Колись єдиний блок НАТО, скоріш за все, трансформується в декілька таких субблоків.
Основна причина - така субблоковість вигідна в першу чергу США.
НАТО як військовий блок виник для протистояння СРСР і країнам Варшавського договору.
Але зараз, незважаючи на загострення відносин з Росією, США не розглядає РФ як суперника, який несе для неї загрозу.
Таким суперником для США зараз є Китай.
Але геополітична стратегія Китаю багатовекторна, що вимагає від США формування багатовекторних відповідей.
Китай прагне «зайти» в Арктику і використовувати Північний морський шлях для отримання природних ресурсів з РФ і транспортування своїх товарів в ЄС.
До речі, в Арктиці у Китаю вже є дві постійні станції.
Країни Арктичного договору або ARTO - це перший безпековий субблок у складі Скандинавії, Канади, США і Британії.
Його завдання - стримування активності Китаю в Арктиці і тактика «очікування грифа» в контексті можливого моменту слабкості РФ. Тобто США будуть “охороняти” російські природні ресурси «з півночі» і «сходу».
Другий субблок - це зона безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні.
До нього увійдуть Японія, Британія, Австралія, Філіппіни.
Щодо можливого членства Індії та Південної Кореї - є нюанси, а особливо це стосується Індії та її зовнішньополітичної стратегії.
Тут знову-таки, ключовий суперник - Китай.
Причому і в контексті Антарктиди, де у нього вже є п'ять станцій, враховуючи нову станцію Цінлінь, названу на честь китайської гори «Дракона китайської цивілізації».
У цьому контексті, не здивуюся, якщо до цього блоку увійде, наприклад, Аргентина, яка, як і Австралія, максимально близька до Антарктиди.
Третій блок - на Близькому Сході. Це «сунітський арабо-тюркський» аналог НАТО під егідою Британії і США, спрямований на стримування впливу Китаю в Центральній Азії, на Південному Кавказі, Південній Азії і на Близькому Сході.
Це може бути блок або з центром у Туреччині, або з центром у Пакистані та Саудівській Аравії.
Ідеологія «братів-мусульман» поки що не дає можливості «об’єднати» ці «половинки» — це суперечить інтересам Туреччини з одного боку і Саудівської Аравії та Єгипту — з іншого.
В Європі залишається континентальний субблок під егідою Франції та/або Німеччини.
Тобто бачимо чотири альянси: континентальний субблок в ЄС, «Північний світ» - ARTO, «Південний світ» - Індо-тихоокеанський регіон, «Середній світ» - тюрксько-арабське сунітське НАТО.
У останньому блоці вже є перші результати, які «випробовуються» в Секторі Газа.
У жовтні 2025 року було створено американо-британський військовий центр для дотримання режиму припинення вогню в Газі, в якому беруть активну участь Туреччина і Катар («брати-мусульмани»).
Цей центр може контролювати і дії ЦАХАЛу.
У США вже майже відкрито говорять про створення Палестинської держави як про єдиний шлях розвитку.
Центральне командування США і Катар створили Об'єднаний командний центр ППО на авіабазі Аль-Удейд у відповідь на удар Ізраїлю по Досі.
Як написали колеги з Ізраїлю - США фактично забезпечують зростання «суверенітету братів-мусульман» в Газі і Палестині за рахунок ослаблення суверенітету Ізраїлю.
Ключова причина - США вкрай необхідно створити на Близькому Сході аналог НАТО в тюрксько-арабському, сунітському варіанті.
А Газа і Палестина в даній моделі - наріжний камінь.
І для цього США готові принести в жертву праворадикальне крило ізраїльської політичної еліти, яке домінувало кілька десятків років після вбивства лауреата Нобелівської премії миру Іцхака Рабіна.
До речі, схожа ситуація може виникнути і в Україні.
