на сьогодні досить, зачиняємось.
в голові по колу пустота
ти чомусь і досі залишаєшся
світлим світлом, хоч навколо темнота.
на сьогодні досить, ось ключі
позакривай двері, вимкни світло.
підмети любов мітлою у куті
вона тут валяється ще з літа.
і табличку на дверях переверни.
до завтра тут зачинено, а завтра
мій світ знов лататиме твої сліди.
й наша правда вже не буде чутися, як страта.
Відчуття утрати, яке тонко контрастує з погодою, яка пронизує частку що болить та мовчить, на прохання про серце, змовкне танцем сповідним.
Ностальгія по-минулому, стала для нас звичайною справою. Згадки, як ішли по знайомим вулицям до школи, як окликав друзів по дорозі, сміючись прощався, закинувши портфель на плечі, і не дивлячись в роки майбутні, - з великою примхою години проклинав біля парти, з візерунками
Заклик до втечі або пробудження. У світі, що вимагає слухняності чи зла, залишатись собою — вже війна. А якщо в тобі ще є спалах — не мовчи. Пали. Біжи. Твори. І не дозволяй світові написати твій сценарій.
Відчуття утрати, яке тонко контрастує з погодою, яка пронизує частку що болить та мовчить, на прохання про серце, змовкне танцем сповідним.
Ностальгія по-минулому, стала для нас звичайною справою. Згадки, як ішли по знайомим вулицям до школи, як окликав друзів по дорозі, сміючись прощався, закинувши портфель на плечі, і не дивлячись в роки майбутні, - з великою примхою години проклинав біля парти, з візерунками
Заклик до втечі або пробудження. У світі, що вимагає слухняності чи зла, залишатись собою — вже війна. А якщо в тобі ще є спалах — не мовчи. Пали. Біжи. Твори. І не дозволяй світові написати твій сценарій.
