на сьогодні досить, зачиняємось.
в голові по колу пустота
ти чомусь і досі залишаєшся
світлим світлом, хоч навколо темнота.
на сьогодні досить, ось ключі
позакривай двері, вимкни світло.
підмети любов мітлою у куті
вона тут валяється ще з літа.
і табличку на дверях переверни.
до завтра тут зачинено, а завтра
мій світ знов лататиме твої сліди.
й наша правда вже не буде чутися, як страта.
Про любов, що ніколи і не була любов'ю. Про гріх, що, зрештою, завжди омивається кров'ю. Про любов, що переростає у біль. І про біль, що переростає у ненависть
Поезія Ігоря Растівського - це чудове поєднання щирості, наївності, загадковості, юначого темпераменту та витончених відсилок до класики. Видно, що автор створює себе сам, не обмежуючи свій творчий пошук кліше та стандартами.
Знаєте, чи не найжахливіша людина, яка критикує та ображає вас, це ви самі.
Про любов, що ніколи і не була любов'ю. Про гріх, що, зрештою, завжди омивається кров'ю. Про любов, що переростає у біль. І про біль, що переростає у ненависть
Поезія Ігоря Растівського - це чудове поєднання щирості, наївності, загадковості, юначого темпераменту та витончених відсилок до класики. Видно, що автор створює себе сам, не обмежуючи свій творчий пошук кліше та стандартами.
Знаєте, чи не найжахливіша людина, яка критикує та ображає вас, це ви самі.
