Онтологія Абсолютизму

"Онтологія Абсолютизму" — це не Magnum Opus в нашій історії, але збірка одних найцінніших напрацювань Ангарти в сенсі статей, як дебют лицарського турніру Ідеології, в якому ми мітимо взяти гору. Проте, є напрацювання відмінні від тих, що видні на папері. Найцінніше напрацювання зараз — це і є сама ідеологія, яку ми так сакралізуємо, її перші нариси, той факт, що вона живе у певній формі та у ідеях для майбутніх текстів.

Про що ми говоримо, коли постійно повторюємо слово "ідеологія", привязуючи його саме до контексту нашої збірки та в чому тут ідеологія як дія?

"Онтологія Абсолютизму" зібрала, що найголовніше, більшість відповідей на більшість питань, давши їх у формі трактатного дослідження. Це висунуті форми головних монархічних теорій, від природи абсолютизму, до його устрою, до його архаїчної культури та історичних принціпів, поставлені разом, щоби дати чітку форму монархії як концепту, який при цьому не є нашою, новою теорією. Наша "ідеологія як дія" - це посередництво між вічним принціпом монархії, її теоретиками як елементами її актуалізації в історії та сьогоденням, відірваним від Божественного початку, якому ми презентуємо це у формі Ідеології, одночасно актуалізованої для умов часу та незалежної від цієї актуалізації, а себто і від часу та вподобань. Ця збірка — не крок, не перший і не другий — це ланка.

Сама ж ідеологія, розглядана нами як сама у собі дія, стає такою лише через фільозофську природу дії. Акціо - це лише прикладне застосування внутрішнього стану, який реалізується в більших, чи менших пропорціях, залежно від загальної особистісної спроможности. Окрім цього, дія — це природній стан буття впринціпі, який ніколи не вичерпається повністю, але може гаснути без ідеології, яка є суть психологічна, як її роля, так і її єство. Коли колективна дія стоїть на ідеології - вона лише примножить і так безнастанний ресурс. Коли ж вона називає ідеологією одну організаційну книжку, або символи чи проґрамові засади — вона приречена порпатись лише у межах дії як рефлексу на щось неприроднє для людської Душі, ніколи не переводячи дію в діяння.

Тому, враховуючи складність та комплексність ідеології як структури, її ретельного карбування та яку неоціненну ролю, часто забуту через закиди неуків, вона виконує у дії, часто більшу ніж сама ця дія, а також на противагу руїнницьким закидам з далечини хуторянського ідеалізму про те, що "ідеологія - це, мовляв, добре, але ж треба діяти, все-таки", головна проблема яких — не прекрасний заклик до дії, а відкидання її основи — ідеології, або ж редукціонування її до стану заповідей чи проґрами партії, ми й говоримо:

Ідеологія - це сама в собі дії, більшість з якої - це спрямування шляху дії.

Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ | Ꮻнᴛᴏᴧᴏᴦія Ꭺбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу | Зʙ'яɜок