Пʼятак і багато «але»

Я би пояснила їй все, розказала

Та вона не така, їй не дійде

Дарма я це все завʼязала

Може, через тишу між нами, вона таки відійде?

Я знаю, нечесно так з нею вчиняти

І совість мене моя мучить

Але ж і я її не просила душу свою мені відчиняти

Не дай Сонце, мій вчинок поганому її научить

Ах! Так незручно…

Я не хотіла, аби вона була «Запасний варіант»

Ну, тому я й пішла, фактично беззвучно

Нехай про мою нікчемність пісню напише злий музикант

Як зрозуміє мене? Круто, чудово

А як ні? Ви подумали?

Підказує мені щось, пошкодувала би я про те семиразово

Але мовчки прощатись це все ще неправильно, рада, що ви не передумали

Але, будьмо чесні, й мене не виніть

Як ви не навчили, то не вам і повчати

Не хочу, аби через мене, до життя люди втрачали всю хіть

І на час їх не варто було зазіхати

Я, далебі, не найкраща людина

Та я це визнаю, що вже плюс, чи не так?

Мені шкода, що через мене виникла плутанина

Але і ви обережніше будьте, не валяйтеся на дорозі, як той пʼятак!

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Стаська:)
Стаська:)@geksley

242Прочитань
2Автори
7Читачі
На Друкарні з 16 квітня

Більше від автора

  • Я не та

    Про мене не складатимуть віршів

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Поліклініка

    Така, звісно, ситуяція

    Теми цього довгочиту:

    Сатира
  • Осінь, вітер і тіні

    Тихий вітер нічний

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Вам також сподобається

  • Вона дарувала йому ключі

    Вона дарувала йому ключі, Від щастя, голови і від будинку, Від недр своєї душі… Або лише їх половинку… Дарувала пафосні золоті,Дивні, різблені сріблясті,Вони сміялись від душі…Він називав її «Двері до щастя».

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Вони

    І забувши як насправді жити

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Вона дарувала йому ключі

    Вона дарувала йому ключі, Від щастя, голови і від будинку, Від недр своєї душі… Або лише їх половинку… Дарувала пафосні золоті,Дивні, різблені сріблясті,Вони сміялись від душі…Він називав її «Двері до щастя».

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Вони

    І забувши як насправді жити

    Теми цього довгочиту:

    Вірші