Культ «Дня Перемоги», який встановив російський президент, обертається проти нього, оскільки конфлікт триває довше, ніж радянська війна проти нацистів.
Перебуваючи понад чверть століття при владі, Володимир Путін перетворив 9 травня – річницю перемоги над нацистською Німеччиною – фактично на державне релігійне свято. Цьогоріч, коли війна проти України вже триває довше, ніж радянська боротьба з нацизмом у 1941–1945 роках, він уперше виходить на парад Перемоги без жодних перемог. Через постійні удари українських дронів по території Росії – навіть по Москві – Путін мусив попросити про перемир’я під час святкувань. Парад суттєво зменшили: колону танків і марш курсантів прибрали, а мобільний зв’язок і інтернет у Москві обмежать на кілька днів.
На фронті – глухий кут: російські втрати наближаються до мільйона, економіка стрімко падає, удари ракет і дронів стали буденністю. У таких умовах у суспільстві зростає глибоке невдоволення, яке може стати найсерйознішим викликом режиму Путіна з часів заколоту Євгенія Пригожина. ФСБ відповіла новими жорсткими інтернет-обмеженнями – фактично наслідуючи «Великий китайський фаєрвол». Ці заходи виявилися настільки суворими, що навіть найбільш рішучі прихильники режиму почали говорити про неминучу революцію, а серед кремлівської еліти ширяться чутки про внутрішні змови.
Ситуація на фронті та глобальні очікування змінили настрої в суспільстві. Ще кілька місяців тому російське керівництво сподівалося на прихід Дональда Трампа та пом'якшення санкцій, але зараз сам Путін змушений визнати: війна триває вже більше чотирьох років – довше, ніж радянська боротьба проти нацизму в 1941–1945 роках. Для багатьох це стало психологічним ударом.
«З кожним днем ми все більше відчуваємо, що не гідні спадщини наших дідів», — каже колишній кремлівський оратор Аббас Галлямов.
У Кремлі запевняють, що війна «феноменально згуртувала суспільство навколо президента», адже її цілі ще не досягнуто. Проте на вулицях усе більше лунає неспокій. Російська пропагандистка Анастасія Кашеварова в Telegram-каналі зазначила: діди-ветерани Другої світової «вже давно були б у Берліні», а росіяни досі «грюкають кулаками» й обговорюють «червоні лінії».
Ударні атаки українських безпілотників і ракет по нафтових терміналах, нафтопереробних заводах та військових об’єктах стали звичними. Зараз близько 70% населення Росії потрапляє в зону досяжності цих ударів, зокрема регіони, які раніше вважалися безпечними. Спочатку такі напади викликали ефект «об’єднання на захист прапора», але зараз вони лише підкреслюють слабкість режиму. Як зауважує Олександр Баунов із Вашингтонського центру Карнегі, Путіна дедалі частіше сприймають як «старого дідуся», який не уявляє реального стану справ, і вже не бачать у ньому ані захисника, ані «Супермена».
Нещодавно в розмові з Дональдом Трампом Путін нібито пропонував коротке припинення вогню задля безпеки параду, а Володимир Зеленський оголосив своє перемир’я. Втім російські війська продовжують атаки на українські міста і під час цих домовленостей.
«Якби він міг вільно вибирати, Путін не проводив би цей парад, – зазначає німецький військовий аналітик Ніко Ланґе. – Він не хоче стояти під відкритим небом, адже системи ППО сильно пошкоджені і дрони вільно літають над містом. Але через символічне значення 9 травня парад провести все ж доводиться».
Гучні голоси простих людей демонструють інший настрій. На Волзі – у Чувашії, за 600 миль від лінії фронту – падіння ракети пошкодило торговельний центр і забрало життя кількох мирних мешканців. Місцевий відеоблогер Vova_Cola записав відеозвернення: замість патріотичного гніву він закликав Путіна й Зеленського сісти за стіл переговорів.
«Мозок перемагає кулак», – сказав блогер, закликаючи не допустити нових смертей.
Професор історії Сергій Радченко називає переломним черговий удар по нафтовому комплексу в Туапсе. Через цей удар горіли НПЗ і порт, а хімікати забруднили узбережжя курортів.
«Війна прийшла додому до тих, хто раніше підтримував її здалеку», – пояснює він.
На його думку, зараз частина людей робить висновок, що війна була помилкою, тоді як інші вважають, що її потрібно вести набагато рішучіше.
Навіть ультра-патріоти дедалі частіше скаржаться на безглуздя нових заборон та корупцію у керівництві. Найбільшою «козлом відпущення» став колишній міністр оборони Сергій Шойгу, якого звинувачують у провалах на початку війни (четверо його заступників уже заарештовані за хабарі). Сумнівів додало й нещодавнє призначення генерала Олександра Чайка командувачем ВПС – він провалив штурм Києва на початку вторгнення. Популярні телеграм-канали та блогери, серед яких і Олександр Картавич, вже говорять про «колективну істерію» та прогнозують, що запас стабільності закінчиться вже за кілька місяців.
Яскравим проявом невдоволення стала «відкрита листівка» Путіну від колишньої телеведучої Вікторії Боні. У своєму Instagram-відео (з понад 1,6 млн переглядів) вона зауважила: через брехню губернаторів президент втрачає зв’язок з реальністю. Війна в ролику практично не згадувалася – натомість Вікторія говорила про внутрішні проблеми: повені на Кавказі, шкідливий вплив дешевого імпорту та обмеження зв’язку (наприклад, заборону Instagram).
«Ви не знаєте, що відбувається в країні, – сказала вона. – Людей стискають у пружину страху, і одного дня ця пружина просто трісне».
Політолог Аббас Галлямов звертає увагу, що такі настрої охопили навіть тих, хто раніше не цікавився політикою.
«Сьогодні цілком модно відкрито підтримувати народ і критикувати владу, – додає він. – Історично такі процеси зазвичай передують революціям».
Натомість Кремль офіційно відповідає лише обережними заявами. На закиди блогерів чиновники пообіцяли «взяти до уваги» їхні слова, деякі натякнули, що заборони можуть бути пом’якшені, але конкретних кроків не зроблено. За словами політтехнолога Марата Гельмана, влада добре розуміє можливість широкого невдоволення, тому допускає «низовий протест», аби знизити напругу. Водночас, за його словами, у Путіна «поки що достатньо ресурсів, щоб придушити будь-яке повстання».
Загалом, на думку спостерігачів, поєднання воєнної втоми та внутрішньої невдоволеності означає докорінну зміну атмосфери в Росії. На відміну від попередніх років, цього 9 травня урочистості не сприймаються як згуртування нації, а нагадують про втрати й страхи. Більшість росіян усе менше охоче вірить у «славу предків» та всесильність лідера. Хоча Путін і досі тримає ситуацію під контролем, саме «міф дідів» і культ Перемоги починають розсипатися.
Колишній посол США в Москві Джон Салліван зауважує:
«У Росії кажуть, що речі відбуваються повільно, але коли вони настають, все трапляється дуже швидко. Раніше я в це не вірив, але тепер це здається можливим».
Джерело — The Wall Street Journal
