* 1 *
Увечері, Марк заходить до комори та починає нервово шукати щось, переставляючи речі з місця на місце.
- Ти що знайти не можеш???- чує він голос Крита,- Це ж елементарно. У тебе була одна зачала і ту ти проспав. Користі.. від пилу у кутку і то більше користі.
Марк починає ще активніше переставлять речі та шукати. Ком підходить до його горла.
- Не слухай його. Після падіння з того дерева його заклинило, - каже У-За.
- Ти зроби перерву, відволочись, чаю випий, а потім пригадай де в останнє бачив це.
Маркова очі продовжують шалено бігати по полицям.
- Клієнт очікує, а ти тут марнуєш час! Бездар! Ти ніхто, і звати тебе ніяк! Нікчема!
Марк знаходить замовлення, повертається до крамниці та передає клієнту.
* 2 *
Вони спілкувались. Давно спілкувались, досить легко, без супротиву чи незручностей.
Наче дві тваринки на водопої, кожен закриває потребу іншого у спілкуванні, потребу у прийняті, відкритості.
На днях він побачив записничок та подумав про неї.
Придбав його, та передав їй.
Вона зраділа, роздивляється його, розповідає.
І Марк відчуває радість та тепло, наче це про нього говорять, його описують.
Вона продовжує зацікавленно розповідати, що буде записувати у нього, що у неї є один, але потрібен був ще один, для інших нотаток, а в один заносити незручно.
І він почав відчувати порожнечу. Момент, і відчуття тепла пропало. Його наче і не було. У спогадах наче відсутнє саме відчуття, лише факт того, що він був.
Вони далі спілкуються, вона розповідає, він слухає... але у нього порожньо в середині.
* 3 *
Марк повертався з роботи додому.
- Та як вона могла! Якого біса це сказала! Вона взагалі одупля, що вона сказала?!! - кричить Рубець
- Знову лютуєш? Заспокойся, поки ніхто не побачив. Видихай. Все як практикувались. Все забудиться. - каже Ві-За.
- Знову все у комору закидаєте. А коли потім прорве хто то вигрібати буде? - Майстер спокійно каже.
- Весь настрій коту під хвіст! Нащо було то казати?! Я то тут до чого?? - продовжував Рубець.
- Давай по порядку. Чого ти так збудився? Що тебе зачепило? - Майстер спокійно каже, поки порпається у коморі.
- Яким боком мене то стосується? Ну був може у неї неприємний досвід з перевізниками, я то тут до чого?? Мені воно нащо було?! - Рубець все не заспокоювався.
Марк рухався прямолінійно та не звертав уваги на перехожих.
- Може у неї дійсно був неприємний досвід спілкування з ними. Може у неї день був не вдалий на роботі, та керівництво продовжувало нагнітати та виводити з себе. Може цілий день під дзвонами не дає їй спокою. Може все це разом. Ми розуміємо це. - Майстер зі спокійним обличчям впорядковував речі у коморі та перебирав зайві речі, - Та це не дає відповіді на запитання, чому це тебе так зачепило?
- Бо таке враження, наче то я маю вирішити це! Ніби мені відповідальності замало! І так не завжди знаєш за що братися, а тут ще претензія на відповідальність за інших! І що мені з тим робити? Пальцями клацнути та все вирішити?! Чи може вона думає, що розповім чарівну таємницю спілкування, що вирішить усі проблеми?! ЗА ЩО ВОНА ТАК?!!
- Їй погано, тому звертається, в першу чергу, до поганого. Тому і висказалась вона так. Може то була її загальна думка, а не запит до тебе.
- А й дійсно.., - подумав Марк, - а відчуття, наче відповідальність за них на мене взяли.
Вечірня свіжість торкнулась обличчя Марка.. на небі сяяли чисті зорі.
* 4 *
Поговоривши з тим, хто тебе приймає відчуваєш таке тепло. Наче мед, або теплий віск розливається. Не навколо тебе. У тебе! Заповнює тебе. Зігріває та надихає.
Відчуття твердого фундаменту під ногами.
Тепер я розумію, як втративши людину, близьку для тебе людину, можна втратити фундамент.
Воно на стільки просте, на стільки елементарне.
Проста розмова. Слова. Твої слова і її у відповідь. Ви розумієте один одного.
І це розуміння, її повага та цікавість до тебе притягує. Воно начу тримає тебе на її орбіті.
Тепло, турбота, повага, цікавість, відчуття важливості для когось.
