Авторка: Даля
Ним ми просякнуті від моменту наповнення легень повітрям до усвідомлення того, що він усюди. Приголомшує, чи не так?
Про представниць феміністичного руху існує чимало різних "невигаданих історій, про які неможливо мовчати". Приміром, історія про те, що вони в усьому бачать сексизм. Ми тут для того, аби спростувати цей міт, бо це, власне, і не міт, а наша реальність.
На прикладі військово-політичної ситуації в Україні ми спостерігаємо, як окрема подія "ефектом метелика" може спричинити вплив на сферу, якої вона безпосередньо не стосується. Однак коли справа стосується сексизму, уся феміністична аргументація, як правило, розбивається об непереможне "понавигадували проблем". Бо коли визнаєш, що система паршива, усвідомлення пригнічує. Та присягаюсь: воно того варте, бо прийняття значить те, що початок закладено!
Сексизм – це упередженість і дискримінація за фактором статі, що базується на поняттях гендерних ролей, які приписуються людині залежно від її біологічної статі.
Людина народжується – і лише потім виникає гендер. Сімона де Бовуар казала: "Жінкою не народжуються, жінкою стають". Тож щойно на світ з’являється дівчинка, у гру вступає сексизм. Це працює просто і, судячи з результатів, дуже успішно: рожевий одяг і рожевий візочок, компліменти на кшталт "яка гарна", ляльки й дитячі кухоньки, косметичні комплекти та пробиті вушка, танці чи гімнастика, мультфільми про принцес, які стають щасливими, лише коли знайдуть свого принца та інше, інше, інше… Дівчинка росте, приходить новий період життя, а сексизм же мімікрує: тепер він вчить, яким повинно бути жіноче тіло, показує це білбордами, журналами, засобами масмедіа, а в ранг найцінніших зводить худих, поголених, довгоногих, з осиними таліями, без розтяжок і прищів, без нерівностей шкіри, з довгими віями й ляльковими параметрами – жінок, котрих не існує. Саме тут зазвичай уперше стає боляче, адже дитинство привчило тебе до стандартів суспільства, яким ти відповідаєш, а вимоги зростають до рівня, коли людина фізіологічно не може під них підлаштовуватись: гормони викликають прищі, починається ріст волосся, генетика визначає тип фігури. А оскільки сексизм – повноправна складова сучасного соціуму, то його надбаннями користуються маркетингові компанії, пропонуючи дієти, бритви, величезний вибір кремів, масажі від целюліту, фітнес-програми, косметологічні операції тощо. І весь цей механізм продовжує працювати завдяки тим, хто вважає, що ця система заслуговує на життя.
Сексизм, як обмежений викладач, що не спромігся підлаштуватися під нові реалії, вчить нас бути жінками, пояснює, що це значить, не даючи нам зрозуміти, що значить бути жінкою для кожної з нас.
Він протоптав нам стежку, вдягнув на нас шори і змушує крокувати: бути тихими, скромними, турботливими, жертовними, мотиваторками, берегинями сімейного вогнища і цнотливими повіями. Тобто мати всі якості, щоби не просто не конкурувати з чоловіками, а просто-таки присвятити себе їхнім потребам.
Сексизм простягає свої злощасні лапки як до міжособистісних стосунків, так і до інтимних. Він визначає яка жінка гідна, а яка ні. Йому належить відома фраза "до весілля ні-ні", яка розповсюджується виключно на жінок, а деякі з нас і донині дотримуються цього світогляду, не усвідомлюючи, які наслідки це має на наше світосприйняття. Обмеження себе в сексуальному досвіді до одруження, по-перше, не дає жінці можливості вивчити своє тіло, дізнатися, що їй подобається, а що ні; по-друге, табуює секс і розвиток сексуальної освіти; а по-третє, робить із сексуального досвіду щось брудне, запевняючи, що кількість партнерів чи взагалі їх наявність може зіпсувати жінку, зробити її недостатньо "чистою".
Як наслідок, ми маємо такі поняття як цнотливість, телегонія та слатшеймінг. Ну бо сексизм вимагає, без цього ніяк.
Секзизм зупиняє жінок. В усьому.
Ми не можемо порівнювати досягнення жінок і чоловіків на однаковому поприщі, поки існує така соціальна перешкода як сексизм. А іноді не лише соціальна, але й законодавча. Скляні стелі і стіни, розрив в оплаті праці, липка підлога – ці терміни виникли не просто так, вони досі є актуальними через неправильно побудовану систему боротьби з гендерною нерівністю, яку не усунути законами в конкретній сфері діяльності. Люди повинні навчитися починати із себе, а для цього потрібна освіта, зокрема, програми з поясненнями чому сексизм – це погано, як він заважає та чому ми повинні знищувати будь-які його прояви.
Словом, сексизм – це дуже немодно й нудно. Нікому не раджу!
