"Наконєцто я дождався. Скільки сидів, ждав, ждав, а всьо-такі єсть", — як говорить відомий тік-ток мєм. Дуже довго і я чекала, і цей час настав: поговоримо з вами про сольні проєкти хлопців з BTS.
Історія гурту починається у далекому 2013 році. Тепер минуло 10 років. За цей час змінився стиль їх музики, подача, а головне — їх маркетинг. І HYBE навчився їх продавати.
Я прийшла у к-поп у 2021 році, і за цей час BTS як гурт нічим особливо не вражали. Всі продовжували хвалити їх за попередні заслуги (?), слухати десятий ремікс однієї й тієї ж пісні (доволі банальної й посередньої насправді). І тепер зʼявилося 7 сольних проєктів, які ніби "підсумовують" творчість хлопців. Спробуємо розібратися, про що вони та чи взагалі чимось цікаві.
І одразу хочеться сказати, що ні. Не цікаві. Деякі речі, звісно, привернули мою увагу, але більшість — це щось невиразне, посереднє, нецікаве і нудне. Але про все по черзі. І почнемо з хорошого.
Як на мене, найкраща робота вийшла у J-Hope. У його альбомі Jack in the Box 10 композицій, дві з яких він попередньо презентував ще у 2022 році — More та Arson. Ще тоді я казала, що вони мені сподобалися, це не той J-Hope, до якого всі звикли. Тут є і рокове звучання, і незвичне аранжування. Це щось ближче до ранньої творчості BTS, яка насправді мені імпонує. Альбом доволі цілісний за настроєм, за музикою, і оду справляє цілком приємне враження.
Також варто відзначити роботу Юнгі ака Agust D. Його альбом — D-DAY — насправді непоганий. Більше про нього я писала отут, і з часу цього огляду мало що змінилося. Так, музично він хороший, Юнгі дійсно хороший композитор і продюсер, але альбом лишає питання. "Це ж було вже" — звісно, ми можемо говорити про тяглість творчості, і ця робота як завершення якогось етапу творчості. Але у мене немає твого враження поки. Окремі речі тут дуже навіть хороші — наприклад AMYGDALA або Snooze, яка створена на основі музики покійного оскароносного японського композитора Рюічі Сакамото.
Маю сказати кілька схвальних слів і про альбом Чіміна FACE. Цілісно він, звичайно, ніякий, варті уваги тільки дві пісні — Set Me Free, Pt. 2 та Like Crazy. У першій мені подобається орган, який гарно обіграли з хором та ударними — це дійсно те, що варте уваги. Друга ж просто хороша поп пісня, будемо чесні. Вона приємна, ненавʼязлива, і при цьому завдяки звукам на задньому фоні не виглядає нудною. Разом з тим, мені не подобається вокал Чіміна — не тому, що він погано співає (хоча погано, всі ми памʼятаємо той анкор, після якого його й розкритикували), а тому, що тут явний перебір зі спецефектами для голосу. Він такий високий, аж ріже вухо (особливо у Set Me Free). Решта ж пісень цього альбому взагалі нічим не вирізняються, і здаються доданими "просто щоб були", і не робити його сингл-альбомом.
Альбом RM — Indigo це дуже незрозуміла для мене річ. Ще коли він вийшов я вважала його просто слабеньким, а тепер помітила, що із 10 пісень дійсно його сольні тільки 2. Всі інші — це колаборації. І це видається дивним. Бо ну просто робити фіти — це нормально. От знаєте, коли написав пісню, і розумієш, що чогось не вистачає, і ти запрошуєш людину, яка може щось додати, підкреслити, вирізнити трек з-поміж інших.
У того ж Юнгі на альбомі аж два — з IU та вокалістом корейського рок-гурту The Rose WOOSUNG. І там це працює. Протягом платівки ми цілком встигаємо насолодитися творчістю Юнгі. І якщо він знає, що такий собі вокаліст, то і не співає — за нього це роблять інші й це додає відтінків трекам. Тут же, у цьому "квітнику" — все губиться. Тим більше — ті дві пісні, які RM виконує сам — абсолютно посередні та банальні, що музично, що за змістом.
Альбом Кім Техьона (V) Layover — просто нудний. Ні, він цілком може існувати як щось нішеве, для любителів тихої, повільної музики, фортепіанних концертів, старого джазу, мабуть. Бо він ну… Нецікавий? Пісні одноманітні. Вони перетікають одна в одну і ти не можеш помітити — де кінчається одна й починається інша. Така ж проблема — нудьга — і з синглом Джіна The Astronaut. Вона нудна, вона не запам'ятовується. Взагалі, здається її єдина функція — просто щоб була. Зафіксувати його сольну діяльність, так би мовити.
Ну і головна зірка гурту — і моє головне розчарування — це Чонгук і його GOLDEN. Тут попередньо варто зазначити, що очевидно альбом випускали не для ринку Кореї — він прицільно налаштований виключно на Америку. Взагалі, здається HYBE всіма силами намагається стати "своїм" у Голлівуді, серед місцевої музичної еліти, відкусити шматок світового музичного пирога — усі ці намагання проштовхнути BTS на "Ґреммі", англомовні американізовані (посередні) пісні. Тому й свій "козир" вони щиро намагаються просунути туди. Саме тому пісні альбому Чонгука англійською, просування у нього було на американському ТБ, а кліп на Standing Next to You йому знімала Таню Муіньо — бо вона зараз топова режисерка, яка робить найбільш хайпові роботи, які номінують на "Ґреммі". І це все настільки очевидно, що стає сумно. Бо втрачається автентичність, не знаю? Загалом, якщо оцінювати треки з альбому Чонгука — то можна тільки сказати, що це БАНАЛЬНО. У них немає новизни, там банальні біти, сенс зводиться — "я багатий і красивий, буду *любити* тебе вічно". Ця тема в американській попсі зникла ще кілька десятків років тому. Звісно, є унікуми, які продовжують, але це нудно, банально, і нецікаво. Не для тебе, загалом, мама квіточку ростила.
Що я хотіла сказати оцим великим опусом? А те, що світ не стоїть на місці. Світ розвивається. Світ змінюється. І змінюється музика. І щоб лишатися "на хвилі" мало мати армію фанів, треба якось підтримувати свій статус, пропонувати завжди щось нове, змінюватися самому і змінювати свою аудиторію. А хлопці з BTS, як бачимо, цього не роблять. Звісно, можна сказати, що вони просто за 10 років втомилися, що це був подарунок фанатам перед армією, але тоді це й має так називатися. Не треба тягти возика, якщо втомився. Якщо ти називаєш себе тим, хто "задає тренди", то треба ним бути.
Тут ще варто зауважити, що як би я не любила HYBE, вони вміють продавати. Так загорнути щось посереднє у яскраву обгортку, щоб увесь світ це зʼїв, треба вміти.
Ось такі думки у мене щодо сольних проєктів BTS. А ви що думаєте?
