24/7

на сьогодні досить, зачиняємось.

в голові по колу пустота

ти чомусь і досі залишаєшся

світлим світлом, хоч навколо темнота.

на сьогодні досить, ось ключі

позакривай двері, вимкни світло.

підмети любов мітлою у куті

вона тут валяється ще з літа.

і табличку на дверях переверни.

до завтра тут зачинено, а завтра

мій світ знов лататиме твої сліди.

й наша правда вже не буде чутися, як страта.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
катя пише
катя пише@katia_writes

38Прочитань
0Автори
1Читачі
На Друкарні з 2 січня

Більше від автора

  • ***

    милий, ти не перший

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • гарячий сніг

    якби не грудень

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • рубці

    останні тижні холоду

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Вам також сподобається

  • вирок

    Про поезію і її роль в житті поетів/ок.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Останнє Кохання

    Кохання буває довгим - а буває нікчемно коротким, буває по справжньому щирим - а буває не справжнім, буває першим - а буває останнім.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • брак самоти та спокою вбиває, інколи хочеться просто..

    бути там де нікого немаєтам де зорі суворі палають,де ніхто ніколи не чує,де спокійно і листя чуйне,де без диму і шуму місцетільки ти і думки під листям,що покриті й дощем залитітакі тихі й такі барвисті..

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • вирок

    Про поезію і її роль в житті поетів/ок.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Останнє Кохання

    Кохання буває довгим - а буває нікчемно коротким, буває по справжньому щирим - а буває не справжнім, буває першим - а буває останнім.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • брак самоти та спокою вбиває, інколи хочеться просто..

    бути там де нікого немаєтам де зорі суворі палають,де ніхто ніколи не чує,де спокійно і листя чуйне,де без диму і шуму місцетільки ти і думки під листям,що покриті й дощем залитітакі тихі й такі барвисті..

    Теми цього довгочиту:

    Вірші