А коли молодість стала обов'язком?

Коли мені кажуть: «Ти так добре виглядаєш, майже не змінилася», я ловлю себе на тому, що мене це напружує.

Бо за цим компліментом часто стоїть думка, що не змінюватися — це і є щось хороше. Наче старіння саме по собі є небажаним.

Я майже не користуюся косметикою. У моєму профілі немає фотографій із макіяжем. І це не про демонстративну «природність». Це мій особистий вибір — для себе. І певною мірою для моєї доньки.

Я хочу, щоб вона росла з відчуттям, що жіноче обличчя не потребує постійного виправлення. Що зморшки, зміни рис, вік — це не помилки, які треба терміново усувати.

Мене непокоїть сучасна культура, яка нав'язує нескінченне вдосконалення себе: косметологія, пластична хірургія, фільтри, культ гладкої шкіри й «вічної молодості». Не тому, що я засуджую тих, хто цим користується. А тому, що дедалі частіше це подається як єдина правильна норма.
Соціальні мережі лише підсилюють цей тиск. Ми щодня дивимося на обличчя, які часто вже не є реальними: відретушовані, відфільтровані, зі зміненими рисами, в ідеальному світлі й ракурсі. А потім дивимося в дзеркало і порівнюємо себе зі штучно створеним образом. І майже завжди програємо. Не тому, що з нами щось не так, а тому, що порівнюємо живу людину з картинкою. Так непомітно народжується незадоволення собою, а інколи навіть зневага до власного обличчя, яке просто чесно проживає свій вік.

Я дуже поважаю життя. А старіння — це одна з його найчесніших ознак. Мене насторожує не догляд за собою, а підсвідоме переконання, що цінність жінки залежить від того, наскільки вона гладка, струнка й «не змінилася». Для мене це не турбота про себе. Це отруйна ідея, яка змушує нас боятися часу замість того, щоб проживати його.

Я хочу, щоб моя донька і молодші жінки росли в іншій культурі. У культурі, де не потрібно соромитися свого віку. Де зморшки не сприймають як поразку. Де жінка не зобов'язана виглядати молодшою, щоб бути цінною. Бо життя залишає сліди на кожному з нас. І, можливо, найбільша краса — не в тому, щоб їх приховати, а в тому, щоб не перестати любити себе, коли вони з'являються.