У той час, як США чинять жорсткий тиск на своїх традиційних союзників в Ісламабаді і понаднормово працюють над розвитком відносин повного спектру зі старими союзниками Москви в Нью-Делі, Пакистан поступово приймає російське - і китайське - бачення інтеграції Західної і Південної Азії.
Росія і Пакистан досягли домовленості про створення нового торгового коридору, який з'єднає Південну Азію, Західну Азію і Євразію через вантажні залізниці. Цей коридор проходитиме через три ключові пункти призначення: Іран, Туркменістан і Казахстан, а завершиться в Росії.
Новий маршрут, що допоможе реалізувати постійне прагнення Росії вийти до теплих вод, розглядається як важлива подія в розвитку Західної Азії і може призвести до формування нового геополітичного силового блоку в регіоні. На думку аналітиків, ця ініціатива врівноважить вплив США та Ізраїлю, які відтоді встановили міцні військові та економічні зв'язки з Індією, ключовим південноазійським гравцем, що традиційно підтримує тісні відносини з Москвою.
Остання ініціатива є найновішою в низці подій, які свідчать про те, що і Росія, і Китай зміцнюють свої зв'язки з Пакистаном у світлі геополітичної динаміки, що розвивається в Південній Азії. Після виведення військ США і НАТО з Афганістану в 2021 році внаслідок Дохійської угоди з Талібаном у 2020 році, Пакистан перетворився на важливе ядро інтересів як для Пекіна, так і для Москви.
Ісламабад продемонстрував динаміку розвитку пакистансько-російських відносин, коли російський прем'єр-міністр Михайло Мішустін і віце-прем'єр-міністр Олексій Оверчук відвідали Ісламабад. Хоча ця поїздка залишилася практично без уваги, світова спільнота різко загострила інтерес після того, як колишній прем'єр-міністр Імран Хан відвідав Москву незадовго до того, як Росія в лютому 2022 року розпочала вторгнення в Україну.
За словами доктора Абдул Рауфа Ікбала, наукового співробітника Інституту стратегічних досліджень та аналізу (ISSRA) при Національному університеті оборони Ісламабаду, Росія хоче збільшити свою економічну та політичну силу шляхом розбудови стратегічного коридору, що з'єднує Південну Азію, Західну Азію та Євразію:
«Цей коридор може здійснити давню мрію Росії, забезпечивши надійний доступ до Індійського океану через іранський порт Чабахар і пакистанський порт Гвадар, оминаючи заморожені північні маршрути і зменшуючи залежність від транзитних коридорів, в яких домінує НАТО. Це підвищить ефективність торгівлі і військово-морську гнучкість, а також врівноважить домінування США, інтегрувавши в свої мережі такі регіони, як Центральна Азія, Іран і Пакистан».
Чи є зміна курсу Індії на захід передвісником змін?
Що є рушійною силою зростання відносин Росії з Пакистаном, країною, яка намагається підтримувати незалежну зовнішню політику і покладається на фінансові інститути США та західних країн, такі як Світовий банк і МВФ, для економічного виживання через постійні фінансові труднощі?
Наргіза Умарова, старший науковий співробітник Університету світової економіки та дипломатії в Ташкенті, розповідає The Cradle, що широкі західні санкції проти Росії обмежили їй доступ до європейського ринку, і згодом вона була змушена шукати нові джерела критично важливої сировини, зокрема вуглеводневих ресурсів, у Південній Азії. Саме тому, на її думку, Москва прагне створити новий транспортний коридор за участю Пакистану для доступу до Індійського океану.
«Я вважаю, що Росія зацікавлена в Пакистані з двох причин: ринок збуту і можливість транзиту через країну з виходом до відкритого океану. Пакистан має високий попит на енергоресурси, який Росія потенційно може задовольнити своїм газом. Морські порти Пакистану можуть експортувати російський газ та інші товари на світові ринки, включаючи країни Перської затоки, Африки та Європи».
Комерційна перспектива може бути мотивуючим фактором для Росії щодо зміцнення зв'язків з Пакистаном. Однак додаткові стратегічні та геополітичні чинники впливають на значні зрушення в російській політиці. Зміни суттєво впливають на репозиціонування російської позиції в політиці її давнього союзника - Індії. За словами доктора Ікбала:
«Зближення між Пакистаном і Росією свідчить про перехід до багатополярності, де Росія використовує економічні зв'язки і стратегічне партнерство, щоб компенсувати тиск Заходу на Пакистан. Схильність Індії до Заходу і економічна нестабільність Пакистану є каталізаторами, а домінування США в індійсько-тихоокеанській торгівлі і системі безпеки прискорює ці зміни».
Він вважає, що взаємодія Росії з Пакистаном відображає баланс взаємних інтересів і водночас стратегічного захисту. Пакистан стикається з економічною кризою, і залежність від кредитів МВФ/Світового банку створює можливості для російських інвестицій або енергетичного партнерства в галузі газопроводів. Прагнення Пакистану до стратегічної автономії збігається з російською пропозицією військової техніки, зокрема гелікоптерів і систем протиповітряної оборони, як альтернативи західним постачальникам.
Чи пов'язаний інтерес Росії до Пакистану з поворотом Індії до Європи, Ізраїлю, а також США в питанні диверсифікації оборонної політики? Ці події, безсумнівно, змінили політичний світогляд Росії, і Москва шукає нових друзів, щоб зберегти свою присутність у Південній Азії. За словами доктора Ікбала:
«Схильність Індії до США, про що свідчить її бажання придбати у США літаки F-35 і приєднання до альянсу Quad, змушує Росію збалансувати свої відносини з Південною Азією за рахунок зміцнення дружніх зв'язків з Пакистаном».
Близькість Індії до США та Ізраїлю і її міцні військові та економічні відносини з ними внесли відчутні корективи в геополітичний горизонт Південної Азії. Як розповів The Cradle Маджид Азіз, колишній президент Торгово-промислової палати Карачі (ТППК) і Федерації роботодавців Пакистану (ФРП):
«Країни зазвичай коригують свою політику у відповідь на зміну регіонального ландшафту. Ізраїльський сценарій проклав шлях для США до створення стратегічного альянсу з Індією в Південній Азії».
Це, як стверджує Азіз, підштовхнуло Росію переглянути свої економічні та оборонні зв'язки з Нью-Делі та ініціювати новий початок відносин з Ісламабадом.
Передбачуваний вантажний потяг Росія-Пакистан пролягатиме через східну частину Міжнародного транспортного коридору Північ-Південь, 7200-кілометрової мережі залізничних, автомобільних і морських шляхів, призначеної для регіональної транзитної торговельної діяльності.
«INSTC має стати важливим для Пакистану і Росії, і перший потяг, що відправиться з Карачі, стане першопрохідцем для майбутнього монументального альянсу, якщо пакистанські політики і урядовці не будуть грати в свої звичні ігри з новим коридором, як вони це робили з КПЕК», - йдеться в повідомленні.
Азіз зазначає, що війна в Україні завадила очікуваному імпульсу міцних торговельних та інвестиційних відносин між регіональними гравцями:
«Путін реалізує зміну парадигми, створюючи взаємовигідну можливість для країн Південної, Західної та Центральної Азії зміцнити свої зв'язки з Китаєм та іншими країнами. У минулому Пакистан грав на всіх сторонах, але ніколи не користувався перевагами своєї незалежної позиції, сприяючи економічній дипломатії».
Регіональне сполучення без Афганістану
Вантажний потяг, який може перевозити від 22 до 44 тонн комерційних вантажів, здійснив свій перший рейс 15 березня з пакистанського міжнародного контейнерного терміналу Порт-Касим в Карачі в обхід Афганістану, який довгий час був важливим сполученням з євразійськими ринками.
Є кілька причин, чому для вантажного поїзда обрали західний маршрут INSTC, а не східний.
Умарова стверджує, що Росія вірить у транзитний потенціал Ірану і хотіла, щоб Тегеран відігравав певну роль у її флагманському проєкті. Вона посилається на ініціативи Узбекистану і Туркменістану щодо продовження залізничного маршруту через Афганістан, що свідчить про те, що Росія розглядала два потенційні транспортні маршрути, а саме трансафганський і трансіранський, щоб зв'язати Пакистан.
«Пакистан запропонував останній маршрут і згодом запланував перший рейс на 15 березня», - пояснює Умарова.
Трансіранський маршрут, який пройде через Казахстан, Туркменістан та Іран, дозволить мінімізувати ризики для безпеки і замінити погану транспортну інфраструктуру в Афганістані на надійну систему.
Іран володіє міжрегіональною залізничною інфраструктурою, яка є надійною і здатною ефективно транспортувати великі обсяги комерційних вантажів. Очікується, що вантажний потяг підвищить ефективність і передбачуваність торговельних операцій в регіоні та скоротить тривалість й вартість транзиту.
Трансіранський маршрут встановлює сухопутний зв'язок між Пакистаном і Росією і забезпечує доступ до ринків Ірану, Туркменістану, Казахстану і, зрештою, Росії. Іран функціонує як важливий транзитний центр, забезпечуючи зв'язок між Пакистаном і розгалуженою залізничною мережею Центральної Азії та Росії через структуру INSTC. Пакистан може експортувати до Росії такі товари, як текстиль, харчові продукти та сільськогосподарську продукцію через цей маршрут, одночасно імпортуючи російські товари, такі як нафта, газ і сталь. Хоча інші маршрути можуть бути географічно коротшими, трансіранський маршрут є набагато надійнішим варіантом для торгівлі через нестабільність у сусідніх регіонах, таких як Афганістан.
Джерело — The Cradle
