Лос-Анджелес Лейкерс, в контексті обмінів, завжди фігурували як "Покупці". Леброн Джеймс, Ентоні Девіс, боротьба за чемпіонство. Такою була реальність. Певного роду константа.
Навіть коли справи йшли погано, все рівно, ми тільки й чули тези : "Лейкерс шукають підсилення".
Цього ж сезону, а точніше, останні декілька тижнів, дискрус почав поволі змінюватися.
Так, новини про те, що Лейкерс і надалі залишаються "дуже близькими" до придбання Дейонте Мюррея досі в тренді. Але, особисто мені впали в око одразу декілька інфо приводів, які слід реально розглядати у контексті можливого обміну Джеймса.
Почалось вже приблизно з середини січня, коли у одному з подкастів, Браян Віндхорст, справжній енциклопедист кар'єри Леброна Джеймса зазначив, що він, цитую : "невпевнений, що Джеймс гратиме наступного сезону за Лейкерс".
Пізніше, в медіа почали доволі активно обговорювати доступність майбутніх піків Лейкерс. Виявляється, що станом на сьогодні, у ЛАЛ доступний лише 1 пік першого раунду. Але, вже в районі Драфту, кількість доступних піків першого раунду зросте аж до 3х! Це пов'язано з тим, що додасться пік 2031 року, а також Лейкерс матимуть на руках один з піків 2024 або 2025 років, в залежності від того, який з піків оберуть собі Нью-Орлеан Пеліканс.
Тоді, я сприйняв цю інформацію як свого роду "закулісні" ігри. Адже й справді, для чого ЛАЛ поспішати зараз, втрачати 1 пік першого раунду на менш привабливу угоду? Чи не краще почекати літа, зібрати всі доступні піки і плюнути ними в гравця вищого рівня?
Останній ж тиждень, як на мене, якщо не відкрив перед нами всі карти, то як мінімум відкрив перед нами учасників, які "сидять за столом" і грають у ці карти.
Леброна Джеймса не дарма називають "Королевою Драми". З його сторони почався тиск на організацію. В першу чергу, тиск базувався на найслабшій ланці Лейкерс - тренеру Дарвіну Хему. Тут мушу зазначити, що тиск цей справедливий.
Оскільки, по відомих тільки одному Хему причинах, він вирішив забити на використання переможного у минулому сезоні лайнапі (Рівз-Рассел-Леброн-Вандербілт-Девіс), натомість, жонглює різноманіттям ротації, Торіанів Прінсів, Хачімур, Хейсів як йому заманеться. Це єдиний чинний керманич НБА, який міг би скласти конкуренцію звільненому з Мілуокі Ендрю Гріффіну в змаганні тренерів за втраченістю роздягальні.
Тиск відбувався і на гравців. Бідолашні Рассел та Хачімура морально вже встигли попрощатись з Лос-Анджелесом.
Розумію, що аналізувати емоджі в твіттері - це.. дивно. Але не у випадку Леброна Джеймса. Тим паче, якщо за емоджі обраний ПІСОЧНИЙ ГОДИННИК ⏳
30 січня на The Ringer вийшла стаття одного з моїх улюблених авторів про НБА, Кевіна О'Коннора, у якій він поринув у роздуми на рахунок того, чи варто Джеймсу та Лейкерс "розійтись". І хоча він дотримується думки про те, що Леброну варто залишитись в ЛАЛ. Підсилитись вже цієї зими, або, як варіант, дотерпіти до літа та піти за черговою зіркою. Втім, чого точно не варто робити ЛАЛ - це сприймати Леброна як за "належне". Як і те, що в свої 39, він все ще знаходиться в хорошій формі та є одним з найкращих гравців в Лізі. Зрештою, можливо, самому Леброну не варто сприймати самого ж себе за "належне" і діяти рішуче, з користю, в першу чергу, для самого себе.
Зрештою, тема можливого обміну нормалізувалась в медіа. Хоча все ще сприймалась дико, проте, не так неможливо.
1 лютого, в твіттері появляється повідомлення такого собі Девіда Пінгалора - спортивного журналіста телеканалу KTLA, одного з найбільших в Каліфорнії. Який всю свою кар'єру присвятив висвітленню Леброна Джеймса. Окрім цього, він зарекомендував себе як неймовірного інсайдера, який повідомляв про речі, про які ніхто навіть близько не здогадувався, задовго до того, як вони стались!
1 лютого він повідомив, що Лейкерс, а саме Роб Пелінка, шукають команду для обміну Леброна Джеймса.
Так, звісно, буквально через день в мережу вийшов Річ Пол, агент Леброна, який все заперечив і сказав наступне : "Леброна не обміняють. І ми не запитуємо про обмін".
Звісно, після ТАКИХ слів, якщо "короля" все таки обміняють, хто вийде крайнім у цій ситуації? Правильно, генеральний менеджер Роб Пелінка.
Як мінімум зараз, мені бачиться хоч і нечітка, проте картина чергового протистояння офісу Лейкерс проти Леброна. Питання тільки в тому, чи фінального?
Минулоріч, в якійсь мірі вона увінчалась успіхом. Та й сам офіс в лиці Пелінки був зацікавлений у переформатуванні колективу. А зараз.. ну, особисто я у цьому не впевнений. Як, думаю, не впевнений в цьому і Леброн. Тому, я гадаю, цю історію слід вважати серйозною.
Погляд менеджменту :
Леброну 39 років. Попри все ще феноменальну форму, розраховувати на те, що він підтримуватиме потрібний рівень гри, з кожним роком стає все важче.
Навіть якщо витратити всі доступні ресурси на підсилення колективу тут і зараз, на скільки сильно виростуть шанси Лейкерс на здобуття чемпіонства? Якщо в сезоні 2019/20 Лейкерс вдалося зібрати навколо Джеймса та Девіса чемпіонський ростер, після їх перемоги, як ми бачимо, вони навіть близько не повертались на подібний рівень. Ні за власним талантом, ні за середньостатистичний талантом Ліги, який в останні сезони виріс і між топовими колективами НБА та ЛАЛ утворилась свого роду “прірва”.
Вони одні з найгірших в Лізі в аспекті трьохочкових кидків. Покращення цього компоненту значно спростило б життя для Леброна і його драйвів під кільце та для Ентоні Девіса, хліб якого - це гра в фарбі.
Вони одні з найгірших в Лізі в аспекті підбирань в атаці. Покращення цього компоненту дозволило б їм хоча б частково компенсувати проблеми з атакою з-за дуги за рахунок створення додаткових можливостей в атаці для себе.
У них один з найгірших беккортів Ліги. Як мінімум в оборонному плані. Саме тому Лейкерс намагаються виміняти Дейонте Мюррея. Минулого плей-оф, Джамал Мюррей натурально повитирав об гардів “озерних” ноги. Тоді у них ще хоча б був Денніс Шрудер. Тепер у них і його нема. А можлива зустріч з тим самим Мюрреєм, а на додачу з ШГА, Лукою/Кайрі, Букером/Білом, на тій чи іншій стадії плей-оф, вбиває і без того мертві шанси Лейкерс на успіх.
Цьогоріч взагалі, що Леброн, що Девіс проводять відносно “здорові” за власними мірками сезони! А результати все рівно бажають бути краще. Це сигнал.
Тим паче, коли мова йде про жертву таким далеким майбутнім як 2029 чи 2031 роками. Зарікатись не буду, але, якщо Джеймс ще може дотягнути у хорошій формі до 46 років, то що залишиться в 38 років від Ентоні Девіса?
Відповідно, перед Пелінкою стоїть задача не просто виграти сьогодні, але й не залишитись з одними дірявими штанами у майбутньому.
Саме тому, ідеальним для нього варіантом було б дотерпіти до літа, обміняти ще одну зірку, цього разу вдаліший варіант, не Рассела Вестбрука. Підготувати наступника і вже зі спокійною душею не просто піти у останній похід за титулом, але й безпечно чекати на розставання з Джеймсом знаючи, що у тебе все ще залишатимуться в складі дві зірки : ЕйДі та майбутній новачок (серед найчастіше згаданих кандидатур фігурують імена Донована Мітчела та Трея Янга, для прикладу).
Погляд Леброна :
Тоді як Джеймсу - до дідька лисого ці майбутні піки, йому потрібні перемоги на вчора! А не вештатись в зоні плей-ін після 51 зіграного матчу. А план з літнім обміном крутий рівно до того моменту, коли починаєш замислюватись про те, що може трапитись якась серйозна травма, яка, давайте будемо відверті, в такому віці - може поставити хрест на кар'єрі.
Відповідно, в моєму розумінні для нього існує два завдання : мінімум та максимум.
Завдання мінімум - це добитись максимальної допомоги до закінчення дедлайну. Не триматись за всяких Максів Крісті, Худів-Скіфіно, та навіть Остінів Рівзів. Банально, щоб не втрачати дорогоцінний рік кар'єри.
Завдання максимум - бачучи неспроможність менеджменту Лейкерс створити передумови для виграшу титулу сьогодні, протиснути варіант з обміном в клуб, в який забажає Джеймс. В якому він матиме значно вищі шанси на перемогу.
Розумію, що дехто може це заперечити. Почати розповідати про те, як Леброн Джеймс хотів би закінчити кар'єру в Лейкерс. Що він живе в Каліфорнії, у нього там сім'я, бізнес і всяке таке.
Тільки ось Леброн Джеймс - це справжній баскетбольний найманець. І прошу Вас, не сприймати це слово в негативному контексті. Він переможець! І ось побий мене грім, але я не вірю в те, що він відмовиться від гонитви за перснями, відмовиться від гонитви за несмертним легасі Майкла Джордана - найкращого баскетболіста всіх часів та народів!
Чи хотів би він досягнути бажаного в Лос-Анджелесі, водночас, зіграти в одній команді з сином та завершити кар’єру? Звичайно. Але, на мою думку, доволі логічним кроком для Леброна було б вкотре поставити себе та свої власні пріоритети на 1 місце. Як він це робив в минулому. І щоразу, ставка на себе, приносила йому бажаний результат.
