — це, безсумнівно, звернення до європейської аудиторії, якій нашій культурній дипломатії доводиться раз у раз нагадувати про неможливість пробачити злочини русні. Якщо, звісно, цей світ іще здатен відрізнити чорне від білого.
Pandora’s Box — життєствердне, саркастичне fusion-реггі, зігране на традиційних для колективу інструментах. Як завжди у Dakh Daughters, це важко назвати просто піснею — це перформативне мистецтво, де музика нерозривно пов’язана з візуальним образом.
Опус про метафоричну скриньку Пандори, яку відкрила росія, — набір заримованих плакатних меседжів, зрозумілих кожному, хто бодай базово знає англійську. А згенеровані штучним інтелектом кров і лайно у відео до цього треку — це не просто епатаж, а найдоречніші фарби для сприйняття цього потужного творчого маніфесту.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Саша Чемеров – Місто Наречених
Жанр: orchestral rock
Дата релізу: 07.03.2025
Антон Кістрін
Небагатьом українським музикантам сьогодні вдається щиро, непідробно й органічно рефлексувати на війну у своїй творчості. У більшості випадків такі пісні – кон’юнктурний контент, у якому легко зчитується штучний пафос, награні інтонації та інший крінж.
На щастя, у нас є Саша Чемеров – один із найкращих сонграйтерів країни, який уміє хрустким і зрозумілим поетичним словом, чіпкими мелодіями та потужним виконанням доносити до мас критичні меседжі сьогодення. Він говорить простими словами про складне, страшне, але важливе.
"Місто Наречених" – чуттєва, емпатична й пронизлива пісня про втрату, розпач і прийняття, присвячена українським жінкам, які втратили чоловіків на війні. Традиційні для Чемерова просторові гітари з гранжевим відтінком тут поєднуються з широтою й повітрям у виконанні оркестру ЗСУ, для якого аранжування написав Усейн Бекіров.
Саме завдяки оркестру та омажу на кінематографічну музику Енніо Морріконе композиція набуває відтінку героїчної істерн-саги. А попри трагічний контекст, пісня, покликана полегшити біль втрат, залишає після прослуховування відчутний відбиток світла.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Karfagen – The Card We Play (з альбому OMNI)
Жанр: прогресивний рок
Дата релізу: 07.03.2025
Іван Лисько
Я щиро дивуюся нескінченній працьовитості Антона Калугіна та тому, скільки релізів він випускає. Здається, ця людина не знає, що таке втома, і живе виключно музикою.
Нещодавно на Bandcamp вийшов новий альбом його проєкту Karfagen – OMNI, який спочатку публікувався у вигляді робочих тейків ексклюзивно для цієї платформи. Одним із найяскравіших треків альбому став The Card We Play, який на стримінгах з'явився як окремий сингл.
Це саме те, за що я так люблю музику: прогресивний рок у його найчистішій подобі. А якщо ви ще й шанувальник ранніх Opeth (зокрема Damnation), то тут легко зчитується очевидний вплив шведських легенд. Весь альбом наповнений відсилками до різних prog-гуртів, але саме в The Card We Play Karfagen знову демонструє майстерність у створенні глибокої, багатошарової музики, яка дивовижним чином утримує увагу.
Прекрасні мелодії, чіпкі гітарні рифи, що запам’ятовуються, контрастують із пишними аранжуваннями, де крізь знайомі референси все ж проступає власний стиль Karfagen – одного з найкращих сучасних prog-гуртів України. Тут немає нічого, що могло б мені не сподобатися.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Never Seen Miami, WentSeat – Самурай
Жанр: гранж, альтернативний рок
Дата релізу: 07.03.2025
Іван Лисько
У новому релізі київські рокери влаштували справжній хаос — безладний, зухвалий і неймовірно захопливий. До цього шабашу вони затягли Вікторію Троянчук із WENTSEAT, яка несподівано додає японську лірику. Здавалося б, уже нічим не здивувати, це виглядає настільки мемно й несподівано, що я повівся на цей трюк, як і те, що Never Seen Miami роблять різкий віраж у рок-н-рольно-психоделічне божевілля — і це працює.
Аранжування тут відверто шалені: хаотичний мікс гранжу, альтернативи й брейкбіту створює кислотну, брудну атмосферу, де іронія та трагедія балансують на межі. Це, мабуть, найекстравагантніший гранж, який будь-коли народжувався на нашій сцені.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Smile, Chaos, Sasha Proletarskyi — Вибір
Жанр: скрімо, постхардкор
Дата релізу: 07.03.2025
Іван Лисько
О, як же я здивувався, наткнувшись у спотіку на знайому назву Smile, Chaos! Закарпатський гурт, який, здавалося, розчинився у забутті, несподівано повернувся з першим за п’ять років скрімо-маніфестом, що кричить про зневагу до пасивності та конформізму. До цієї роботи долучився одеський журналіст і поет Саша Пролетарський, що додав тексту ще більшої експресії, підсилюючи ефектом загубленості, що є ключовим мотивом характером синглу.
Головна тема пісні — вибір (або його відсутність) у межах внутрішнього розламу. Ліричний герой застряг у нескінченному циклі повторень, де минуле тяжіє, а майбутнє виглядає або фальшивим, або недосяжним. Текст не має чіткої строфічної будови, але розбитий на фрагменти, що відображають наростаюче занурення в кризу. Він починається з запитання про вибір, поглиблюється в рефлексію, а потім стає майже маніакальним у своєму допитуванні: «Нащо ти думаєш?»
Остання строфа підводить до фінальної точки — світла немає, але з’являється усвідомлення власної пастки. Похмурий, напружений текст чудово поєднується з агресивною подачею Smile, Chaos, що, здається, знайшли спосіб зробити повернення максимально вдалим.
⭐️⭐️⭐️⭐️½
Crosschains, Гоня – Внутрішній ворог
Жанр: нью-метал
Дата релізу: 06.03.2025
Дмитро Лесик
Метал-колектив Crosschains, який минулого року випустив дебютний альбом Deathgrip, підсумувавши чотири роки творчості, почав ділитися подробицями майбутнього повноформатника. Цього разу гурт вирішив зробити альбом-фіт із львівським репером Гоня, і вже зараз можна почути перший результат цієї співпраці – сингл "Внутрішній ворог".
Нова робота в чомусь нагадує їхній бенгер Velych, що вийшов ще три роки тому, адже тут також є рефлексія на стан у країні – хибні, непотрібні й подекуди шкідливі процеси, що заважають ефективно обороняти державу. Це особливо резонує із хаотичними змінами у правилах виїзду митців у межах європейських чи міжнародних турів, що для багатьох стали потужним ударом.
Поєднання потужного металу та читки Гоні створює міцний зв’язок із реальним посилом, а скрімо частини працюють як подвійне еспресо. Питання викликає контрастний "ангельський заспів під металкор" на початку – цей елемент тут явно зайвий, хоч добре, що він звучить на старті, а не посеред треку, коли вже розганяється кач.
Загалом ця нью-метал колаба інтригує, і хочеться сподіватися, що майбутній альбом не розчарує та принесе бажаний результат.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Renie Cares, Sucilna_nevdacha.exe — лю біль <3
Жанр: індірок, дарквейв
Дата релізу: 06.03.2025
Іван Лисько
Ірина Панчук оголосила, що її новий альбом female складатиметься виключно з жіночих колаборацій із її улюбленими виконавицями. Попередній експериментальний електротрилер, створений разом з Уляною Автенюк, був тепло прийнятий нашим каналом. Тому фіт із Надею Печуркіною не став несподіванкою — я вже давно чекав на цю співпрацю, адже вважаю цих артисток духовними сестрами-близнючками (у хорошому сенсі), зважаючи на схожий інтровертний характер їхніх пісень.
Результат — цікава суміш darkwave, indie rock і post-industrial, де переплітаються страждання, пристрасть, біль і ніжність. Однак трохи псує враження недоречний вокальний автотюн, а самої Наді Печуркіної мені трохи не вистачило.
⭐️⭐️⭐️⭐️
The Soul Delusion – Фарби забуття (ЕР)
Жанр: фолк, блюз
Дата релізу: 07.03.2025
Дмитро Лесик
Квінтет The Soul Delusion підсумував свій творчий етап мініальбомом "Фарби забуття". Це кульмінація їхнього шляху, де ще більше спокою та затишку, адже альбом складається з чотирьох композицій.
"Фарби забуття" — це перш за все реліз з розслаблюючим елементом. Тут поєднуються фолк, атмосферний блюз, спокенворд під синтезатори та легкі гітарні програші. Це музика, яку варто слухати в ідеальній атмосфері, коли хочеться розслабитись та зануритись у відчуття спокою.
Робота значно просунулася завдяки якісному продакшну та уважному підходу до ліричного наповнення пісень. І це справді відчувається: у кожній композиції є своя історія, яку варто послухати та пережити.
⭐️⭐️⭐️⭐️
sichneva – глядач
Жанр: акустичний індіпоп
Дата релізу: 01.03.2025
Антон Кістрін
Пісні інді-виконавиці sichneva звучать як саундтрек до чергового сезону серіалу під назвою "нова щирість". А щирість, як відомо, – це те, що завжди в моді й водночас у дефіциті.
У глядачі артистка метафорично називає себе спостерігачем своєрідних вистав які їй, судячи з контексту, влаштовує людина, з якою у неї, м’яко кажучи, не надто здорові стосунки. Ця пісня має відчутний терапевтичний присмак – ніби можливість проговорити наболіле в музичній формі.
Лаконічне акустичне аранжування й камерний саунд створюють той самий ефект присутності, якого прагнуть багато музикантів. Ніби слухач опиняється в партері на найдорожчих місцях і спостерігає за історією ліричної героїні від першої особи. А сама ця історія – з того рівня інтимності, коли її можна розповісти лише в пісні. Іноді це навіть дієвіше, ніж у кріслі психолога.
Небанальна лірика та поетичні образи, приземлені, майже побутові, роблять цей трек ще більш особливим. Чого варте лише зізнання: "моїй душі потрібна пральна машинка – випрати свої думки"…
⭐️⭐️⭐️⭐️
Do Sliz – Серцебиття
Жанр: індіпоп
Дата релізу: 07.03.2025
Денис Пінаєв
Як сонячне проміння після довгих холодів, новий сингл Do Sliz "Серцебиття" зігріває плейлисти теплом і ніжністю. Катерина Закревська знову зачаровує своїм голосом, а знайомі мотиви SadSvit додають композиції особливої атмосферності.
Пісня сповнена контрастів: легкість і грайливість подачі вокалу переплітаються з меланхолійним настроєм музики. У тексті — роздуми про минуле, яке не відпускає, та страх перед майбутнім, що залишається туманним. Проте, попри нотки суму, трек дихає життєствердністю, залишаючи по собі тепле післясмак. Ідеальний супутник для самотніх весняних прогулянок.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Юля Юріна – Русалочки
Жанр: фольктроніка
Дата релізу: 05.03.2025
Дмитро Лесик
Юля Юріна випустила вже третій сингл із майбутнього альбому "Краля" та анонсувала його вихід на всіх сервісах 2 квітня.
Загалом електрофольк-сцена доволі тісна, особливо з урахуванням такого мастодонта, як Go_A, але Юріна знайшла свою нішу, яка справді має що розповісти. Так ми й отримали готизовані народні пісні, що під впливом електроніки набувають абсолютно нового звучання. У цьому треку історія веде нас у світ русалок – душ утоплених дівчат, самогубиць або нехрещених дітей, які заманювали людей у болота.
"Русалочки" мають хороший кач, цікавий інструментал і запам’ятовувані мотиви. Водночас важко не погодитися, що Церковка вийшла більш цікавою та хітовою. Тут буквально трохи не вистачило, щоб сингл обійшов її.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Пропаща сила – Падаєш
Жанр: індірок
Дата релізу: 07.03.2025
Інді-рокери та амбасадори кінцевої станції "Сирець", Пропаща сила, нарешті наближаються до довгоочікуваного релізу свого альбому, до якого рухались майже два роки. Щоб нагадати про себе перед прем'єрою, вони презентували сингл "Падаєш".
Нова пісня "Падаєш" розповідає про найфатальніші моменти у стосунках — одержимість, залежність і крихкість зв'язку між людьми. Як завжди, гурт дарує потужний інді-рок із домішкою суржику, що звучить органічно та природно, наче важлива частина їхнього живого звучання.
⭐️⭐️⭐️½
Жирафа У Вогні – фломастер
Жанр: teenage emo-pop, indie rock, сейлормун-панк
Дата релізу: 07.03.2025
Антон Кістрін
Таємничий проєкт Жирафа У Вогні продовжує змішувати у своєму творчому блендері безліч інгредієнтів: лайтові гітари зі спадщини пізніх нульових, музичні патерни епохи розквіту емо та поппанку, наполегливі біти й реверанси в бік опенерів японських аніме-серіалів.
Все це, щоправда, приправлене загалом мотивуючою лірикою, попри сумну констатацію того, що й автори, і цільова аудиторія – “діти втраченого часу”. У "фломастері" Жирафа У Вогні майже три хвилини, наче популярний стендапер, запитує у своєї публіки: “Ви бадьорі?”
А з бадьорого тут не лише строкатий мікс субжанрів (здається, дітки тут одночасно надихались Avril Lavigne, Paramore, Halsey і Blackpink), а й несподіване рішення зі зміною гармонії ближче до коди, що відсилає до популярної азіатської музики. Шкільні дискотеки давно лишились у минулому, але їхній неповторний вайб ніхто не скасовував…
⭐️⭐️⭐️½
Love, Mary, Andrii Barmalii – Судний день
Жанр: дарк-електропоп
Дата релізу: 07.03.2025
Іван Лисько
Скоріш за все, ви скажете, що це абсолютний неформат для каналу — і матимете рацію. Але саме цим і прекрасна наша рубрика: суворих обмежень тут немає.
У новій пісні попспівачка Love, Mary стикається з наслідками власних рішень, а джазовий саксофоніст Андрій Бармалій, який також виступає саундпродюсером треку, додає темних фарб і холодної, дещо відстороненої атмосфери. Якщо метою було поєднати еклектику з артхаусною формою, то завдання виконано — Андрій Бармалій чудово балансує між electropop та альтернативною музикою.
Саксофонне соло звучить витончено, але сама сповідальна тема грішності та віри, з центральним образом в’язниці власних думок, реалізована настільки дивно, що навіть без псевдоартхаусної лірики суть треку не змінилася б. А от після нього хочеться негайно переглянути фільми Бернардо Бертолуччі або Франсуа Озона.
⭐️⭐️⭐️½
Nik Kornery Orchestra – Звик
Жанр: індірок
Дата релізу: 01.03.2025
Антон Кістрін
Молодий бенд із Дніпра Nik Kornery Orchestra у новому синглі "Звик" демонструє, що застряг у стилістичних текстурах. Але ці текстури настільки прекрасні, що гурту можна пробачити все – від сирого продакшну до протесту музикантів проти метроному. Від цього треку розходиться світіння аури кристалізованої юності. А юність, як ми знаємо, – ідеальний період життя для того, щоб страждати й шукати себе. А потім – знову страждати. Тому й пісня так резонує з епохою: меланхолійна, дещо розгублена й місцями медитативна.
Відчутні референси та естетичний вектор – від ранніх Radiohead, Coldplay і Travis до інтровертного ісландського построку – дарують надію, впевненість і радість за нове покоління музикантів, які, вочевидь, виховувалися на кращих зразках. Водночас харизматичний тембр вокаліста інтонаційно більше нагадує артистів новішої хвилі – Метта Гілі з The 1975 та Сема Фендера.
Тож "Звик" – це гарна спроба 5-хвилинної телепортації зі спальних районів Дніпра в манчестерські доки або на один із мостів через канали Единбурга…
⭐️⭐️⭐️½
