Знайомтеся – перша робота Даніеля Маллінса. На вигляд мила гра про поні яка насправді є… А давайте не поспішатимемо події?)
Музика та графіка
Не сказав би, що я звертав увагу на тутешні саундтреки, втім можу похвалити саунд-дизайн гри. Графічно Поні Айленд це близько піксельна 2D гра з видом збоку (за винятком пари ситуацій), яка ще й грається в «рамках» ігрового автомата, просте та надійне рішення. Але у майбутньому ми переконаємося як Даніель на ура поєднує музичний супровід та візуал для досягнення ретро ефекту у своїх іграх і без таких простих засобів як рамки на екран.
Геймплей
Він тут простий і поділяється на 3 частини:
1. Поні сегменти. Ми у ролі поні проходимо рівні гри, стрибаючи через перешкоди та вбиваючи ворогів, фактично це її 75%.
2. Взаємодія з комп'ютером. Кілька разів нас викине на робочий стіл комп'ютера, і ми будемо займатися нічим іншим як лазінням серед папок та профілів користувачів для пошуку відповідей на деякі зі своїх запитань. Я навіть трохи здивований що саме ця частина сподобалася мені більше інших.
3. Код. Це свого роду головоломка, де використовуючи стрілки та інші блоки ми повинні доставити ключ до потрібної точки коду. Займає це близько 20% всього проходження і є нічим іншим як простенькою головоломкою щоб спробувати урізноманітнити геймплей.
Чесно кажучи, усі ці сегменти тут нудні. Відчуття динамічності ми відчуємо хіба що у фіналі коли навколо буде коїтись повний хаос. В іншому ж мізерна ходьба та клацання стрілок у коді, хоча похвалити за нехай і мізерне але різноманіття гру все ж таки варто.
Сюжет та лор
Головний плюс гри та причина чому більшість взагалі грає в неї. Факт того, що гра пов'язана з іншими проектами всесвіту, автоматично приковує до неї увагу, не дивлячись на слабкий геймплей. Трикутник? На місці? Старий обол? Є. І так ще з кількома іншими деталями. Смішно це визнавати, але сам по собі сюжет що не говори є звичайним, бо щоб розібрати всі таємниці доводиться лізти в лор який майже не повʼязаний з грою. Навіть пройшовши гру з квитками, ви не відкриєте відповіді на свої запитання.
Квитки
Протягом усієї гри при належній увазі ми зможемо знаходити деякі квитки, всього 24 штуки. Деякі є на видному місці, деякі заховані так що ти часом навіть із підказкою не зрозумієш, як його дістати. Для чого вони? Для відкриття таємного фіналу. Далі невеликий спойлер, тому незнаючі можете гортати до підсумків:
Таємний бос, а точніше безнадійна душа, і є тим заради чого збираються всі ці квитки. Він дивується тому факту, що ми зібрали всі 24 штуки і в нагороду пропонує завершити гру нашою останньою битвою. Під час неї будуть використовуватися різні сегменти з гри, навіть той 3D рівень. Втім, фінал від цього не зміниться і нам після перемоги доведеться видалити гру.
Підсумки
Визнаю, це найгірша гра серед решти робіт Маллінса. Але це не робить її поганою. Так, геймплейно вона нудна, але гра і не сказати щоб затягувала його на купу годин, бо проходиться Pony Island за один вечір.
Оцінка: 8,1/10
Гідний виріб що проходиться за пару годин і має гарний лор. Однак для розуміння всесвіту Маллінса Поні Айленд є важливим проектом, бо тут вистачає того, що ми ще зустрінемо в інших іграх всесвіту.
+ Плюси:
Сюжет та лор
Естетика ретро ігор
- Мінуси:
Геймплей
