Попередні висновки:
ББМ: Бронетанковий парк РФ формується переважно за рахунок радянської техніки, розконсервованої зі складів (понад 3,5 тис. одиниць). Модернізація обмежується заміною двигунів, «латанням» броні та додаванням саморобних елементів захисту, таких як решітки («мангали») або металеві листи («танки-черепахи»). Ці рішення, хоч і підвищують виживаність екіпажів, знижують маневреність і марні проти сучасних ПТРК.
Виробництво новітніх моделей, як-от БМП-3 або БТР-82А, гальмується через дефіцит імпортної електроніки та оптики. Натомість росіяни вдаються до гібридних рішень: встановлюють гармати з БМП-2 на радянські лафети або морські зенітні системи на вантажівки. Такі «мутанти» стають символом імпровізації, але не здатні замінити сучасні платформи. В умовах браку ресурсів РФ змушена балансувати між відновленням старої техніки та спробами створити щось нове з обмежених можливостей.ППО: Російська ППО, колись одна з найпотужніших у світі, втрачає свою репутацію через невдалі спроби протистояти сучасним ракетам і дронам. Основа систем — радянські комплекси С-400 та С-300, які модернізуються, але страждають від браку компонентів (радари, мікрочіпи). Нова система С-500 «Прометей», здана збивати навіть супутники, залишається експериментальною через обмежені виробничі потужності.
Для боротьби з дронами РФ активно використовує кустарні рішення: мобільні зенітні гармати на вантажівках (наприклад, АК-630), протидронові сітки та перероблені радянські ЗУ-23-4 «Шилка». Модернізований «Панцир-СМ-СВ», створений на базі технологій 1990-х, не є проривом, а лише демонструє спроби ВПК виправдати інвестиції. Загалом, ППО РФ перетворюється на «латанну систему», яка покладається на кількість, але не здатна ефективно захищатися від високотехнологічних загроз.РЕБ залишається найсильнішою ланкою російського ВПК. Комплекси «Житель», «Поле-21» та Leer-3 створюють щільні зони глушіння, придушуючи зв’язок, GPS та роботу дронів. Нові переносні системи, такі як «СЕРП-ВС13Д», «Чебурашка» та «Чорне око», здатні блокувати відеоканали, Wi-Fi та радіочастоти, знижуючи ефективність українських FPV-дронів на 10%.
Росія успішно обходить санкції, імпортуючи комерційну електроніку через Китай (наприклад, компанія PGI Technology). Проте довгострокові перспективи сумнівні: відтік IT-фахівців, брак передових технологій для протидії системам NATO та фінансові обмеження поступово підривають технологічну перевагу. Наразі ж РЕБ залишається ключовим інструментом асиметричної боротьби, дозволяючи РФ компенсувати слабкість інших видів озброєнь.БПЛА: Росія різко збільшила виробництво та різноманітність БПЛА. На передовій активно використовуються ударні дрони-камікадзе, такі як «Ланцет-3», «Куб-2» та «Италмас», які відрізняються простотою конструкції та можливістю вражати цілі на відстані до 200 км. Тактичні FPV-дрони, зокрема «Привет-82», стали масовим рішенням завдяки низькій собівартості (близько 1600 доларів) та швидкому виробництву (до 100 одиниць на день). Однак їх ефективність обмежена аналоговим керуванням, яке легко придушується засобами РЕБ, та браком високоточних компонентів.
Розвідувальні БПЛА, такі як модернізовані «Орлан-30» та «Zala Z16», отримали покращені оптичні системи та захист від радіоелектронних перешкод. Проте їхня масованість не компенсує вразливості до сучасних українських комплексів ППО. Загалом, російський ВПК робить ставку на кількість, а не якість, активно залучаючи волонтерські ініціативи та кустарне виробництво для швидкого закриття потреб фронту.
Вступ
З початком повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році російський військово-промисловий комплекс (ВПК) опинився перед багатьма викликами: раптове блокування доступу до іноземних комплектувальних, критична залежність від західної мікроелектроніки та високі бойові втрати техніки. Водночас у спробах обійти санкції й компенсувати дефіцит критичних технологій росія розгорнула «тіньові» схеми імпорту та оголосила масштабні програми імпортозаміщення, проте вони не змогли повноцінно закрити всі потреби оборонної галузі. Урядове фінансування та мобілізація виробництва дозволили наростити випуск зброї й техніки, передусім шляхом відновлення радянських запасів і модернізації застарілих платформ. Втім, на кінець 2024 року ВПК зіткнувся зі «зношуванням» виробничих ресурсів, браком високотехнологічних компонентів і нестачею кваліфікованих кадрів. Це сформувало ситуацію, в якій на початок 2025 року російська оборонна промисловість перебуває в режимі «довготривалої війни», намагаючись поєднати швидке нарощування обсягів виробництва із гострою потребою в сучасних технологіях і фахівцях.
На початку 2025 року ВПК Росії перебудовується під умови тривалої виснажливої війни, намагаючись наростити виробництво, імпортозамістити критичні компоненти, обійти санкції та модернізувати стару техніку. Хоча масштабне збільшення військового виробництва дозволило частково компенсувати бойові втрати, галузь стикається з браком високотехнологічних компонентів, залежністю від іноземних постачань та необхідністю використовувати застарілі радянські запаси. Нижче наведено огляд ключових напрямів розвитку російського ВПК у 2025 році та динаміки змін у кожному з них.
Бронетехніка (танки, БМП, МТ-ЛБ та «мутанти»)
РФ, зазнаючи суттєвих втрат у бронетанковому парку під час бойових дій в Україні, активно залучає техніку з довготривалого зберігання (так звані «резерви радянської епохи»). За підрахунками Oryx зі складів було розконсервовано та перекинуто на фронт понад 3,5 тисячі одиниць бронетехніки різних типів.
На російському телеграм-каналі «Военный Осведомитель» неодноразово публікувалися фотографії з ремонтних баз у Центральному та Уральському військових округах, де техніку лагодять «на коліні» – мінімальною заміною двигунів, зварюванням бронепластин і «польовою» фарбою.
Одночасно із розконсервацією радянської спадщини російський уряд намагається прискорити випуск сучаснішої бронетехніки, хоч у порівнянні зі спадком СРСР ці обсяги залишаються скромними.
БМП-3. За даними російського видання «Коммерсантъ» (серпень 2024 р.), до вторгнення випускали 80–100 БМП-3 на рік. Завдяки державному замовленню планували збільшити до 150–200 одиниць, але в офіційному звіті «Ростех» (грудень 2024 р.) згадується, що реальний приріст виявився меншим через дефіцит критичних компонентів.
При цьому Російська служба Бі-Бі-Сі у листопаді 2024 р. опублікувала інтерв’ю з анонімним працівником «Курганмашзаводу», де зазначено, що збірка нових БМП-3 гальмується через нестачу імпортних електронних вузлів (зокрема мікросхем із Тайваню та Південної Кореї).
БМД-4М. Обсяги: Орієнтовно 30–50 одиниць на рік, і ця цифра суттєво не зростає через санкційні обмеження на постачання електроніки та оптики (звіт Centre for Analysis of Strategies and Technologies, 2024 р.)
БТР-82А/АМ. Обсяги: завод планував випускати до 300 БТР-82А на рік, але реальні цифри недоступні у відкритих офіційних джерелах.
«Мутанти» та кустарні модифікації. В умовах дефіциту сучасної бронетехніки росіяни почали проявляти кмітливість, створюючи гібридні бойові машини зі старих платформ. Яскраві приклади – встановлення гармат від бронетехніки на лафети радянських гармат або ж протиповітряні гармати на вантажівках. Так, у січні 2025 році помічені лафети старих радянських гармат Д-44 з 30-мм автоматичними гарматами від БМП-2.
«Мутанти» та кустарні модифікації
В умовах дефіциту сучасної бронетехніки росіяни почали проявляти кмітливість, створюючи гібридні бойові машини зі старих платформ. Яскраві приклади – встановлення гармат від бронетехніки на лафети радянських гармат або ж протиповітряні гармати на вантажівках. Так, у січні 2025 році помічені лафети старих радянських гармат Д-44 з 30-мм автоматичними гарматами від БМП-2.
У лютому 2025 року виявлена АК-630, шестиствольна 30-мм протиповітряна система, спочатку призначена для морського використання, але встановлена на вантажівці КамАЗ.
Крім того, росіяни масово навішують саморобну додаткову броню і решітки (“мангали”) на танки для захисту від дронів та ПТРК. Ще у 2024 році з’явились навіть так звані «танки-черепахи» – машини, повністю вкриті зверху сталевими листами для захисту від гранат з дронів. Однак через обмеженість застосування подібних «черепах», російські «генії думки» почали реалізовувати нові варіанти. Зокрема конструкція із дугоподібних металевих прутів, яку встановлюють поверх башти танка. Жартівливо зветься «Bob Marley» через схожість із дредами.
Проте проблем, котрі залишались вони не вирішили: додаткова вага навантажує башту та ходову, знижує маневреність. Крім того, у разі детонації динамічного захисту конструкція може пошкодитися чи відірватися та проти сучасних ПТРК і артилерійських снарядів таке рішення малоефективне, більше психологічно заспокоює екіпаж.
Протиповітряна оборона (ППО)
Росія традиційно мала чималий перелік систем протиповітряної оборони, і з початком війни розвиток ППО став критично важливим – як для захисту власних військ і території, так і для протидії українським ракетам та дронам. ВПК продовжує виробництво і модернізацію широкого спектру зенітних засобів, хоча і тут відчувається вплив санкцій (насамперед – електроніка) та обмеженість конструкторських рішень. Основні напрямки:
Засоби ППО середньої та великої дії
Продовжується серійне виробництво зенітно-ракетних комплексів С-400 «Тріумф», які є основою протиповітряної парасольки на великих дистанціях. У 2023-2024 рр. кілька додаткових полків С-400 розгорнуто в західних регіонах РФ. Також з’явилися перші відомості про розгортання новітньої системи С-500 «Прометей», здатної збивати балістичні цілі і супутники – ймовірно, один дивізіон стоїть на захисті Москви, хоча офіційно це не підтверджено. Однак, через брак виробничих потужностей та компонентів (радарні модулі, мікрочіпи) темпи постачання С-500 обмежені. Натомість продовжується модернізація наявних комплексів С-300В4 (армійський варіант ППО, покращені радари і ракети) та підтримання боєздатності старих С-300П серією ремонтів. За 2025 рік кардинальних інновацій чи модернізацій ППО середньої та дальної відстані не проходили.
Засоби ППО ближньої дії та боротьба з дронами
Великий акцент зроблено на засобах ППО ближньої дії для захисту від масованих атак безпілотників і ракет. Комплекси «Панцир-С1» довели свою малу ефективність проти малорозмірних цілей, хоча їх розгорнуто десятки як навколо стратегічних об’єктів у РФ, так і в зоні бойових дій (прикриття штабів, мостів). З березня 2025 року російський ВПК заявив про удосконалену версію «Панцир-СМ-СВ» з потужнішим радаром (дальність виявлення до 75 км) та гіперзвуковими ракетами малої дальності – ця модифікація має краще боротись з дронами-камікадзе і HIMARS.
Однак "Панцирь-СМ-СВ" встановлене на шасі ГМ-5970, яке вже використовується в ЗРК "Тор", "Бук" та "Тунгуска". Нова установка є фактично модернізованою "Тунгускою", що повертає російське ППО до перевірених рішень 1980–1990-х років. Поява "Панцирь-СМ-СВ" у тилових районах може вказувати не стільки на активне розгортання системи, скільки на її демонстрацію для внутрішньої аудиторії та виправдання інвестицій у затяжний проєк, не маючи змоги створити принципово новий клас зенітних засобів.
До того ж з огляду на нові загрози, повертаються до служби радянські ЗУ-23-4 «Шилка» та ЗСУ-23-2 – прості зенітні гармати, які, утім, ефективні проти низько літаючих дронів (про що заявляють як СОУ так і ЗС РФ ). Війська встановлюють такі гармати на вантажівки або бронетехніку, створюючи мобільні групи ППО для боротьби з роями дронів.
Крім того, аналогічно до напрямку бронетехніки, РФ також у багатьох моментах покладається на кустарні рішення, котрі у разі успішної реалізації перетворюють на систематичні рішення та конвеєрне виробництво. До прикладу, використання протидронових сіток, котрі знайшли своє місце на ЛБЗ ще у 2023-2024 рр. Суть максимально проста – встановлення сітки на дорожніх покриттях або на маршрутах проходження техніки.
У березні 2025 року у складі російських підрозділів спеціального призначення почали діяти інженерні загони, які займаються будівництвом, ремонтом та модернізацією протидронових сіток. Ефективність і потенціал роблять такі конструкції перспективним рішенням у сучасній війні безпілотників. Проте цей метод вимагає великих ресурсів, постійного ремонту та технічної підтримки.
Висновок
Загалом, російська ППО втратили свою репутацію, як одна з найбільш грізних ППО у світі, адже їй доводиться вирішувати нові складні завдання, адаптуватись до яких вона повністю не змогла. ВПК поволі вводить нові зразки (С-500, С-350), але покладається переважно на перевірені системи радянського/російського виробництва. Санкції оголили вузькі місця – залежність від імпортної електроніки, складність нарощування виробництва ракет – проте поки що РФ знаходить способи підтримувати багатоешелонований щит, критичний для її воєнних зусиль.
Безпілотники і дрони
Росія значно розширює парк безпілотних літальних апаратів (БПЛА) – від ударних дронів-камікадзе до розвідувальних безпілотників і FPV-дронів тактичного рівня. У рф оголошено програму стрімкого нарощування виробництва дронів, що передбачає створення 48 дослідницьких і виробничих об’єктів по всій росії до 2030 року (рф планує виготовити 180 тисяч одиниць безпілотних авіаційних систем до 2030 року).
Далекобійні ударні дрони-камікадзе.
Найбільшим за кількістю використання російським ударним БПЛА залишається баражуючий боєприпас «Ланцет-3» (розробник – ZALAAero, концерн «Калашников»).
Цей дрон застосовується для ураження української техніки і артилерії на глибині 70 кілометрів. Росія налагодила серійне виробництво «Ланцетів», нарощуючи випуск попри санкції (багато його електроніки – імпортна). Реальні виробниці потужності обмежені ручною збіркою, імпортними комплектуючими та адаптацією непрофільних приміщень (наприклад, ТРЦ). Фактичні обсяги, ймовірно, не перевищують кілька сотень одиниць на місяць.
Також з 2025 року почали активно використовуються нові модифікації камікадзе-дронів «Куб-2», Италмас», «Молния-2», «Привет-82» для ураження техніки та укріплень.
«Куб-2» є фактичним аналогом «Ланцет-3», маючи перевагу у бойовому навантаженні (3 кг – «Ланцет 3», в той час як «Куб 2» 10 кг). Дальність ураження не розголошується.
Дрон має дві варіації: перша – уламкового типу для ураження живої сили та неброньованих цілей; друга, ймовірно касетного типу, може знищувати як ті ж цілі, так і легкоброньовану техніку, а також уражати пускові позиції БПЛА та вертолітні майданчики. До того, ж заявлена можливість використання "КУБ-2" не лише вдень, а й у нічний час. Це натякає на наявність тепловізійних камер або інших приладів нічного бачення.
«Италмас». У вересні 2023 року стало відомо, що нова розробка мала отримати кращі тактико-технічні характеристики, ніж «Ланцет», а за виглядом і способом пуску «Италмас» - подібний до «Shahed». Дальність дрона становить орієнтовно 200 кілометрів, а сама бойова частина – десятки кілограмів.
"Молнія-2" представляє собою безпілотник середнього розміру, виготовлений з фанери та пластику. Друга модифікація "Молнії" отримала покращену аеродинамічну форму фюзеляжу та два двигуни, що дозволило збільшити корисне навантаження. Здатний нести до 6 кг вибухової речовини - Ударні безпілотники «Молния-2» можна порівняти з баражувальними боєприпасами «Ланцет».
Щодо «Привет-82» – це одноразовий FPV-дрон літакового типу. За даними розробників, апарат здатний нести до 5,5 кг вибухівки, розвивати швидкість до 140 км/год та долати відстань до 30 км. Собівартість виробництва складає приблизно 1600 доларів. Виробничі потужності дозволяють випускати до 100 одиниць щодня або до 36 500 дронів на рік.
Варто зазначити суттєвий недолік «Привет-82» - використання аналогового сигналу керування, який легко подавляється засобами радіоелектронної боротьби. Фактична кількість збитих дронів цього типу російською стороною не розголошується.
Розвідувальні дрони
Традиційні тактичні БПЛА типу Орлан-10 продовжують широко використовуватися для коригування вогню та розвідки.
Однак РФ працює над модернізацією розвід. дронів, таких як «Орлан-30», котрий використовувся ще до повномасштабного вторгнення, та інші, з підвищеною захищеністю від РЕБ. Зокрема у березні було підтверджено використання модернізованих безпілотників «Орлан» (модель не вказана), оснащених новою системою радіотехнічної розвідки, яка здатна фіксувати радіовипромінювання з частотами до 30 ГГц. Основними цілями для фіксації є сигнали радарів протиповітряної оборони, контрбатарейних радарів, комплексів радіоелектронної боротьби (РЕБ) та супутникових терміналів типу Starlink.
Крім того, важливим звершення у модернізації російських розвідувальних дронів розміщення додаткових оптичних модулів, що є частиною технології машинного зору, котре дозволяє зменшити імовірність збиття українськими зенітними FPV-дронами та комплектування дронів мобільними станціями РЕБ. 17 березня було виявлено збитий розвідувальний БПЛА «ZalaZ16» з використання цих технологій.
FPV-дрони та імпровізовані БПЛА. Росія активно освоює дешеві дрони від першої особи (FPV) для ударів по танках і піхоті. Такі дрони збираються як на державних замовлень (КБ «Гортензия», КБ «Око», Уралдронзавод, «Аэро-ХИТ» та інші), так і напівкустарно з доступних комплектуючих (китайські контролери, камери, окуляри) і стали масовим витратним матеріалом на полі бою. Волонтерські групи та малі стартапи у РФ налагодили виробництво простих ударних FPV-дронів, частково компенсуючи повільність державного ВПК.
Однак російське військове керівництво намагається централізувати цей рух: з серпня 2024 року МО РФ формує окрему службу безпілотних систем, щоб об’єднати розрізнені підрозділи операторів дронів і взяти їх на постачання. Проте надмірна централізація може загальмувати гнучкість та інновації, які були притаманні низовим ініціативам з розробки дронів під час війни.
Таким чином, у сфері БПЛА спостерігається вибухове зростання кількості та різноманітності систем. Росіяни комбінують власні розробки з іноземними технологіями, імпортують готові дрони та комплектуючі, а також імпровізують, щоб обійти технологічні обмеження. Санкції ускладнили доступ до сучасної елементної бази, але не змогли зупинити розвиток цього сектору – натомість РФ покладається на альтернативні канали постачання і випуск "достатньо ефективних" рішень, навіть якщо вони поступаються західним аналогам.
Радіоелектронна боротьба (РЕБ)
Росія традиційно мала сильні підрозділи РЕБ, і у війні проти України їхній розвиток отримав новий поштовх. Системи радіоелектронної боротьби стали ключовим «асиметричним» інструментом, що впливає на хід бойових дій, придушуючи зв’язок, GPS та роботу безпілотників противника. Основні аспекти розвитку РЕБ:
Широкомасштабне застосування РЕБ на полі бою.
В зоні бойових дій Росія розгорнула щільну мережу РЕБ-комплексів різного радіусу дії. Для придушення українського зв’язку і дронів використовуються комплекси Р-330Ж «Житель» (глушать УКХ-канали, GPS), «Поле-21» (створює зони глушіння GPS навколо позицій), Leer-3 (використовує дрони Орлан-10 для імітації стільникових вишок і розсилання фейкових СМС або постановки перешкод). Ці системи помітно знижують ефективність українських БПЛА: за деякими даними, до 10% дронів втрачаються через дії РЕБ.
ВПК наростив випуск таких систем, а також розробив нові анти-дрон рушниці і комплекси – наприклад, переносні глушилки «СЕРП-ВС13Д» (представлена у березні 2025 року), комплекси «Силок-01Ф», «Чебурашка» та «Чорне око», котрі були помічені у лютому 2025 року для перехоплення управління безпілотниками. Їх постачають у війська сотнями для підрозділів на передовій.
Антени розміщуються низько, навіть усередині приміщень, аби мінімізувати радіус сигналу й ускладнити його виявлення.
Акцент на прихованість – система працює зблизька до лінії фронту, створюючи «локальний захисний купол».
Автоматично виявляє аналогові відеоканали та пригнічує їх.
Гнучка конфігурація антен дає змогу адаптуватися до різних умов монтажу, роблячи систему універсальною.
Має поворотну платформу, що дозволяє швидко орієнтуватися у просторі та наводити перешкоди.
Пригнічує не лише відеоканали, а й Wi-Fi на частотах 2,4 і 5,8 ГГц, ускладнюючи управління FPV-дронами та зв’язок оператора.
Загалом, усі три комплекси спрямовані на локальне перехоплення та придушення каналів керування й передачі відео від дронів, що підвищує обороноздатність російських підрозділів у ближньому бою.
Імпортозаміщення і виробництво РЕБ
На відміну від багатьох озброєнь, системи РЕБ базуються переважно на комерційно доступній електроніці подвійного призначення, яку простіше дістати. Тому санкції тут відчуваються менше – Росія, наприклад, легко може закуповувати мікропроцесори, плати, радіомодулі через підставні фірми, оскільки такі компоненти не завжди йдуть під забороною (багато з них цивільні).
До прикладу, Компанія PGI Technology, що базується в китайському місті Дунгуань, активно займається виробництвом і постачанням обладнання радіоелектронної боротьби на територію РФ. Ця компанія працює у тісній співпраці з російською фірмою FPV Association (Санкт-Петербург), яка виконує роль експортного агента, реалізуючи в РФ китайські системи, серед яких дронові глушники та детектори.
Серед продукції компанії PGI Technology представлені системи РЕБ, конструкція яких свідчить про середній технічний рівень виконання. Системи включають у себе окремі джерела сигналу та радіочастотні підсилювачі (RF amplifiers), що дозволяє їм працювати в низькочастотних діапазонах (100-200 МГц, 200-300 МГц, 300-420 МГц), а також контролер із Ethernet та GPS-приймачем для дистанційного керування і навігації.
Це дозволило не лише підтримувати, а й розвивати виробництво РЕБ. ВПК випускає модернізовані варіанти РЕБ-комплексів з кращим ПО та елементною базою. Крім того, залучаються ІТ-спеціалісти до розробки алгоритмів радіоелектронної розвідки, аналізу сигналів, створення баз даних сигнатур цілей – це свідчить про інновації в софтверній частині РЕБ. Втім, надскладні завдання – як-от боротьба з захищеними каналами NATO – все ще виходять за межі можливостей: Росія може ускладнити зв’язок, але не повністю його нейтралізувати, особливо якщо протистоять їй сучасні системи з частотною адаптацією та перестроюванням.
Висновок
В цілому, російські можливості РЕБ залишаються дуже серйозними. Це одна з областей, де РФ продовжує конкурувати на рівні з провідними військами світу. Постійна «дуель» електроніки між російськими та українськими/натовськими системами приводить до швидкого вдосконалення засобів РЕБ з обох боків. Російський ВПК, маючи великий досвід і кадри в цій галузі, проявляє гнучкість – від масового виробництва глушилок до спроб зламувати супутникові мережі. Проте і тут довгострокові тенденції не на користь РФ: відтік ІТ-фахівців за кордон, санкції на передове обладнання та обмежені фінансові ресурси поступово впливатимуть на здатність тримати технологічне лідерство.
Загальний висновок
Російський військово-промисловий комплекс увійшов у 2025 рік, поєднуючи радянську інерцію та вимушені інновації. Цьогоріч Росія виділила рекордні 13,5 трлн рублів (або близько 144-145 млрд доларів) на фінансування свого військово-промислового комплексу (ВПК). Це становить 6,31% ВВП країни та 32,5% усіх витрат федерального бюджету269. Порівняно з 2024 роком (10,4–10,8 трлн рублів), військовий бюджет зросте на 24–27%.
З одного боку, він все ще спирається на величезні запаси старої техніки і радянський науково-промисловий фундамент. Саме за рахунок мобілізації цього ресурсу РФ покриває поточні потреби – ремонтуючи тисячі старих танків, випускаючи сотні тисяч снарядів, використовуючи перевірені радянські комплекси ППО тощо
З іншого боку, безпрецедентний санкційний тиск та інтенсивність бойових дій змусили ВПК адаптуватися у стислий термін: шукати компоненти на чорному ринку, налагоджувати виробництво імпортних деталей всередині країни, спрощувати конструкції і впроваджувати нестандартні рішення. Росія показала диверсійну стійкість ВПК – попри прогнози, військова промисловість не зупинилася, а навпаки, наростила випуск основних номенклатур озброєнь, а саме виробництво ББМ, систем ППО, засобів РЕБ та дронів. Висока централізація управління галуззю (все під контролем держави і Ростеху) дозволила швидко перепрофілювати заводи і залучити робочу силу. Це дало ефект у короткостроковій перспективі – Росія наразі здатна виробляти достатньо різнопрофільної техніки, щоб продовжувати війну на певному рівні інтенсивності.
Однак ці досягнення мають свою ціну – виснаження ресурсів, технологічне відставання в високоточних галузях і наростання залежності від кількох дружніх держав (Іран, КНР, Північна Корея) у критичних компонентах.
У середньо- та довгостроковій перспективі вимальовуються структурні обмеження: дефіцит високоякісних комплектуючих (мікроелектроніки, оптики, підшипників, двигунів) лише, адже західні експортні канали поступово перекриваються, а власні програми імпортозаміщення не досягли Російський ВПК вимушений використовувати нижчі за якістю замінники і спрощувати технології, що вже призводить до появи кустарних модифікацій. Якщо війна затягнеться, ці проблеми будуть відчуватися все сильніше, знижуючи можливості Росії підтримувати той же рівень військової могутності без паузи для реорганізації. Поки що ж, у 2025 році, російський ВПК продовжує «штампувати» достатньо зброї, щоб становити серйозну загрозу – нехай і переважно за рахунок «добре забутого старого» та кількісної переваги над якістю.
