Жахливий теракт на Ізраїль викликав резонанс серед українців. Ракети, терори і вбивства, викрадення дітей – цей сценарій ми знаємо занадто добре. Але подібність наших трагедій не випадкова.
Андрій Єрмак:
29 вересня я провів зустріч з іноземними послами. Ми обговорили один із ключових пунктів «Формули миру» президента Зеленського з 10 пунктів – справедливість. Цей день став також 82-ою річницею початку Шоа для київських євреїв. Ми зібралися в Бабиному Яру, місці, назва якого стала синонімом геноциду. Бабин Яр, розташований у передмісті Києва, став місцем найгірших злочинів Другої світової війни. За два дні 1941 року, нацисти знищили там близько 34 тисяч українських євреїв. Загалом там загинуло до 150 тис.
Але геноцид не ховається в минулому. Ізраїль дуже добре знає, що це явище, з яким світ має боротися сьогодні. У перші дні російського вторгнення, Бабин Яр був вражений ракетами, внаслідок чого загинула ціла родина біля меморіального комплексу. Ось чому жахливий теракт на Ізраїль болем відгукнувся в серцях українців. Не тільки тому, що історично — долі наших народів тісно переплелися, але й тому, що в цей час, ми змушені боротися за ті самі базові права: бути собою та жити безпечно на власній землі. Як влучно зауважила легендарний прем’єр-міністр Ізраїлю, яка народилася в Києві, — Голда Меїр — «Ми маємо намір залишитися живими. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це не те питання, яке залишає багато можливостей для компромісу».
Тисячі ракет летять на мирні міста. Розстріли мирних людей, пограбування, розстріли полонених і викрадення дітей – цей сценарій ми знаємо занадто добре. Жорстокість не має виправдань. Тероризм не має національності. Варварство не знає кордонів. І тому сьогодні українська Буча оплакує Реїм в Ізраїлі.
Але всі ми повинні розуміти: подібність їхніх трагедій не випадкова.
Вони є частинами одного плану, елементами асиметричної війни, яку веде проти вільного світу «вісь зла». Відколи цей термін був введений президентом Джорджем Бушем, він зазнав ряд трансформацій. Головною з них стала поява нового лідера – путінської Росії. Відновлення статусу наддержави стало справжнім символом Кремля. Він зациклений на помсті за холодну війну і постійно посилається на її практику.
У сучасному світі, в світі, побудованому на партнерстві і консенсусі інтересів, Росія не має конкурентних переваг. Єдиний шанс для них – створити ситуацію, коли різниця між миром і війною стане ілюзією. Десятиліттями, Москва формувала коаліцію автократичних режимів, маргінальних рухів і терористичних організацій, яка становить дедалі більшу загрозу для людства.
У своїй Валдайській промові 5 жовтня, Володимир Путін говорив про різноманітність і множинність цивілізацій. Як завжди, він збрехав. У сучасному світі цивілізація існує лише як антитеза варварству. На ненависті не можна побудувати цивілізацію. Але саме ненависть і презирство до життя зміцнюють альянс Росії, Ірану, Північної Кореї та їхніх численних помічників. Ненависть - це продукт, який вони прагнуть просувати на всіх світових ринках. Здається неймовірним, але в епоху глобалізації головною загрозою для людства — є альянс культів смерті, які відстоюють своє право на жертвопринесення. Однак, вони вважають, за краще, називати це «захистом національних інтересів» і «боротьбою із Заходом».
Ні Росія, ні її союзники — не в змозі запропонувати світові позитивний порядок денний. Тому, неодноразово, вдаються до рекетирської тактики: підтримують насильство, залякують і шантажують, а потім називають ціну його вирішення. Капітуляція в Кримській війні ХІХ століття не завадила імператору Олександру II згодом навчити юнкерів: «Росія — держава не торгова чи хліборобська, а військова, і її покликання — викликати трепет у світу». Через півтора століття Володимир Путін і його соратники хочуть того ж. І знову вони роблять ставку на терор.
Від Східної Європи до Близького Сходу та Латинської Америки, від Кавказу до Сахеля розігрується той самий сценарій, часто з тими самими виконавцями. Кривавий слід ПВК Вагнера, також відомої як група Вагнера, простягнувся від Сирії до України та Африки. Його найманці навчили бійців ХАМАС скидати бомби з безпілотників. Пов'язані з Росією хакерські групи зламали сайти державних установ Ізраїлю, а російське ГРУ переправляло захоплену з України зброю до Палестини.
Безглуздість балансування Ізраїлем, щодо агресивного вторгнення Росії в Україну, стала очевидною цього тижня, коли Путін заявив, що напади ХАМАС на Ізраїль — були результатом нездатності «врахувати основні інтереси палестинського народу». Спроба тицьнути ведмедя ніколи не спрацьовує, коли йдеться про самовдоволені імперські амбіції.
Недавні кроки Росії, в ширшому регіоні Близького Сходу, також дають їжу для роздумів. У 2015 році втручання в громадянську війну в Сирії, допомогло Кремлю відвернути увагу Заходу від російської агресії, проти України та спроб заморозити конфлікт на Донбасі, на тлі європейської кризи біженців. Вигравши час і набувши сили, Росія тоді спробувала захопити всю Україну. Лише героїзм нашого народу та рішуча допомога союзників дозволили зірвати плани агресора.
Чи спробує Кремль створити той самий сценарій, щоб примусити демократичну спільноту до умиротворення, використовуючи нинішню атаку на Ізраїль? Ви можете зробити ставку на це. Москва, як ляльковод, із задоволенням виконує роль посередника. Що буде далі? Дружба з канібалом завжди закінчується святковою вечерею.
Роберт Джексон, суддя Верховного суду США, який був провідним американським обвинувачем на Нюрнберзьких процесах у справах про військові злочини, побудував звинувачення проти нацистів на ідеї держави, створеної для війни. З причин, які не залежали від Джексона, концепція не була розроблена в той час. Але зараз вона знову актуальна. Протистояння — є сенсом існування, як нинішнього російського режиму, так і його прихильників.
Це означає одне: тільки переконлива поразка Росії зламає вісь зла. Тільки спільними зусиллями та рішучістю міжнародної спільноти можна подолати тероризм. Правильно, подолати. Переговори з терористами, незалежно від ознак державності, ніколи не закінчують війну. Це завжди пауза, після якої терористи повертаються сильнішими та підготовленими.
Довгострокова та повномасштабна допомога потерпілим від агресії та невідворотне покарання її винних, передбачене Українською формулою миру, є найнадійнішою гарантією світової безпеки.
Андрій Єрмак – керівник Офісу Президента України
Джерело — Haaretz
