Огляд – «Пропала грамота». Чи варто дивитися?

Кадр з фільму “Пропала грамота” 1972 рік

Значить так… Подивилася я тут на днях кінострічку, яка займає 12-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно – «Пропала грамота» (1972 рік). Якщо ви такий глядач, як я (який не дуже розбирається в кіно і особливо в українському), то ви скоріш за все не дивилися його, але точно про нього чули. Напевно, вам знайомі рядки:

 «Танцювала риба з раком

А петрушка з пастернаком

А цибуля з часником

А дівчина з козаком�.

Або бачили фрагмент з «якогось» фільму в Tik Tok з фразою: «А ти козак несправжній, чому душу не віддаєш? Віддай мені свою душу. Віддай!

Так ось, все це саме з «Пропала грамота». В принципі, я так і дізналася про це кіно. Тобто, лазила в Tik Tok і гортала стрічку. А потім схема стара, як світ. Шукала фільм за фразою. І хоча про кінострічку знала вже давно, але подивилася лише нещодавно. Знаєте, мені є що розповісти про цей фільм. Огляд буде побудований таким чином:

-          Основні дані про фільм (з деякими цікавинками).

-          Трохи про сюжет.

-          Моє враження.

-          Плюси та мінуси.

-          Підсумок.

Поїхали!

 «Пропала грамота»

Це українська, хоч і знята за часів радянщини, художня кінострічка режисера Бориса Івченка, яка знята за мотивами (ДУЖЕ за мотивами) однойменного оповідання Миколи Гоголя. Працювала над створення фільму Кіностудія імені Довженко. Основний склад акторів: Іван Миколайчук — козак Василь, Федір Стригун — запорожець Андрій, Лідія Белозьорова (Вакула) — дружина Василя, відьма, цариця (Імператриця Катерина), Земфіра Цахілова — Одарка, баронеса Ліхтенберг, Михайло Голубович — козак-зрадник Іван, староста, пан, корчмар, диявол, граф Потьомкін (озвучив актор Павло Морозенко), Володимир Глухий — «добрий чорт» Куць / заступник цариці. Жанр - жартівливий бурлескний (псевдо)вестерн.

Тепер трохи цікавих фактів про процес зйомок.

-          Хоч я і пишу рік стрічки 1972, але тут є свої нюанси…  Виробництво фільму завершили ще 1972 року. Хоча вперше його показали глядачам лише на початку 1980-х. До речі, не полініться заглянути у «Список джерел». Я залишу там всі цікаві статті з приводу фільму.

-          Сценарій писав Іван Драч, який мав значний досвід співпраці з кіностудією (за його сценаріями вже було поставлено «Криниця для спраглих», «Камінний хрест», «Іду до тебе», щоправда, перший з них заборонили). Для цього твору він використовував, як джерело натхнення не тільки оповідання Гоголя а й твори Миколи Стороженка, Григорія Квітки-Основ'яненка, Марка Кропивницького, Олекси Стороженка, народні повір'я, пісні та козацькі перекази.

-          Початково режисером розглядали Віктора Греся, що бачив фільм як ліричну романтичну оповідь про національного мрійника-романтика. Гресь почав підготовчі роботи з перед-виробництва фільму «Пропала грамота» в лютому 1971 року. Проте через зрив плану виробництва режисером стрічки призначили Бориса Івченка.

-          Із-за чого ж була причина того, що фільм вийшов в прокат набагато пізніше, аніж був відзнятий? Одна з причин – цензура. Вже на заключному етапі «узгодження», коли показали кіно комісії в москві, їм не сподобалася сцена зустрічі козаків з царицею. «В тамтешньому Держкіно, за спогадами Бориса Івченка, переглядали доброзичливо аж до фіналу. Коли ж з’явився Петербург, сміх урвався: жартів з царицею Москва не сприйняла – навіть у бароковій, химерній манері (а, може, саме через цю умовну манеру, яка дозволяла робити непрямий випад проти імперії, огорнувши його в гумор і гротеск). Директору кіностудії В. Цвіркунову довелося згадати свою фронтову молодість – битва за фільм була напружена. Зауваження, висунуті в Москві (в архівній папці тих документів чомусь немає), стали для українських митців несподіванкою. Режисер не чекав, що в такому жартівливому фільмі хтось може виявити крамолу» - сказано в статті  «Історія "Пропалої грамоти" за архівними документами» . Був виписаний величезний список «що треба змінити в цій сцені». Це було виправлено (що ми і бачимо в фінальній версії), однак остаточного дозволу на показ домогтися так і не вдалося - фільм вийшов на екрани аж через 11 років.   

 Трохи про сюжет.

Старий дяк просить молодь зіграти виставу про його діда — славетного козака. Подальші події розгортаються як своєрідна уявна вистава. Після бою з бусурманами козак Василь повертається додому в Диканьку. Та відпочинок переривають двоє посланців, що приносять новину від писаря про грамоту від гетьмана, яку слід якнайшвидше привезти цариці, Катерині ІІ. За документом, можливо, полює сам диявол. Тому необхідно бути максимально обережним. З цього починаються химерні пригоди козака. А далі краще дивіться самі. До речі, фільм легко можна знайти у YouTube або у списку джерел.

Напевно, тут буде доречно зробити невеличке порівняння з оригіналом. Сюжет оповідання і фільму – різні. Так, в тексті схожа зав’язка (відносно), кінцева ціль козака, послідовність локацій, загальний посил, але у фільмі набагато більше дійства. Тобто, це різні твори. І не дивно, бо скажіть мені будь-ласка, як можна екранізувати 8 сторінок А4 розтягнувши їх на годину і сімнадцять хвилин? Кінострічка повністю самостійна. Якщо ви не читали оповідання, то це не страшно. Я скажу навіть більше – текст набагато зрозуміліший, аніж кіно. Чесно, коли я почала дивитися фільм, то після перших хвилин зупинила перегляд і вирішила спочатку прочитати оригінал. Скажемо так, освіжити його в своїй пам’яті. Бо якщо відверто говорити, оповідання не запам’ятовується. Так, там є класні вислови (які перекочували у фільм) та думки, але це все ще розповідь старої людини про свого безіменного діда козака. Єдиний плюс від того, що ви ознайомлені з твором перед переглядом фільму у тому, що зможете «ловити» відсилання.

 І ми плавно переходимо до моїх вражень.   

Це дивне кіно. Воно цікаве, хоча інколи важко встежити за усіма подіями, які відбуваються на екрані. Неначе ти спиш і тобі сниться дуже неординарний сон про козаків, чортів, зраду, дружбу тощо, який хочеться додивитися до кінця. Події швидко змінюють одна одну, що інколи логіка може загубитися (але вона присутня). Скажу так, основну ідею оповідання творці передали на «відмінно». Це атмосферне кіно. Ти дійсно занурюєшся в цю розповідь. Воно також колоритне. Тут про українців і для українців. У фільмі звучать й досі актуальні думки. Прикольні іронічні жарти, які чомусь досі не стали мемами. Чого варта лише фраза: «Ти спиш, чи ти здох»? Або діалог:

– А мо вип’ємо трішечки (про горілку)?– Нема сили відмовитись. Трішечки. Але відро.  

І таких цитат там повно. В мене залишися позитивні емоції після перегляду цієї кінострічки.

 Плюси:

-          Тут гарна картинка. Хоча фільм старий, він виглядає красиво: красиві локації та соковиті кольори.

-          Персонажі. Вони колоритні, гарно запам’ятовуються і за них переживаєш.

-          Атмосфера. Як я вже казала – вона тут дуже класна.

-          Гумор. Також зазначала вище. Він легкий і запам’ятовується.

Мінуси:

-          Музичний супровід. Ви не подумайте. Музика тут класна і її зазвичай виділяють, як плюс фільму. Вона сприяє атмосфері, але не запам’ятовується. Мені припала до душі лише одна композиція, яка декілька разів звучала у стрічці. Здогадаєтеся яка? Танцювала риба з раком, риба з раком…

-          Інколи можна втратити сюжетну лінію. Але це зумовлено жанром.

-          Стереотипи. Особливо про жінок. Але і це можна виправдати. Бо і в оригінальному творі вони також присутні (тим паче, це було нормою того часу).   

 Підводимо підсумки.  

Чи варто дивитися? На мою думку – варто, хоча і не обов’язково. Кіно заслужено займає своє місце серед кращих стрічок України. Воно усім видом демонструє, що являється українським. Фільм присвячений козацтву та людям, які жили в той період, і має багато сенсів (як і будь-який гарний твір). Для того щоб повністю вловити усі посили непогано б знати історію або ті ж особливі відношення козаків до релігії. Але якщо навіть ви не будете займатися детальним розбором – воно принесе вам задоволення від перегляду.   

           Список джерел:

Вікіпедія - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B0_%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%B0_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC)

Історія "Пропалої грамоти" за архівними документами - http://archive-ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=1116

Український фільм «Пропала грамота» святкує 40–річчя - https://ridna.ua/2012/09/ukrajinskyj-film-propala-hramota-svyatkuje-40-richchya/

«Пропала грамота» знову на кіноекранах. Розповідаємо, за що бешкетне козацьке фентезі стало культовою стрічкою серед українського глядача - https://zaborona.com/propala-gramota-znovu-na-kinoekranah/

Сам фільм - https://www.youtube.com/watch?v=fPVFOvO4vSg

 Матеріал підготовлений в рамках проєкту UKR story

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Katya Kion
Katya Kion@kion_ukrstoty

1.2KПрочитань
6Автори
13Читачі
Підтримати
На Друкарні з 28 квітня

Більше від автора

  • Візуальна новела «Потяг». Що це саме таке?

    Я тут вирішила пройти одну коротку українську візуальну новелу під назвою «Потяг». І мені є про що сказати. Але спочатку, що ж це за такий «Потяг» і звідки взявся.

    Теми цього довгочиту:

    Огляд Гри
  • Таємнича осіння фотографія. Андрій Любка, збірник «Кілер». Огляд

    Боже, я нарешті пишу цей огляд. І сьогодні ми поговоримо про оповідання «Сюїта для трьох скрипок і фортепіано. Таємнича осіння фотографія». Автор – Андрій Любка. Збірник історій «Кілер». Але спочатку трохи передісторії…

    Теми цього довгочиту:

    Оповідання
  • Що подивитися у геловінську ніч?

    Я підготувала різнопланову добірку для перегляду у геловінську ніч. Тут будуть і мультфільми, і фільми, і канали летсплеїв тощо. Не будемо зволікати – поїхали!

    Теми цього довгочиту:

    Українська Культура

Вам також сподобається

Коментарі (3)

Михайло Голубович — козак-зрадник Іван

Цікаво, що він й в реалі зрадник…

До речі, про грамоти. Дуже цікава тема — це мова козацьких документів, та козацький скоропис. Назвилася вони не грамоти, а універсали.

Ось приміром універсали Мазепи:

https://cdiak.archives.gov.ua/v_Hetman_Ivan_Mazepa.php

Конституція Орлика:

https://cdiak.archives.gov.ua/ab_2022_04_07.php

Ревізька казка (те що зараз називається “реєстрації актів цивільного стану”)

https://issuu.com/polkova/docs/______350_1_15_________

Вам також сподобається